🗊Презентация Форми міжнародних економічних відносин. Міжнародна торгівля

ФОРМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН Міжнародна торгівля

Сутність міжнародної торгівлі та її роль в системі світогосподарських зв’язків Зовнішня торгівля (ЗТ) є важливою і історично першою формою міжнародних економічних відносин. Вона являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами. Це торгівля однієї країни з іншими країнами світу. Вона складається з ввозу (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. В сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю.

В сучасних умовах у міжнародній торгівлі приймають участь всі суб’єкти світового господарства. В її основі лежить міжнародний поділ праці. В сучасних умовах у міжнародній торгівлі приймають участь всі суб’єкти світового господарства. В її основі лежить міжнародний поділ праці. Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва та поглиблення вищеназваного розподілу праці (у виді загального, часткового та одиничного) породжує різноманітність форм і напрямків міжнародної торгівлі. Глибокий вплив на неї справляє науково-технічна революція, що прискорила якісні перетворення всіх елементів продуктивних сил і зрушення в географічній та товарній структурі світових товаропотоків.

Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що: Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що: По-перше, через неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків – вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків.

Показники міжнародної торгівлі

Показники обсягів МТ:

Показники обсягів МТ:

Показники обсягів МТ: 3)зовнішньоторговельний обіг – сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу

Показники обсягів МТ: 4)фізичний обсяг торгівлі – оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як правило, року);

Показники обсягів МТ: 5)генеральна (загальна) торгівля – прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;

Показники обсягів МТ: 6)спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї

Показники структури:

Показники динаміки: 1)темпів росту: - темпи росту експорту

темпи росту імпорту темпи росту імпорту

- темпи росту зовнішньоторговельного обігу - темпи росту зовнішньоторговельного обігу

Показники динаміки: 2)темпи приросту: - темпи приросту експорту

- темпи приросту імпорту - темпи приросту імпорту

- темпи приросту зовнішньоторговельного обігу - темпи приросту зовнішньоторговельного обігу

Показники результатів: 1)сальдо торгового балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів окремої країни; 2)сальдо балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю послуг, які вона імпортує; 3)сальдо некомерційних операцій – це різниця між прибутками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс;

Показники результатів: 4)сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій; 5)індекс “умови торгівлі” – відношення індексу середніх цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу середніх цін імпорту за певний період часу.

Показники результатів: 6) експорт на душу населення

Показники результатів: 7) імпорт на душу населення

Показники результатів: 8) експортна квота (відношення експорту до ВВП)

Показники результатів: 9) імпортна квота

Показники результатів: 10) квота зовнішньоторговельного обігу

  Форми сучасної міжнародної торгівлі Для сучасної міжнародної торгівлі характерна різноманітність її форм, які можна систематизувати за наступними ознаками за трьома основними видами.

За специфікою об’єкту: Торгівля товарами:

За специфікою взаємодії суб’єктів:

За специфікою регулювання:

Різновиди міжнародної зустрічної торгівлі

Методи міжнародної торгівлі Метод торгівлі – це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі:

Два методи торгівлі 1)торгівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем)

При торгівлі напряму виникає визначена фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і залежність результату комерційної діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. При торгівлі напряму виникає визначена фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і залежність результату комерційної діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. Цей метод також дозволяє постійно знаходитись на ринку, враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати.

Переваги залучення посередників:

У межах торгівлі через посередників визначають такі види посередницьких операцій і відповідні їм види угод: У межах торгівлі через посередників визначають такі види посередницьких операцій і відповідні їм види угод: операції з перепродажу (договір купівлі-продажу). Коли посередник викуповує товар у виробника і підписує угоди від свого імені і за свій рахунок (купці, дистриб’ютори, дилери); комісійні операції (договір комісії, договір консигнації). Коли посередник не викуповує товар у виробника, а підписує угоди від свого імені, але за рахунок виробника і за це отримує винагороду (до 10% від суми угоди). Посередники називаються - комісіонер, консигнатор; агентські операції (агентські угоди). Мета угоди – одна сторона доручає іншій (агенту) виконувати дії, пов’язані з продажем (частіше за все) чи купівлею товарів, а також з пошуком замовників і виконавців для надання тих чи інших послуг на обумовленій території в погоджений термін за рахунок та від імені виробника (принципала). І посередники при цьому називаються - агенти-повірені, торговельні агенти; брокерська операція. Посередник – спеціалізований професійний агент, що працює на одному сегменті і здійснює контракт між продавцем і покупцем і за цю послугу отримує винагороду до 2-3%.

  Міжнародні товарні біржі Розповсюдженим засобом торгівлі для ряду сировинних товарів є міжнародні торги, які являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів.

Структура світового біржового товарообороту

Міжнародній біржовій торгівлі на сучасному етапі притаманні такі основні тенденції: Міжнародній біржовій торгівлі на сучасному етапі притаманні такі основні тенденції: 1)Збільшення обсягів біржового обороту 2)Зміни в структурі угод, що укладаються на міжнародних товарних біржах. 3)Зміна структури біржової торгівлі на фоні зростання асортименту біржових товарів.

4)Концентрація міжнародної біржової торгівлі на великих товарних біржах 4)Концентрація міжнародної біржової торгівлі на великих товарних біржах 5)Переважаючі тенденції до функціонування на світовому ринку універсальних товарних бірж. 6)Тенденції до розміщення товарних бірж у місцях споживання основних біржових товарів. 7)Міжнародні товарні біржі виступають як індикатор цін на світових товарних ринках.

Розвиток біржової торгівлі протягом тривалого періоду призвів до появи великого різноманіття видів товарних бірж. З метою упорядкування цих видів проводиться класифікація товарних бірж за окремими найбільш істотними ознаками: Розвиток біржової торгівлі протягом тривалого періоду призвів до появи великого різноманіття видів товарних бірж. З метою упорядкування цих видів проводиться класифікація товарних бірж за окремими найбільш істотними ознаками: За регіоном дії:

За характером асортименту товарів, що реалізуються: За характером асортименту товарів, що реалізуються: За ступенем відкритості:

За характером здійснюваних біржових угод: За характером здійснюваних біржових угод: За організаційно-правовими формами діяльності:

Види і цілі біржових угод

Міжнародні аукціони Міжнародний товарний аукціон – це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.

Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою являється неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається. Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою являється неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається.

Види і способи ведення аукціонних торгів

Міжнародні торги Міжнародні торги – засіб закупівлі товарів, розміщення замовлень та видачі підрядів, який припускає притягнення до певного, завчасно установленому терміну пропозицій від декількох постачальників чи підрядчиків різних країн і укладання контракту з тим з них, пропозиція якого найбільш вигідна замовнику (за цінами, комерційними та технічними умовами). практика проведення міжнародних торгів включає в себе як найменше чотири етапи, на кожному з яких відбувається складання чи підпис відповідних документів.

На першому етапі замовник повідомляє претендентів на виповнення замовлення про свій намір вступити в угоду. При цьому складається документ, який називається в різних країнах як “пропозиція вказати ціну”, “запрошення до торгів”, “тендерна специфікація” чи “тендерна документація”. На першому етапі замовник повідомляє претендентів на виповнення замовлення про свій намір вступити в угоду. При цьому складається документ, який називається в різних країнах як “пропозиція вказати ціну”, “запрошення до торгів”, “тендерна специфікація” чи “тендерна документація”. На наступному етапі претенденти представляють замовнику свої тендерні пропозиції, які називаються також як “оферта” чи “тендер”.

Третій етап наступає при визначенні переможця торгів. Документально це відображається оформленням протоколу тендерного комітету, однак не є актом юридичного закріплення угоди, а веде до наступних переговорів між замовником та оферентом. Третій етап наступає при визначенні переможця торгів. Документально це відображається оформленням протоколу тендерного комітету, однак не є актом юридичного закріплення угоди, а веде до наступних переговорів між замовником та оферентом. На останньому етапі в випадку успішних переговорів укладається формальна угода та підписується контракт. Найчастіше до тендерних методів укладання контрактів удаються при необхідності укладання таких угод, при яких виникають складності з визначенням контрактної ціни

Основними елементами тендерної процедури, які відрізняють її від механізму двосторонньої угоди, є: Основними елементами тендерної процедури, які відрізняють її від механізму двосторонньої угоди, є: - Публічний (гласний) характер; - Спільність вимог організаторів торгів для всіх учасників; - Попередня кваліфікація (відбір) учасників.

Остання носить в тендерній практиці більшості країн диспозитивний характер. Це означає, що за розсудом замовника в одних випадках до торгів запрошуються всі бажаючі претенденти, а в інших – число учасників торгів може бути обмежено замовником тими претендентами, які відповідають, з його точки зору, певним критеріям, які вказані в кваліфікаційному переліку вимог до потенційного оферента. Остання носить в тендерній практиці більшості країн диспозитивний характер. Це означає, що за розсудом замовника в одних випадках до торгів запрошуються всі бажаючі претенденти, а в інших – число учасників торгів може бути обмежено замовником тими претендентами, які відповідають, з його точки зору, певним критеріям, які вказані в кваліфікаційному переліку вимог до потенційного оферента. Звичайно ці вимоги розбиваються на дві групи:

-Технологічні, які зв'язані зі здатністю оферентів виконати замовлення на високому науково-технічному рівні; -Технологічні, які зв'язані зі здатністю оферентів виконати замовлення на високому науково-технічному рівні; -Фінансові, які включають такі питання: Надійне фінансове положення оферента; Масштаби підрядної чи торгової діяльності, яку він здійснює; Здібність дотримуватися національних вимог, які пов'язані з здійсненням фінансових операцій в іноземній валюті.

Регулювання міжнародних торговельних відносин Розрізняють такі види державного регулювання міжнародної торгівлі:

Вільна торгівля (free trade) – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції Вільна торгівля (free trade) – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції Протекціонізм (protectionism) – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

Рівні регулювання міжнародної торгівлі Фірмовий – це угода між фірмами про розподіл ринку сировини, матеріалів, збуту товарів, сфер впливу, цінової політики. Національний – при якому зовнішня торгівля кожної країни здійснюється у відповідності з національно-правовим забезпеченням регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Міжнаціональний – проявляється в укладенні відповідних угод між державами, групами держав. Наднаціональний – здійснює стратегію світового співтовариства чи заходів з регулювання міжнародної торгівлі шляхом створення міжнародних спеціальних інституціональних структур, відповідних угод (Всесвітні торгові організації – ГАТТ/СОТ, міжнародна торгова палата – МТП).

Тарифне регулювання міжнародної торгівлі Митний тариф (customs tariff) у залежності від контексту може визначатися як: - інструмент торгової політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком; - перелік ставок мита, що застосовуються до товарів, що переміщуються через митний кордон, систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності; - конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивозі або ввезенні певного товару на митну територію країни. У цьому випадку поняття митного тарифу цілком збігається з поняттям мита.

Мито (customs duty) – обов’язковий податок, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту. Мито (customs duty) – обов’язковий податок, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту. Мито виконує три основні функції: - фіскальну, що відноситься як до імпортного, так і до експортного мита, оскільки воно є однією зі статей доходної частини державного бюджету; - протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортного мита, оскільки з його допомогою держава захищає місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції; - балансуючу, що відноситься до експортного мита, встановленого з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих або інших причин нижче світових. Існує декілька класифікацій мита.

Нетарифне регулювання Кількісні обмеження (quantative restrictions) – адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обігу, що визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту чи імпорту. Квотування (контингентування) – це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період.

Квоти поділяються: За напрямком їх дії: експортні – вводяться у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, що встановлюють частку кожної країни в загальному експорті певного товару (експорт нафти з країн ОПЕК), чи урядом країни для попередження вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку; імпортні – вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав.

Квоти поділяються: За обсягом дії: глобальні – встановлюються на імпорт або експорт певного товару на певний період часу незалежно від того, з якої країни він імпортується чи в яку країну він експортується; індивідуальні – встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар.

Серед нетарифних методів регулювання важливу роль відіграють приховані методи, які можна назвати методами прихованого протекціонізму. Серед нетарифних методів регулювання важливу роль відіграють приховані методи, які можна назвати методами прихованого протекціонізму. Але основними з них є:

Демпінг (dumping) – засіб фінансової нетарифної торговельної політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, існуючого в цих країнах. Демпінг (dumping) – засіб фінансової нетарифної торговельної політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, існуючого в цих країнах. В комерційній практиці демпінг може набувати однієї з наступних форм:

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ