🗊Презентация Інфекційні захворювання з синдромом ангіни. Дифтерія

А Н Г І Н А (від лат. angere – душити, стискати) гострий тонзиліт (tonsillitis acuta) це загальне інфекційне захворювання з місцевими проявами у вигляді гострого запалення одного або декількох компонентів лімфаденоїдного глоткового кільця Пирогова-Вальдемейєра, частіше всього піднебінних мигдаликів Значно рідше вживаються – ангіна горлова (angina phаryngis)

ЕТІОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ГОСТРОГО ТОНЗИЛІТУ Бактерії: - β-гемолітичний стрептокок групи А - стафілокок - пневмокок - менінгокок 30 – 40 % - палочка інфлюєнції - диплокок - клебсієла Віруси: - аденовіруси (1 – 9 тип) - ентеровіруси Коксакі 15 – 40 % - герпес вірус 1 типу Вірусно-бактеріальні асоціації 10 -15 % Спірохети Гриби Ангіна Сімановського-Венсана – симбіоз збудників веретеноподібна паличка (Bac. Fusiformis) спірохета ротової порожнини (Spirochaeta buccalis)

ФУНКЦІЇ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ ЗАХИСНА, БАР’ЄРНА ІНФОРМАЦІЙНА УТВОРЕННЯ ІМУНІТЕТУ У формуванні місцевого імунітету беруть участь: система мононуклеарних фагоцитів система комплементу інтерферон лізозим цитокіни продукція антитіл та формування клітин імунної пам’яті

КЛАСИФІКАЦІЯ АНГІН ПЕРВИННІ АНГІНИ (запальне захворювання з клінічними ознаками враження лімфаденоїдного кільця глотки) ВТОРИННІ АНГІНИ - враження мигдаликів при гострих інфекційних захворюваннях (дифтерії, скарлатині, інфекційному мононуклеозі) СПЕЦИФІЧНІ АНГІНИ – етіологічним фактором виступає специфічна інфекція (грибкова ангіна, ангіна Сімановського-Венсана)

В залежності від характера та глибини враження А Н Г І Н А

Провокуючі фактори розвитку ангіни: переохолодження та перевтома фонові гострі респіраторні та інші вірусні інфекції утруднене або відсутнє носове дихання хронічний тонзиліт карієс зубів імунодефіцитний стан

КАТАРАЛЬНА АНГІНА ОЗНАКИ ІНТОКСИКАЦІЇ ВИРАЖЕНІ ПОМІРНО ТЕМПЕРАТУРА ТІЛА СУБФЕБРИЛЬНА

ЛАКУНАРНА АНГІНА ФАРИНГОСКОПІЧНА КАРТИНА виражена гіперемія набряк та інфільтрація поширюється на м’яке та тверде піднебіння і задню стінку глотки мигдалики збільшуються переважно за рахунок інфільтрації та набряку в лакунах знаходиться гнійний вміст

АНГІНА СІМАНОВСЬКОГО-ПЛАУТА-ВЕНСАНА Клінічні форми: Дифтероїдна Виразкова Некротична СИМПТОМАТИКА Стан порушений мало Поступовий розвиток хвороби Температура нормальна або субфебрильна Місцевий процес носить односторонній характер При виразково-некротичній формі: на тлі гіперемованої слизової оболонки мигдаликів утворюється сирково-подібне, жовто-зеленого кольору утворення, що знаходяться на дні кратероподібної виразки Відмічається гнилісний запах з ротової порожнини та значно збільшений лімфатичний вузол на стороні враження

ГЕРПЕТИЧНА АНГІНА ВИКЛИКАЄТЬСЯ: Простим герпесом 1 типа Ентеровірусами Коксакі Аденовірусами Виникає переважно у дітей молодшого віку С И М П Т О М И: Гострий початок Помірний біль в горлі при ковтанні Підвищення температури до 38-40°С ФАРИНГОСКОПІЧНА КАРТИНА: Помірна гіперемія слизової оболонки м’якого піднебіння Наявність папул (d – 1-2 мм.), які швидко перетворюються в червоні пухирці. Через 3-4 дні вони лопаються і утворюються поверхневі ерозії, які заживають до 4-7 доби. Можливі герпетичні висипання на слизовій щік, м’якого піднебіння, дужок, шкірі обличчя.

УСКЛАДНЕННЯ СЕПТИЧНІ: гнійний лімфаденіт, синусит, отит ІНФЕКЦІЙНО-АЛЕРГІЧНІ: гломерулонефрит, міокардит, синовіїт, ревматизм

Д И Ф Т Е Р І Я

Е П І Д Е М І О Л О Г І Я

Патогенез Патологічні зміни (інтоксикація, місцевий запальний процес) - обумовлені дією токсину, яке полягає в блокуванні синтезу білка клітиною. Підвищується проникність клітинних мембран; Коагуляційний поверхневий некроз епітелію (місцеву дію токсину); Паралитическое розширення судин з різким підвищенням проникності їх стінок і пропотеваніем ексудату, багатого на фібриноген. Фібриноген під дією тромбокінази, що вивільняється з некротизованої тканини, перетворюється на фібрин.

К Л А С И Ф І К А Ц І Я Д И Ф Т Е Р І Ї

Л о к а л і з о в а н а ф о р м а розпочинається гостро температура 37- 38,5 ˚ C тривалість температури (3-4 дні), самовільне пониження температури біль при ковтанні незначно виражені симптоми інтоксикації головний біль кволість зниження апетиту порушення сну інколи нудота та блювання

Фарингоскопічна картина локалізованої форми: Застійна гіперемія слизової ротоглотки з ціанотичним відтінком Кулясте збільшення мигдаликів, білуваті та білувато-сірі фібринозні плівки щільно з’єднанні з поверхнею мигдалика, в межах мигдалика Після знаття нальоту поверхня мигдалика кровоточить (+) – тканина Перші години захворювання нальоти мають вигляд тонкої плівки, яку легко зняти Кінець першої доби – плівка більш щільна Друга доба – плівка потовщується стає хвилястою Набряк піднебінних дужок, язичка інколи паратонзілярних тканин збільшених реґіонарних вузлів

Поширена форма ротоглотки гострота процесу   температура 39˚C протягом 2-3 днів   інтенсивний головний біль при ковтанні   загальна слабкість, зниження апетиту   нудота, блювота   блідість шкіри   тони приглушені, тахікардія   збільшення регіонарних лімфатичних      вузлів

Фарингоскопічна картина поширеної форми ротоглотки: на мигдаликах сірувато-білого або брудно-сірого кольору нальоти, здебільшого з хвилястою поверхнею, які поширюються за межі мигдаликів: на передні піднебінні дужки, язичок нальоти зберігаються до 10-12 днів слизова оболонка ротоглотки гіперемована з ціанотичним відтінком

Токсична дифтерія Токсична дифтерія ротоглотки слідом за локалізованою розвивається рідко, частіше захворювання з самого початку протікає в токсичній формі

Токсична форма ротоглотки t0 39 - 400C блювота біль в животі обличчя бліде, губи сухі, потріскані рот напіввідкритий із рота відчувається неприємний солодкувато гнилісний запах щільний набряк слизової оболонки та підлеглих тканин підшкірної основи шиї. Шкіра над ділянкою набряку не змінена набряк до середини шиї – I ступінь набряк до ключиці – II ступінь набряк нижче ключиці – III ступінь міокардити, полірадикулоневріти

Фарингоскопічна картина токсичної форми ротоглотки: плівки покривають всі поверхні мигдаликів поширюються на піднебінні дужки, язичок, м’яке піднебіння, задню стінку глотки просоченні кров’ю

Ускладнення токсичний міокардит (ймовірність розвитку ~ 50%) ранній - з 3 по 14 день хвороби; пізній - з 4 по 7 тиждень від початку хвороби;

Ускладнення Токсичний нефроз (5-8 день) Інфекційно-токсичний шок (перші 3-4 дня) Пневмонія (2-4 тижні) Асфіксія (при дифтерії дихальних шляхів) (3-5 днів)

Н е в р о л о г і ч н і у с к л а д н е н н я: Під дією токсину вражаються рухові та чутливі гілки периферичних нервів. Основні циліндри не ушкоджуються, тобто ураження периферичних нервів при дифтерії має зворотній характер.

Р А Н Н І П О Л І Н Е Й Р О П А Т І Ї - (1 – 2 тиждень від початку захворювання) Ураження периферичних відділів ІХ язикоглоткового та Х блукаючого нервів Б у л ь б а р н и й с и н д р о м: парез, параліч м’якого піднебіння порушення фонації носовий відтінок голосу виливання рідкої їжі через ніс

П І З Н І П О Л І Н Е Й Р О П А Т І Ї - (3 – 8 тиждень від початку захворювання) в’ялі, периферичні парези кінцівок Р о з в и в а ю т ь с я: зниження м’язової сили гіпотонія гіпоарефлексія гіпотрофія розлади поверхневої та глибокої чутливості Першими симптомами пізніх нейропатій є: оніміння язика, ясен, обличчя, парестезії в пальцях рук і ніг Далі з’являються в’ялі парези (атонія, арефлексія, атрофія) Відновлення втрачених функцій відбуваються повільно: активні рухи з’являються на 10 – 12 тижні від початку захворювання.

Летальні випадки можуть бути від: Летальні випадки можуть бути від: Інфекційно-токсичного шоку (кінець першого тижня) Серцева недостатність від токсичного міокардиту (другий тиждень захворювання) Від дихальної недостатності як результат периферичних невритів,     внаслідок ураження n. vagus (3 -7 тиждень захворювання)

Д И Ф Т Е Р І Я Г О Р Т А Н І Л о к а л і з о в а н а П о ш и р е н а ф о р м а ф о р м а (запальний процес обмежується А. переходить на трахею слизовою оболонкою гортані) Б. Переходить на бронхи

Дифтерія гортані Виникає як первинна форма або внаслідок поширення процесу з ротоглотки або носа. У перші 1-2 дні - «гавкаючий» кашель, сиплий голос, слабка інтоксикація з субфебрильною температурою. На цьому тлі з'являються симптоми дифтерійного крупа, які можуть швидко наростати.    Виділяють 3 ступеня стенозу гортані: І (катаральна) - утруднений вдих, втягування міжреберних проміжків, грубий гавкаючий кашель (триває 2-4 діб), сиплість голосу;   II (стенозуюча) - гучне дихання, інспіраторна задишка з подовженим вдихом, що чути на відстані, участь в диханні допоміжних м'язів, афонія;   III (асфіктична) - зростаюча киснева недостатність, занепокоєння, що змінюються сонливістю, ціаноз, холодний піт, судоми, парадоксальний пульс

Дифтерія носа Протікає зі слабо вираженою інтоксикацією, Сукровичними виділеннями з носа (частіше одностороннє враження), мацерацією шкіри навколо ніздрів. На слизовій оболонці носа можуть бути фібринозні плівки та ерозії, можливі носові кровотечі.

Д І А Г Н О С Т И К А: Б а к т е р і о с к о п і ч н и й м е т о д Б а к т е р і о л о г і ч н и й м е т о д С е р о л о г і ч н и й м е т о д (РПГА) (реакція пасивної гемаглютинації) Ланцюгова полімеразна реакція (ЛПР) (визначення гена дифтерійного токсину)

П Л А Н О Б С Т Е Ж Е Н Н Я Х В О Р И Х: Загальний аналіз крові Загальний аналіз сечі Кал на яйця глистів Зіскоб на ентеробіоз Пряма бактеріоскопія мазка Мазок із зіва і носа на ВL Мазок із зіва на патогенну флору та чутливість до антибіотиків Кров на напруженість імунітету (захисний титр антитіл) Консультація ЛОР та кардіолога ЕКГ Біохімія крові (сечовина, креатинін, загальний білок та фракції, білірубін, трансамінази) Група крові та Rh – фактор Коагулограма

Лікування 1. Специфічна терапія антитоксичною протидифтерійною сироваткою. 2. Антибактеріальні препарати: еритроміцин, сумамед, клацид, рулід, рифампіцин, пеніциліни, цефалоспорини 1-2 поколінь, аміноглікозиди.      Курс лікування 5-10 і більше днів. 3. Симптоматичне: детоксикаційна терапія, терапія ІТШ, ДВЗ-синдрому, лікування ускладнень.

М і о к а р д и т 1. Суворий ліжковий режим не менше ніж 2 тижні 2. Преднізолон 2 – 3 мг/кг/ добу в/в, потім 1,5 мг/кг на протязі 3 – 4 тижнів 3. При легкому та середньо-тяжкому міокардиті показано: застосування протизапальних препаратів вольтарен, по 2 – 3 мг/кг/добу на протязі 3 – 6 тижнів ібупрофен – 10 мг/кг/добу 4. Для покращення металоболізму міокарда використовують АТФ 1 – 2 мг/добу в 3 прийоми 5. При появі симптомів серцевої недостатності використовують: фуросемід ( 2 - 4 мг/кг) верошпірон (1 – 4 мг/кг) при порушеннях ритму - ізоптін 0,1 мг/кг антигіпоксанти - цитохром С - мульти-табс

ПРОФІЛАКТИКА Ізоляція хворого, госпіталізація всіх дітей. Поточна, заключна дезінфекція. Карантин. Основу профілактики дифтерії складає активна імунізація, яку проводять у плановому порядку всім дітям (відповідно Календарю щеплень) і далі дорослим через кожні 10 років.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГЕРПЕТИЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ

Е Т І О Л О Г І Я Вірус Епштейна-Барр відноситься до родини Herpesviridae 4-го типу Інфекційний мононуклеоз вперше описаний Філатовим у 1885 році під назвою «г о с т р а з а л о з и с т а л и х о м а н к а» У 1920 р. американські вченні Спрант (Sprunt) та Еванс (Evans) описали це захворювання та ввели термін, як „І н ф е к ц і й н и й м о н о н у к л е о з” У 1932 р. Пауль і Буннель виявили антитіла в сироватці пацієнтів з клінікою інфекційного мононуклеозу, які вступали в реакцію аглютинації з еритроцитами різних тварин, і назвали їх г е т е р о ф і л ь н и м и а н т и т і л а м и 1964 р. вченими Епштейн, Ахонг і Барр був виділений вірус із клітин злоякісної пухлини – ендемічної лімфоми Беркітта В 1968 р. встановлений етіологічний зв’язок інфекційного мононуклеоз (ІМ) і вірусу Епштейна-Барр

С к л а д : ДНК-геном, капсид, протеїн зовнішня жирова оболонка Специфічні маркери: VCA – капсидний антиген EBNA– ядерний антиген EAD – д и ф ф у з н и й ранні EAR – локалізованний антигени П р о т і к а н н я: г о с т р и й, л а т е н т н и й, х р о н і ч н и й

Е П І Д Е М І О Л О Г І Я 95 – 100 % населення земної кулі інфіковані вірусом ЕБ В країнах, що розвиваються, інфікування відбувається у віці до 3 років, все інше населення – до повноліття В розвинутих країнах - в більш пізні строки В країнах з помірним кліматом – і н ф е к ц і й н и й м о н о н у к л е о з В умовах тропіків – назофарингеальна карцинома, лімфома Беркітта та інші Ш л я х и п о ш и р е н н я: – п о в і т р я н о – к р а п е л ь н и й (о р о ф а р и н г е а л ь н и й с е к р е т) - ч е р е з п о ц і л у н к и

КЛІНІЧНІ ФОРМИ EBV - ІНФЕКЦІЇ

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ГОСТРОГО ПЕРЕБІГУ ІНФЕКЦІЙНОГО МОНОНУКЛЕОЗУ: початок гострий лихоманка неправильного типу, температура з першого дня хвороби фебрильна, може тривати від 3 днів до 3 тижнів; головний біль, слабкість, кволість, міальгії, артралгії. закладення носу, утруднення носового дихання, храп під час сну стрептококова ангіна, фарингіт, біль у горлі гіперплазія лімфоїдної тканини носоглотки гепатоспленомегалія генералізована лімфаденопатія (ЗБІЛЬШЕННІ ЗАДНЬОШИЙНІ, ПЕРЕДНЬОШИЙНІ ТА ПІДЩЕЛЕПНІ ЛІМФАТИЧНІ ВУЗЛИ) екзантема

Л І К У В А Н Н Я Г о с т р и й п е р е б і г: А ц и к л о в і р (герпевір) - 100 мг дітям до 2-х років 5 разів на добу, старше 2-х років по 200 мг 5 разів на добу - курс лікування складає 5 - 10 днів А н т и б і о т и к и: Ц е ф а л о с п о р и н и І – І І І п о к о л і н н я: цефадроксил (дурацеф), цефикс, цефутил, цефотаксим М а к р о л і д и: кларитроміцин, азітроміцин, роваміцин 2) Інфузійна терапія 3) Лімфоміозот – по 10-15 кр. 3 р. на добу 4) Г р о п р и н о з и н 50 мг/кг в 3-4 прийоми (1 таб.-500 мг) курс 10 днів. 5) Гормони (преднізолон 1-2 мг/кг на протязі 5-7 дн.) 6) Місцеві антисептики 7) Індуктори ендогенного інтерферону: протефлазид (5к. 3 р. на добу на протязі 2-х діб; далі по 10 к. 3 р. на добу), флавозид по схемі; циклоферон в розчині 12,5% – 2 ml 6 мг в/м по схемі 1-й, 2, 3, 4, 6, 8, 11, 14, 17, 20, 23 день, або в таблетках (фаза ремісії).

С К А Р Л А Т И Н А Гостре інфекційне захворювання, яке викликається β-гемолітичним стрептококом групи А, передається повітряно-краплинним шляхом, характеризується симптомами інтоксикації, екзантемою на шкірі, регіонарним лімфаденітом, ангіною та змінами з боку серцево-судинної системи та языка

П е р і о д в и с и п к и: П е р і о д в и с и п к и: а) Ф а з а р о з п а л у : (1 - 2 дні);  Виражена інтоксикація, лихоманка до 39 - 40°С;  А н г і н а: чітко обмежена гіперемія ротоглотки від твердого піднебіння, точкова енантема, гіпертрофовані мигдалики, катаральна, фолікулярна або некротична ангіна;  Регіонарний лімфаденіт;  Висипка дрібнокрапчаста, за кілька годин поширюється на все тіло, з згущенням на передній і бічних поверхнях шиї; бічних поверхнях тулуба, живота, попереку, в природних складках, на гіперемованому тлі шкіри, характерне згущення в складках з геморагічними елементами (симптом Паста), блідий носо-губний трикутник (Симптом Філатова);  Позитивний симптом «щ і п к а» - поява нових елементів висипки;  Язик з 2 - 3 дня очищається, на 4 - 5 день стає "малиновим";  Білий дермографізм; б) Ф а з а з г а с а н н я: - Нормалізація температури тіла до 3 - 4 днів - Ротоглотка: енантема зникає з 2- 3 дня - Розміри лімфовузлів нормализируются до 4 - 5 днів - Вагус-фаза "скарлатинозного" ​​серця - Блідне язик до 10 - 12 дня П е р і о д р е к о н в а л е з ц е н ц і й: з 2 тижня - Зміни з боку шкіри: лущення висівкоподібне на обличчі і шиї; на тулубі та кінцівках - мілкопластинчасті; на кистях і ступнях - крупнопластінчастое.

Ускладнення: За характером: І н ф е к ц і й н і (некротична ангіна, вторинна ангіна, отит, синусит, синовіїт, мастоїдит, гнійний лімфаденіт) А л е р г і ч н і (ревматизм, міокардит, артрит, нефрит)