🗊Постмодерна версiя онтологiчного перевороту за роботами Ж-Ф.Лiотара Пiдготувала Зимогляд Хритсина

Постмодерна версiя онтологiчного перевороту за роботами Ж-Ф.Лiотара Пiдготувала Зимогляд Хритсина

Жан - Франсуа Лiотар   10 червня 1924  — 21 квiтня 1998

Жан – Франсуа Лiотар Жан-Франсуа Лиiотар народився в Версалi (Франция). Вивчав фiлософiю в Сорбоннi. С 1950 року викладав философию y схiдному Алжирi, у м. Константине, окуппованному в той час французами.

Жан – Франсуа Лiотар З почату 1970-х та до 1987 року Ліотар викладав в Университетi Париж VIII, де наприкінці кар’єри отримав звання Заслуженного Профессора. Протягом наступних двох десятирiч вiн читав лекцiї за межами Францiї: в Каліфорнiйскому університетi, в Ірвинi та як запрошенний професор — в унiверситетах, по всьму свiтi, Берклі, Ієльський университет та Сан-Дiеєго в США, 

Жан – Франсуа Лiотар Ліотар любив повертатися до поняття «Постмодернізм» у багатьох своїх роботах. У 1998 роцi, під час приготування до конференцii щодо постмодернізму та теорiї ЗМІ, вiн несподiванно помер вiд швидко прогресуючої лейкимії. Жан - Франсуа Ліотар похований на кладовищі Le Père Lachaise в Парижi.

Фокусом свого аналізу Ліотар обирає принцип легітимації. Цей принцип він характеризує мовою наративності. Суть цього принципу полягає у втраті довіри до знання способом прискорення прогресу наукового знання. Наслідком цього є парадокс: “Яким засобом модерна наука може бути легітимована, якщо вона відкидає всі засоби наративної легітимації знання” Фокусом свого аналізу Ліотар обирає принцип легітимації. Цей принцип він характеризує мовою наративності. Суть цього принципу полягає у втраті довіри до знання способом прискорення прогресу наукового знання. Наслідком цього є парадокс: “Яким засобом модерна наука може бути легітимована, якщо вона відкидає всі засоби наративної легітимації знання”

Вирішенням цього парадоксу могли б стати створення особливої форми дискурсної характеристики модерніті в цілому і модерністського філософського мислення. Вирішенням цього парадоксу могли б стати створення особливої форми дискурсної характеристики модерніті в цілому і модерністського філософського мислення.

“постмодерн” – стан культури трансформації якої від кінця XIX ст. змінили правила гри для науки, літератури та мистецтва. Тобто “модерн” може бути застосованим до типу знання яке легітимує самого себе за допомогою метадискурсу (тобто апеляції до одного з метанаративів). На противагу модерому дискурсу є постмодерністський дискурс, який може бути охарактеризований серіями опозиції. “…я визначаю постмодерн, як недовіру до метанаративів.” “постмодерн” – стан культури трансформації якої від кінця XIX ст. змінили правила гри для науки, літератури та мистецтва. Тобто “модерн” може бути застосованим до типу знання яке легітимує самого себе за допомогою метадискурсу (тобто апеляції до одного з метанаративів). На противагу модерому дискурсу є постмодерністський дискурс, який може бути охарактеризований серіями опозиції. “…я визначаю постмодерн, як недовіру до метанаративів.”

Теорія комунікації. Теорія комунікації. Мова-це з одного боку однобічна трансляція повідомлення, а з іншого – вільне висловлювання та діалог. Ліотар говорить про мовні ігри та викоримтання в них дискурсу, зрівнюючи повсякденний дискурс з дикурсом наративів.

Обмеження комунікаційної структури в інституціях. Тобто існують речі про які не говорять. Ці обмеження є фільтром дискурсивних можливостей. Обмеження комунікаційної структури в інституціях. Тобто існують речі про які не говорять. Ці обмеження є фільтром дискурсивних можливостей. Також існують речі про які говорять, але це привілей певним класам висловлювань, влада яких характеризує дискурс особливого інституту.

“Чи можливо адвокатувати в бараках?” “Чи можливо адвокатувати в бараках?” Ліотар говорить про зміщення границь старих інституцій. Тільки в такому випадку це може бути можливим.

Знання – не те саме, що наука. Знання не може бути редуковане до науки, і навіть до навчання. Знання – не те саме, що наука. Знання не може бути редуковане до науки, і навіть до навчання. Навчання – це набір тверджень, які позначають або описують об'єкти і можуть бути або істинними, або хибними. Наука – це підсистема навчання.

“ Знання – є тільки формою, втіленою в суб'єкті, яка встановлюється різними галузями компетентності.” “ Знання – є тільки формою, втіленою в суб'єкті, яка встановлюється різними галузями компетентності.”

Проблема легітимації нових авторитетів. Проблема легітимації нових авторитетів. Хто має право вирішувати за суспільство? Хто є тим суб'єктом чиї перспективи є нормами для тих, кого вони зобов'язують?

Ім'я героя – народ Ім'я героя – народ Знак легітимації – консенсус народу Спосіб, яким виробляються такі норми – обговорення, дискусія.

В постмодернізмі загалом декларується “нова філософія ” яка заперечує можливість достовірності та об'єктивності… такі поняття, як справедливість чи істинність втрачають своє значення… В постмодернізмі загалом декларується “нова філософія ” яка заперечує можливість достовірності та об'єктивності… такі поняття, як справедливість чи істинність втрачають своє значення…

Але Ліотар вважає однією з найважливіших завдань постмодерністського мислення сформулювати ідеї справедливості і істини, котрі не залежать від помилкових ідеалів консенсусу. Але Ліотар вважає однією з найважливіших завдань постмодерністського мислення сформулювати ідеї справедливості і істини, котрі не залежать від помилкових ідеалів консенсусу.