🗊Презентация Політичні партії і партійні системи

Андріана Миколаївна Костенко, кандидат політичних наук, доцент Н-312а, e-mail: kostenkopr@ukr.net

Основи політології : навч. посіб. / Н.Д. Світайло, А.М. Костенко, В.П. Павленко, Ю.В. Панченко. - Суми: СумДУ, 2014. - 300 с. Основи політології : навч. посіб. / Н.Д. Світайло, А.М. Костенко, В.П. Павленко, Ю.В. Панченко. - Суми: СумДУ, 2014. - 300 с. Лозовицький О.С. Політологія: конспект лекцій для студ. усіх спец. денної та заочної форм навчання / О.С. Лозовицький. - Суми: СумДУ, 2012. - 223 с. Політологія: підручник / В. Г. Антоненко, В. Д. Бабкін, О. В. Бабкіна, та ін. ; за ред. О.В. Бабкiної, В.П. Горбатенка. — 3-тє вид., переробл., допов. — Київ : Академiя, 2013. — 567 с. Бебик В. М. Політологія. Наука і навчальна дисципліна: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. М. Бебик. — Київ : Каравела, 2012. — 495 с. Політологія: наука про політику: підручник для студ. вищ. навч. закл. / М. І. Горлач, В. Г. Кремень. — Київ : Центр учбової літератури, 2013. — 840с. Політологія: Навч.посібник для студентів вищих навч.закладів / І. Г. Дробінка, Т. М. Кришталь, Ю. В. Підгорецький. — К. : Центр учбової літератури, 2013. — 290с.

Політологія Нової доби: Навч.посібник для студентів вищих навч.закладів / Ф. М. Кирилюк. — К. : Академія, 2012. — 304с. Політологія Нової доби: Навч.посібник для студентів вищих навч.закладів / Ф. М. Кирилюк. — К. : Академія, 2012. — 304с. Практикум з навчальної дисципліни "Політологія" : навч.- практич.посіб. / О. М. Кузь, І. В. Жеребяткова, Д. С. Коротков, О. М. Сахань. — Харків : ХНЕУ, 2011. — 208с. Піча В. М. Політологія: навч.посіб. для студ. вищ. навч.закл. освіти / В. М. Піча, Н. М. Хома ; за ред. В.М.Пічі. — 5-тє вид.,випр.і допов. — Львів : Магнолія, 2014. — 303 с. Погорілий Д. Є. Політологія: 100 питань - 100 відповідей [навч. посіб для студ. вищ. навч. закл.] / Д. Є. Погорілий. — Київ : Інкос, 2014. — 232с. Рудич Ф. М. Політологія: Підручник для студентів вищих навч.закладів / Ф. М. Рудич. — К. : Либідь, 2015. — 478с. Шляхтун П. П. Політологія: історія та теорія: підруч. для студ. вищ.навч. закл. / П. П. Шляхтун. — Київ : Центр учбової літератури, 2015. — 471с.

мотивація Чи знадобляться Вам знання політичної науки? Визначте посади і відповідно до них – знання, вміння, навички

ПЛАН Політика як соціальне явище та об’єкт вивчення політології. Предмет, метод політології. Структура політичної науки. Політичні уявлення і концепції Древнього Сходу. Конфуцій і легісти. Політична думка античності. Платон і Аристотель. Становлення і розвиток західноєвропейської політичної думки. Н. Макіавеллі як засновник світської політичної науки. Політичні концепції Нового часу. Основні напрямки політичної думки ХІХ - ХХ сторіччя. Розвиток української політичної думки.

Політологія – наука про політику. Політологія – наука про політику. Слово "політика" походить від давньогрецького "polis" (місто-держава) та його похідних: "politike" (мистецтво управляти державою), "polites" (громадянин), "politicas" (державний діяч) та ін.

Рівні політики Нижчий рівень включає рішення місцевих проблем Локальний рівень вимагає державного втручання. Це політика на рівні регіону. Її здійснюють великі групи, зацікавлені в розвитку свого регіо-ну. Національний рівень, або його ще називають макрорівень, характеризує політику на державному рівні: це публічна примусова влада, особливості її устрою й функціонування. Міжнародний рівень, або мегарівень відноситься до діяльності міжнародних організацій: ООН, ЄС, НАТО й ін.

Етапи розвитку політичної науки Як самостійна галузь - виникає на рубежі Середньовіччя й Нового часу (мислителі почали роз'ясняти політичні процеси за допомогою наукових, а не релігійно-міфологічних аргументів). Основи наукової політичної теорії заклали Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш. Л. Монтеск'є й ін. Політологія як самостійна наукова дисципліна почала формуватися в другій половині ХІХ ст. В 1857 р. Ф. Лейбер починає читати курс політології в Колумбійському коледжі, в 1880 р. створюється перша школа політичної науки. В 1903 р. була створена Американська асоціація політичних наук, почав видаватися політичний журнал. У Франції викладання «політичних і моральних наук» було започатковано ще в часи Великої французької революції. з 1885 р. функціонує Лондонська школа економічних і політичних наук, де відбувається підготовка працівників органів державної влади та управлінців різних рівнів.

Етапи розвитку політичної науки В 1948 р. під егідою ЮНЕСКО була створена Міжнародна асоціація політичної науки. На конгресі з питань політичної науки (Париж, 1948 р.) був визначений зміст цієї науки й рекомендовано включити курс політології до вивчення в системі вищої освіти як загальнообов'язкової дисципліни. Були вироблені визначення й співвідношення основних складових частин політичної науки: політичної теорії; політичних інститутів; партій, груп і суспільної думки; міжнародних відносин.

КОНФУЦІЙ “Лунь Юй”

КОНФУЦІЙ “Лунь Юй” Управляти державою повинні шляхетні чоловіки на чолі з государем – "сином неба", причому, шляхетність Конфуцій виділяє не за походженням, а за моральними якостями і знаннями людей. "Не роби іншому того, чого ти не хотів би, щоб робили тобі" – проголошував учитель Кун. Соціальний порядок Конфуцій вбачав у тому, щоб у товаристві усе знаходилися на своїх місцях і кожний знав свої права й обов’язки. "Государ повинний бути государем, слуга – слугою, батько – батьком, син – сином".

ПЛАТОН, праці «Держава», «Закони», «Політик»

АРИСТОТЕЛЬ Праці “Політика”, “Афінська політея”, “Етика”.

АРИСТОТЕЛЬ виділяє наступні форми державного устрою: ПРАВИЛЬНІ

ФОМА АКВІНСЬКИЙ «Про град божий»

НІККОЛО МАКІАВЕЛЛІ Праці “Державець”, “Роздуми про першу декаду Тіта Лівія”, “Історія Флоренції”

“макіавеллізм” положення про недосконалість людської природи та її егоїстичність, яка визначальним чином впливає на характер і динаміку політичного життя (ідея про “всезагальну корупцію”); постулат, за яким держава з її інтересами є самоціллю; твердження про вирішальну роль в політиці фактору сили; положення про роздвоєність політики і моралі (“мета виправдовує будь-які засоби її досягнення”).

Томас ГОББС трактат «Левіафан».

Джон ЛОКК “Два трактати про врядування”

Шарль Луї МОНТЕСК’Є “Перські листи”, “Роздуми про причини величі й занепаду римлян”, “Про дух законів”

Жан-Жак РУССО «Про суспільний договір, чи принципи політичного правління»

Імануїл КАНТ “До вічного миру” Категоричний імператив – кожна людина має діяти в суспільстві згідно такої максими, керуючись якою, вона може побажати, щоб дана максима стала всезагальним законом. Головне призначення держави – створити правову основу для функціонування суспільства.

Проект угоди про “вічний мир” між народами: мирний договір знищує всі наявні причини майбутньої війни; жодна самостійна держава не може бути загарбана іншою державою; постійні армії мусять поступово зникнути; забороняється використовувати державні позики для фінансування війни; жодна держава не має права шляхом насильства втручатися в устрій інших держав; жодна держава під час війни не може вдаватись до таких дій, а саме: порушення умов капітуляції, підступні вбивства тощо.

Теорія еліт Гаетано Моску та

Вільфредо Парето

РОБЕРТ МІХЕЛЬС “До соціології партій у сучасній демократії” (1910) "ЗАЛІЗНИЙ ЗАКОН ОЛІГАРХІЇ« Р. Міхельс пов’язував діяльність партійних структур із “загибеллю демократії”.

Моріс ДЮВЕРЖЕ ”Політичні партії” Виокремлює 2 шляхи утворення партій: 1) електоральне або парламентське походження, коли партії утворюються на основі фракцій та виборчих комітетів; 2) зовнішнє походження партій, коли вони утворюються на основі різних громадських об’єднань.

ВАШІ ЗАПИТАННЯ