Описание слайда:
Кризові промислові райони (понад 16% населення ЄС) мають високий рівень безробіття (вище, ніж у середньому по ЄС), і підвищену залежність господарства від промисловості (потенційно кризової галузі господарства). У них відбувається реальне падіння зайнятості в промисловості в цілому або дуже різке – в окремих галузях. Це РУР, Саар, Ельзас та Лотарингія, інші старі промислові райони ЄС з виснаженими природними ресурсами і застарілими галузями господарства. Кризові промислові райони (понад 16% населення ЄС) мають високий рівень безробіття (вище, ніж у середньому по ЄС), і підвищену залежність господарства від промисловості (потенційно кризової галузі господарства). У них відбувається реальне падіння зайнятості в промисловості в цілому або дуже різке – в окремих галузях. Це РУР, Саар, Ельзас та Лотарингія, інші старі промислові райони ЄС з виснаженими природними ресурсами і застарілими галузями господарства. Слаборозвинені райони розташовані переважно по південній і західній периферії ЄС. У них проживає близько 27% його населення, а по площі вони значно перевищують всі інші типи проблемних районів. До них відносилася цілком уся територія Греції, Ірландії і Португалії, велика частина Іспанії (за винятком столичного регіону), Південь Італії і Східні землі Німеччини. До сільськогосподарських депресивних районів відносяться території з високою питомою вагою в зайнятості в АПК, низьким рівнем доходів у зазначеній галузі й відставанням у соціально-економічному розвитку. Враховувався і ряд інших факторів – депопуляція, периферійність положення в країні, розмір господарств, вікова структура робочої сили і т.д. У рамках регіональної політики їм призначається 4% коштів структурних фондів ЄС. До них належать південь Франції, Іспанія, Греція, регіони країн східної Європи. Стимулювання розвитку районів з надзвичайно низькою щільністю населення, тобто переважно північних територій Швеції та Фінляндії, почалося зі вступом цих країн у ЄС. За 1994–1999 рр. їм надійшло лише 0,5% структурних фондів. Їхня частка в населенні ЄС складає всього 0,4%. Але існування таких територій – важлива регіональна проблема (і не стільки з економічної, скількох із соціально-політичної точки зору). При їх виділенні використовувалися великі територіальні одиниці. Ці райони, зазвичай, слаборозвинені, але на тлі «неісторичного» відставання, а слабкої заселеності.
