🗊Презентация Державні замовлення та сучасні контрактні системи

« Державні замовлення та сучасні контрактні системи» Роботу виконала: студентка групи 5421 – М Вишневська Т.О.

Сутність державного замовлення Державне замовлення – це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності. Державними потребами вважаються потреби України в продукції, необхідній для розв’язання соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм.

Державні замовники - це міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, державні адміністрації, державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення. Державні замовники - це міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, державні адміністрації, державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.

Ознаки державного замовлення 1. Спеціальна мета, відповідно до якої державне замовлення спрямовується на задоволення пріоритетних державних потреб. 2. Особливий суб'єктний склад, відповідно до якого відносини, що виникають у зв'язку формуванням, розміщенням і виконанням державних замовлень, носять двосторонній характер 3. Державне замовлення є господарським зобов'язанням і може бути обов'язковим для певного кола суб'єктів. 4. Фінансове забезпечення виконання державного замовлення. 5. Фінансове забезпечення виконання державного замовлення.

Концепція державної системи замовлення 1. Державне замовлення - це органічний структурний елемент цілісної системи замовлень як форма відображення інтересів суспільства, кожного споживача (замовника) і виробника продукції при складанні планів виробництва, розподілу і споживання продукції, матеріальних та інших ресурсів; 2. Цілісна система замовлень функціонує на основі прямих, безпосередніх зв’язків і контактів підприємств та організацій як рівноправних партнерів в організації виробництва і споживання продукції (матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, послуг), які є суб'єктами господарювання, планування і договірних відносин. 3. Цілісна система замовлень є постійно діючим інструментом досягнення реальної планової і практичної збалансованості виробництва і його матеріальних ресурсів у динаміці.

4. Перехід на систему замовлень означає, що в основу централізованого планування ставиться планове управління формуванням виробничого потенціалу, його технічного рівня, прогресивної структури виробництва в інтересах суспільства, його прискореного соціально-економічного розвитку. 4. Перехід на систему замовлень означає, що в основу централізованого планування ставиться планове управління формуванням виробничого потенціалу, його технічного рівня, прогресивної структури виробництва в інтересах суспільства, його прискореного соціально-економічного розвитку. 5. Структура замовлень повинна забезпечуватися матеріальними ресурсами із застосуванням різних форм і методів матеріально-технічного постачання, зручних для суб'єктів господарювання (централізований розподіл, прямі зв'язки, оптова торгівля і т.д ).

Формування і розміщення державних замовлень Формування і розміщення державних замовлень здійснюється у певній послідовності. Так, міністерства і відомства-замовники, виходячи з аналізу балансів виробництва і споживання визначають види і обсяги продукції. Вироблені пропозиції надсилаються замовниками до Міністерства економіки, яке узагальнює ці пропозиції, погоджує з Міністерством фінансів визначену суму коштів з урахуванням можливостей державного бюджету і подає їх Кабінету Міністрів України. Затверджені види і обсяги продукції доводяться замовникам, а також підприємцям-виконавцям через галузеві міністерства, відомства.

Сутність державного контракту форма прямого державного регулювання господарських зв'язків між державою-замовником і підприємством-виконавцем, спосіб реалізації суспільних і державних потреб, концентрації та ефективного витрачання державних ресурсів, форма співробітництва держави і підприємства для вирішення особливо важливих стратегічних завдань.

Ознаки державного контракту державний контракт є двостороннім договором, сторонами в якому є державний замовник і суб'єкт господарювання; державний контракт укладається на підставі державного замовлення і його зміст має відповідати змісту державного замовлення; державний контракт є оплатним договором, держава гарантує оплату продукції, робіт та послуг за такими контрактами; держава може надавати економічні пільги виконавцям таких контрактів; для такого договору характерним є конкурентний спосіб укладення. Відповідно до ч. 3 ст. 2 зазначеного Закону державні замовники здійснюють виходячи з інтересів держави вибір виконавців державного замовлення, укладають з виконавцями державного замовлення державні контракти.

Контрактна система управління державного замовлення Держава в особі уповноважених Кабінетом Міністрів України центральних органів державної виконавчої влади забезпечує потреби у товарах, роботах, послугах державних органів управління, у сфері оборони, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, освіти, культури, соціального захисту населення, виконання науково-технічних розробок, створення та поповнення державного резерву через державні контракти. Механізм дії контрактної системи ґрунтується на класифікації замовлень-контрактів за видами і сферами господарського застосування. На підставі цієї класифікації розробляють типові форми контрактів, що є ґрунтом для переговорів між державними відомствами і підприємствами, під час яких визначають порядок формування ціни контракту, режим контролю за його дотриманням і коректуванням у міру зміни зовнішніх умов виконання замовлення.

Усі відомства, які укладають контракти з боку держави, зобов'язані надати підприємствам-підрядникам рекомендації з таких питань політики держави у сфері розподілу державних контрактів, переліку робіт для контрактів, організаційних процедур, власності на отримані результати, нормативів і стандартів, обсягів фінансування, термінів, випуску цінних паперів і кредитної політики, процедур контролю і звітності, податкової політики. Розвиток контрактної системи пов'язаний передусім з персоніфікацією відповідальності. Замовниками за державними контрактами є міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, обласні державні адміністрації та установи, які уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти. Усі відомства, які укладають контракти з боку держави, зобов'язані надати підприємствам-підрядникам рекомендації з таких питань політики держави у сфері розподілу державних контрактів, переліку робіт для контрактів, організаційних процедур, власності на отримані результати, нормативів і стандартів, обсягів фінансування, термінів, випуску цінних паперів і кредитної політики, процедур контролю і звітності, податкової політики. Розвиток контрактної системи пов'язаний передусім з персоніфікацією відповідальності. Замовниками за державними контрактами є міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, обласні державні адміністрації та установи, які уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти.

Висновок Підсумовуючи вищесказане можна зробити висновок, що в теперішніх умовах складного економічного становища в Україні державне регулювання господарських зв’язків (насамперед його основні елементи – державне замовлення та державні контракти) сприяє стабілізації економіки України, Виконанню Державної програми економічного і соціального розвитку України. А підтримка за допомогою державних замовлень таких пріоритетних напрямків розвитку економіки, як розробка новітніх технологій у сфері науки, техніки, виробництва, впровадження нових земельних відносин, підготовка і перепідготовка фахівців, наукових кадрів, використання запасів корисних копалин, реформування охорони здоров’я та соціальної системи, розвиток культури, з часом дадуть змогу стати повноправним членом Європейського Союзу та мати статус розвинутої країни.