🗊 Тема 2.10 Глобалізація економічного розвитку. Сутність сучасної глобалізації. Форми економічної глобалізації Фактори та особ

Тема 2.10 Глобалізація економічного розвитку. Сутність сучасної глобалізації. Форми економічної глобалізації Фактори та особливості сучасної глобалізації. Глобальні економічні проблеми. Вирішення екологічних проблем

1. Сучасна глобалістика виступає як складна нерівноважна система різних теоретичних підходів (економічних, політичних, соціофілософ-ських, природних і т. ін.), які поєднуються з глобалізмом як принци­пом, котрий вимагає: загальносистемного погляду на єдність світу, загальних взаємозв'язків людини, економіки та природи, розуміння єдності стану цієї системи, оскільки в межах дослідницького поля зав­жди виявляються проблеми, напруженості та конфлікти, а також ката­строфи, які характеризують сучасне буття людства на планеті. 1. Сучасна глобалістика виступає як складна нерівноважна система різних теоретичних підходів (економічних, політичних, соціофілософ-ських, природних і т. ін.), які поєднуються з глобалізмом як принци­пом, котрий вимагає: загальносистемного погляду на єдність світу, загальних взаємозв'язків людини, економіки та природи, розуміння єдності стану цієї системи, оскільки в межах дослідницького поля зав­жди виявляються проблеми, напруженості та конфлікти, а також ката­строфи, які характеризують сучасне буття людства на планеті.

Глобальні проблеми можна визначити як проблеми, що ви­никають у результаті розвитку креативних сил в умовах науково-технічного прогресу і досягнення таких масштабів суспільного виробництва, коли з'являється загроза порушення балансу між суспільством і природою. Ці проблеми, від вирішення яких зале­жать існування та прогрес людської цивілізації, вимагають своєї реалізації, що можливе лише за умов раціонального поєднання національних зусиль з діяльністю ефективної системи міжнарод­ного співробітництва. Глобальні проблеми можна визначити як проблеми, що ви­никають у результаті розвитку креативних сил в умовах науково-технічного прогресу і досягнення таких масштабів суспільного виробництва, коли з'являється загроза порушення балансу між суспільством і природою. Ці проблеми, від вирішення яких зале­жать існування та прогрес людської цивілізації, вимагають своєї реалізації, що можливе лише за умов раціонального поєднання національних зусиль з діяльністю ефективної системи міжнарод­ного співробітництва.

Можна виділити такі структурні рівні процесів гло­балізації: Можна виділити такі структурні рівні процесів гло­балізації: Локальний — охоплює рівні мікроекономічних одиниць від­критого економічного простору. Мікроекономічний — охоплює рівні виробничого процесу в системі господарських одиниць. Регіональний в межах макроекономіки окремих держав — охоплює комплекс секторів регіональних економік. Національний — це взаємодіючі сектори господарських ком­плексів областей у межах національних економік. Мезорегіональний — охоплює прикордонні регіони сусід­ніх країн. Макрорівень _ країни, що складають певний регіон світу. Мегарівень — сектори глобального економічного середовища.

2. Горизонтальна глобалізація проявляє себе під час злиття фірм, що продукують подібні або однорідні товари і за мету став­лять завдання їх подальшої реалізації через спільну систему розпо­ділу, отримуючи при цьому додатковий прибуток за рахунок ви­робництва за кордоном товарів, які є аналогічними для фірми в країні базування. 2. Горизонтальна глобалізація проявляє себе під час злиття фірм, що продукують подібні або однорідні товари і за мету став­лять завдання їх подальшої реалізації через спільну систему розпо­ділу, отримуючи при цьому додатковий прибуток за рахунок ви­робництва за кордоном товарів, які є аналогічними для фірми в країні базування. Вертикальна глобалізація передбачає об'єднання фірм, що функціонують у різних виробничих циклах.

Зона преференційної торгівлі — це зона з пільговими торго­вельними умовами, у якій дві або більше країн створюють префе­ренції або умови зменшення взаємних тарифів з імпорту товарів, одночасно зберігаючи високі тарифи для інших. Зона преференційної торгівлі — це зона з пільговими торго­вельними умовами, у якій дві або більше країн створюють префе­ренції або умови зменшення взаємних тарифів з імпорту товарів, одночасно зберігаючи високі тарифи для інших. Для зон вільної торгівлі діє особливий пільговий режим торгів­лі для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при збереженні їх у торгівлі з іншими країнами.

Митний союз — це угода двох або декількох держав, яка пе­редбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Митний союз — це угода двох або декількох держав, яка пе­редбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу.

3. Ефективність міжнародної економічної глобалізації досягаєть­ся за рахунок таких чинників: усунення дискримінації та бар'єрів між країнами — учасницями глобалізованих угруповань у перемі­щенні товарів, послуг, капіталу, робочої сили та підприємництва; стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері; дина­мічного ефекту завдяки розширенню ринку та економії за рахунок масштабів виробництва, забезпечення високого рівня конкуренції. 3. Ефективність міжнародної економічної глобалізації досягаєть­ся за рахунок таких чинників: усунення дискримінації та бар'єрів між країнами — учасницями глобалізованих угруповань у перемі­щенні товарів, послуг, капіталу, робочої сили та підприємництва; стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері; дина­мічного ефекту завдяки розширенню ринку та економії за рахунок масштабів виробництва, забезпечення високого рівня конкуренції.

У сучасній світовій економічній науці, як і в економіці, домінує менеджерський підхід, тому сучасна теорія управління в еко­номіці народжувалася і впроваджувалася в межах міжнародного бізнесу, в процесі вироблення корпоративної культури найкращи­ми транснаціональними компаніями з їх системою цінностей, які можна визначити наступним чином: У сучасній світовій економічній науці, як і в економіці, домінує менеджерський підхід, тому сучасна теорія управління в еко­номіці народжувалася і впроваджувалася в межах міжнародного бізнесу, в процесі вироблення корпоративної культури найкращи­ми транснаціональними компаніями з їх системою цінностей, які можна визначити наступним чином: адаптивний підхід, спрямований на швидке реагування, при­йняття рішень на виклик середовища фірм; підприємницький, або демократичний, стиль управління, що полягає у самостійності, відповідальності і готовності до ви­правданого ризику;

інноваційний підхід, тобто готовий до сприйняття та реалізації нових ідей у технології, асортименті, управлінні, організації; маркетинговий підхід, орієнтований на задоволення запитів споживачів; соціально-орієнтований стиль управління спирається на пар­тнерство працівників фірм, акціонерів, споживачів; інформаційний підхід, грунтується на інформаційній тех­ нології.

4. Світове співтовариство було зорієнтоване на пошук ефективних шляхів розв'язання екологічних проблем соціально-економічного розвитку, усунення загрози глобальної екологічної катастрофи, асигнування у сферу природи та раціоналізації природокористування. 4. Світове співтовариство було зорієнтоване на пошук ефективних шляхів розв'язання екологічних проблем соціально-економічного розвитку, усунення загрози глобальної екологічної катастрофи, асигнування у сферу природи та раціоналізації природокористування.

Тому на початку XXI ст. в розвитку людської цивілізації, при­скоренні науково-технічного прогресу набирають сили нові тен­денції та підходи до масштабів, способів і методів господарюван­ня. Останні пов'язані з інтенсифікацією та інтеграцією сфер і галузей виробництва, з міжнародним моніторингом природного середовища, ефективних економічних механізмів розв'язання екологічних проблем, раціоналізації природокористування, від­творення екології, якості навколишнього середовища. Тому на початку XXI ст. в розвитку людської цивілізації, при­скоренні науково-технічного прогресу набирають сили нові тен­денції та підходи до масштабів, способів і методів господарюван­ня. Останні пов'язані з інтенсифікацією та інтеграцією сфер і галузей виробництва, з міжнародним моніторингом природного середовища, ефективних економічних механізмів розв'язання екологічних проблем, раціоналізації природокористування, від­творення екології, якості навколишнього середовища.

Дані ООН свідчать, що майже 900 млн. людей нині прожива­ють у посушливих регіонах планети, де відбуваються процеси ін­тенсивного опустелювання та виснаження природних ресурсів. Дані ООН свідчать, що майже 900 млн. людей нині прожива­ють у посушливих регіонах планети, де відбуваються процеси ін­тенсивного опустелювання та виснаження природних ресурсів. Соціально-економічні та екологічні втрати оцінюються у 40 млрд. доларів. Близько 100 країн зазнають негативного впливу опустелювання, причому 81 з них належать до слаборозвинених.

Сучасна ситуація в системі природокористування характери­зується такими особливостями: кількісним розширенням енерго-речовинного обміну між людством та навколишнім середовищем, глобалізацією впливу людини на біосферу, постійно зростаючим негативним антропогенним навантаженням на довкілля. Сучасна ситуація в системі природокористування характери­зується такими особливостями: кількісним розширенням енерго-речовинного обміну між людством та навколишнім середовищем, глобалізацією впливу людини на біосферу, постійно зростаючим негативним антропогенним навантаженням на довкілля. Усе це вимагає від економічної науки глибокої уваги до су­часних глобальних проблем, потрібен її специфічний внесок у глобалістику щодо економічного обгрунтування проектів. Це дало б можливість сучасному людству вирішити загрозу глобальних проблем, що з'явилися перед ним і є важливим з точки зору само­збереження людської цивілізації.