🗊 ПОСТМОДЕРНІЗМ

ПОСТМОДЕРНІЗМ

“Постмодернізм – не фіксоване “Постмодернізм – не фіксоване хронологічне явище, а якийсь духовний стан… “ (Умберто Еко) Дмитро Затонський вважає, що постмодернізм – тимчасовий стан культури, який періодично виникав в історії, коли руйнувалася чергова утопія про “створення раю на землі” і наставав період “тверезого розчарування”. “Сучасний постмодернізм навколо нас можна розглядати як обіцянку повернення та нового відкриття, тріумфальну повторну появу високого модернізму з його усією колишнью могутністю та життєвою свіжістю”. (Ф.Джеймсон)

постмодернізм ( лат. post – префікс, що означає наступність, фр. moderne – cучасний, найновіший) - загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій у мистецтві, що виникли після модернізму і авангардизму. Постмодернізм – це явище, що означає певний “стан душі“ й характеризується критично-іронічним поглядом на життя.

Постмодернізм у літературі Розвиток постмодернізму у літературі починається із 60-х років XXст. Література побудована на грі, може використовувати будь-яку традицію, усе змішано, немає забороненого.

Найвизначніші події

Головні питання перед людиною

Головні тривоги

на думку американського критика і дослідника Дж.Барта, не наслідує і не відмовляєтьсявід своїх батьків-модерністів XXст. , а ідеальний постмодерністський роман мусить піднятися над сутичкою між реалізмом і ірреалізмом, формалізмом і “змістовністю”, літературою чистою та заангажованою, елітарною і масовою.

Думка філософа Думка філософа Бодрійяра про те, що реальність “агонізує”, стала крилатою серед постмодерністів

Герой літератури постмодернізму Людина, що загубилася у повсякденні, втратила зв’язок із всесвітом, гостро переживає власну відчуженість і втрату духовних орієнтирів. Вона не знає, куди йти, в що вірити, про що думати, що відчувати

Порівняльна таблиця “модернізм – постмодернізм” (за Брайніним-Пассеком)

Домінанта постмодернізму – пріорітет унікального над універсальним, особистості над системою, людини над державою. Домінанта постмодернізму – пріорітет унікального над універсальним, особистості над системою, людини над державою. Не віддаючи перевагу жодним традиційним культурним моделям, постмодернізм здатний черпати з будь-яких духовних надбань. На відміну від модернізму (мистецтва відчуженого індивідуума) постмодернізм - мистецтво трагікомічне або фарсове, самоіронічне і самопародійне.

Найхарактерніші ознаки постмодернізму – органічне злиття трагедії і фарсу у трагікомічному, іронія і самоіронія, пародія і самопародія. Найхарактерніші ознаки постмодернізму – органічне злиття трагедії і фарсу у трагікомічному, іронія і самоіронія, пародія і самопародія. Поширені образи - метафори – карнавал, лабіринт, бібліотека, божевілля. “Іронія, метамовна гра, переказ у квадраті”,- так визначає постмодернізм Умберто Еко.

Постмодернізм заявляє про тимчасовість і нетривалість існування будь-яких ідей, істин, способів пояснення світу, про ілюзорність існування самої людини; він розвінчує будь-які міфи щодо світобудови і виступає проти будь-якого насильства над людиною ( духовного, фізичного), прагне до розмивання кордонів між елітарним і масовим. Постмодернізм заявляє про тимчасовість і нетривалість існування будь-яких ідей, істин, способів пояснення світу, про ілюзорність існування самої людини; він розвінчує будь-які міфи щодо світобудови і виступає проти будь-якого насильства над людиною ( духовного, фізичного), прагне до розмивання кордонів між елітарним і масовим. Він не ставить перед собою ніякої мети, нічого не стверджує, нічого не відкидає, переглядає звичні норми.

Хаосмос – нестабільність, невизначеність. Поняття постмодерністської філософії , яке фіксує особливий стан середовища, що не ідентифікується однозначно ні в системі опозицій хаос – космос, ні в системі відліку сенс – нонсенс, але характеризується іманентним і безмежним потенціалом упорядкування – за відсутності оприявленого порядку. Це своєрідна модель світу, що накладається як матриця на будь – який рівень життя сучасного суспільства: соціум, економіку, політику, культуру, літературу: світ як тотожність хаосу, осмосу, та космосу; світ як множинне, рухливе, нелінійне, неієрархічне, безкінечне, неструктуроване, несистемне явище, в якому немає єдиної істини: все є відносне.

Основні риси постмодерністської літератури МАРГІНАЛІЗМ РИЗОМАТИЗМ ІРОНІЧНІСТЬ ПАРОДІЙНІСТЬ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ГІПЕРРЕАЛЬНІСТЬ СУПЕРЕЧЛИВІСТЬ ПАРАДОКСАЛЬНІСТЬ ГРА БЕЗ ПРАВИЛ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗМ ЦИТАТА

Маргіналізм – свідома установка на периферійність щодо суспільства та його соціальних і етичних цінностей: справжній митець – маргінал (відокремлена від суспільства особистість, що є носієм такої системи цінностей та поглядів на світ, які виступають у протиріччя із загальноприйнятими). Маргіналізм – свідома установка на периферійність щодо суспільства та його соціальних і етичних цінностей: справжній митець – маргінал (відокремлена від суспільства особистість, що є носієм такої системи цінностей та поглядів на світ, які виступають у протиріччя із загальноприйнятими). Емблемою постмодернізму є ризома – постійно безмежна, неієрархічна хаотична мережа, вільна циркуляція станів. Твір, побудований за моделлю ризоми – відкритий, динамічний, кожна ідея або тема поєднується з іншою; в ньому немає центру або периферії, початку або кінця – це “хаос із клубнів і вузлів”.

Іронічність – розвінчування застарілих ідеалів цінностей. Іронія та пародія перетворються на самопародію, завдяки чому письменник-постмодерніст бачить феноменальний світ безглуздим і позбавленим будь-яких засад. Іронічність – розвінчування застарілих ідеалів цінностей. Іронія та пародія перетворються на самопародію, завдяки чому письменник-постмодерніст бачить феноменальний світ безглуздим і позбавленим будь-яких засад. Інтертекстуальність - за словником літературознавчих термінів інтертекстуальність полягає у відтворенні в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через цитування, алюзії (натяки), ремінісценції, пародіювання.

У постмодерністському творі події відбуваються в гіперреальному світі, який створюється за допомогою симулякрів. У постмодерністському творі події відбуваються в гіперреальному світі, який створюється за допомогою симулякрів. Симулякр – (від лат. Simylakrum) – зображення, подібність, видимість. Симулякр – це «псевдоріч», що замінює реальність шляхом симуляції, видає відсутність за присутність, стирає відмінність між реальним та уявним. Під дією симуляції відбувається заміна реального знаками реального, в результаті чого і виникає гіперреальність.

Гра без правил Гра без правил У літературному творі автор грає з оповідачем і самим текстом, оповідач з читачем, читач з автором і текстом. Р.Інглиш

Характерні мотиви постмодерністських романів: мотив утраченого і знову виявленого після тривалого часу рукопису; існування в старому замку, вежі або монастирі певної умовної бібліотеки, яка зберігає таємницю давнього знання про природу людського буття; мотив сну, суміш реального та ірреального; псевдофактографічність; введення словника імен з поясненнями про згаданих у тексті історичних і міфологічних героїв надає твору риси псевдодокументалізму, що дозволяє “пограти з читачем”.

Пастіш (від італ. pasbiccio - опера, складена з уривків інших опер, суміш, попурі, стилізація). Це специфічні варіанти пародії. Від пародії пастіш відрізняється тим, що нема що пародіювати, немає серйозного об’єкта, який можна піддати висміюванню. О.М. Фройденберг писала, що пародіюватися може тільки те, що «живе і святе». За доби постмодернізму ніщо не «живе», а тим більше не «святе». Пастіш розуміють як само пародіювання. Дуже часто зустрічається пастіш у ліриці Й. Бродського.

Колаж Мистецтво постмодернізму є фрагментарним, дискретним, еклектичним. Звідси така його ознака як колаж. У постмодерністському колажі різні фрагменти зібраних предметів залишаються незмінними, не об’єднаними в єдине ціле, кожен з них зберігає свою відокремленість.

Представники Дж.Апдайк, У.Еко, А.Бітов, В.Медведь, Ю.Андрухович, Є.Пашковський, І.Кальвіно, Х.Борхес, М.Павич, А.Пінчон, П.Зюскінд, М.Кундера, Дж.Барт, Джон Фаулз, К. Рансмайр, Хуліо Картасар, П.Коельо

Відомі твори Крістоф Рансмайр “Останній світ” Милорад Павич “Хазарський словник” Умберто Еко “Імя троянди” Патрік Зюскінд “Парфюмер”

Постмодернізм в архітектурі Характерні риси: Використовується сплав різних стилів минулого, наприклад, класичний і барокко, часто застосовуючи їх з іронічним ефектом. Специфіка стилю - гіпербола як інструмент створення яскравого театрального образа середовища. Ідучи від Модернізму, Постмодернізм прагнуть привнести невизначеність і контраст у порядок і простоту сучасних стилів. Задум часто з'єднує колір з історичним еталоном. Характерні кольори: бежева гама, сріблистий, "металлік", перламутровий, флуоресцентний. Характерні елементи інтер'єра: великі, просторі зали; легкі, оригінальні конструкції; контрастні текстурні і фактурні сполучення. Застосування штучної шкіри, нікельованих і хромованих матеріалів.

Постмодернізм в архітектурі

Архітектура

Постмодернізм в живописі Частіш за все художник‚ бездоганно володіючи академічною технікою‚ втягує глядача до вигадливої гри. Інші художники-постмодерністи прагнули відродити не зовнішні прикмети класичного мистецтва‚ а його якісну природу — цілісність світовідчуття‚ звертання до вічності‚ життєву силу.

Поп - арт

Оп – арт (оптичне мистецтво) – художня течія другої половини ХХ століття, використовується різними оптичними іллюзіями, заснованих на особливостях сприйняття плоских і просторових фігур

Постмодернізм в кінематографі Кіно постмодернізму — не насамперед твір стилізаторський і пародійний, з безліччю цитат та асоціативних рядів, з підкресленою байдужістю до будь-якої ієрархії значень і цінностей. Історія постмодернізму в кіно ведеться з 70-х років XX ст., з тогочасної творчості Дж. Лукаса та С. Спілберга. Інколи навіть точно називають дату виходу на екрани славнозвісних "Зоряних війн" Джорджу Лукаса як дату появи першого зразка постмодерністичного фільму