🗊Презентация Регіональна політика та політика зближення ЄС

Тема: Регіональна політика та політика зближення ЄС 1. Сутність, передумови та етапи формування регіональної політики ЄС 2. Принципи функціонування регіональної політики ЄС 3. Інституції ЄС у сфері регіональної політики 4. Наслідки регіональної політики та політики зближення ЄС

«РЕГІОН» «РЕГІОН» територія, яка являє собою очевидну єдність з географічної точки зору, або таку територіальну єдність, де є спадкоємність і населення якої поділяє спільні цінності та намагається зберегти і розвивати свою самобутність задля стимулювання культурного, економічного та соціального прогресу (Статут Комітету регіонів, 1994) розподіл територіальних повноважень між центральним урядом і місцевими органи влади (Статут Асамблеї європейських регіонів, 2015) територіальна одиниця, безпосередньо підпорядкована центральному рівню влади країни і така, що має виборний орган (Конференції регіонів Європи) Чинники реформування політики регіонального розвитку: наявність регіональних асиметрій розвитку, різноманітні соціально-економічні, інституційні, інноваційні особливості та проблеми розвитку, які вирішуються шляхом узгодження стратегії регіонального розвитку у межах ЄС

Ієрархічна система асиметрій у ЄС

РАНЖУВАННЯ КРАЇН ЄС ЗА ВВП НА ОСОБУ

Nomenclature of Territorial Units for Statistics — NUTS (01.01.2015) Nomenclature of Territorial Units for Statistics — NUTS (01.01.2015)  NUTS 1: major socio-economic regions = 98  NUTS 2: basic regions for the application of regional policies = 276 (276-4)  NUTS 3: small regions for specific diagnoses = 1342

Кризові промислові райони (понад 16% населення ЄС) мають високий рівень безробіття (вище, ніж у середньому по ЄС), і підвищену залежність господарства від промисловості (потенційно кризової галузі господарства). У них відбувається реальне падіння зайнятості в промисловості в цілому або дуже різке – в окремих галузях. Це РУР, Саар, Ельзас та Лотарингія, інші старі промислові райони ЄС з виснаженими природними ресурсами і застарілими галузями господарства. Кризові промислові райони (понад 16% населення ЄС) мають високий рівень безробіття (вище, ніж у середньому по ЄС), і підвищену залежність господарства від промисловості (потенційно кризової галузі господарства). У них відбувається реальне падіння зайнятості в промисловості в цілому або дуже різке – в окремих галузях. Це РУР, Саар, Ельзас та Лотарингія, інші старі промислові райони ЄС з виснаженими природними ресурсами і застарілими галузями господарства. Слаборозвинені райони розташовані переважно по південній і західній периферії ЄС. У них проживає близько 27% його населення, а по площі вони значно перевищують всі інші типи проблемних районів. До них відносилася цілком уся територія Греції, Ірландії і Португалії, велика частина Іспанії (за винятком столичного регіону), Південь Італії і Східні землі Німеччини. До сільськогосподарських депресивних районів відносяться території з високою питомою вагою в зайнятості в АПК, низьким рівнем доходів у зазначеній галузі й відставанням у соціально-економічному розвитку. Враховувався і ряд інших факторів – депопуляція, периферійність положення в країні, розмір господарств, вікова структура робочої сили і т.д. У рамках регіональної політики їм призначається 4% коштів структурних фондів ЄС. До них належать південь Франції, Іспанія, Греція, регіони країн східної Європи. Стимулювання розвитку районів з надзвичайно низькою щільністю населення, тобто переважно північних територій Швеції та Фінляндії, почалося зі вступом цих країн у ЄС. За 1994–1999 рр. їм надійшло лише 0,5% структурних фондів. Їхня частка в населенні ЄС складає всього 0,4%. Але існування таких територій – важлива регіональна проблема (і не стільки з економічної, скількох із соціально-політичної точки зору). При їх виділенні використовувалися великі територіальні одиниці. Ці райони, зазвичай, слаборозвинені, але на тлі «неісторичного» відставання, а слабкої заселеності.

ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС

Origins and evolution of regional policy 1957 — First mention in the Treaty of Rome. 1958 — Creation of the European Social Fund (ESF). 1975 — Creation of the European Regional Development Fund (ERDF). 1986 — Legal basis for regional policy established in the Single European Act. 1988 — To adapt to the arrival of Greece (1981) and Spain and Portugal (1986), the Structural Funds are integrated into an overarching cohesion policy. Budget: ECU 64 billion. 1993 — The Maastricht Treaty introduces the Cohesion Fund, the Committee of the Regions and the principle of subsidiarity (whereby decision-making must always be made at the least centralised/most local level able to address the matter appropriately). 1994–99 — Doubling of the resources for regional funds, now equal to a third of the EU budget. 1995 — Special objective added to support the sparsely populated regions of Finland and Sweden. Overall budget: ECU 168 billion. 2000–04 — Pre-accession instruments make funding and know-how available to countries engaged in the process of joining the EU. 2004 — Ten new countries join the EU (increasing its population by 20 %, but its GDP by only 5 %). Budget: €213 billion for the 15 existing members; €22 billion for the new member countries (2004– 06). 2007–13 — Budget: €347 billion (of which 25 % is earmarked for research and innovation and 30 % for environmental infrastructure and measures to combat climate change). 2014–20 — Budget: €351.8 billion, with a particular focus on four key investment priorities: research and innovation, the digital agenda, support for SMEs and the low-carbon economy. Around €100 billion will be dedicated to these sectors, of which €26.7 billion will support the shift to a low-carbon economy (energy efficiency and renewable energies).

ПРІОРИТЕТИ ТА ІНСТРУМЕНТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЄС (2007–2013 рр.)

Стратегія Europe-2020 «розумного, стійкого і всеосяжного зростання» 75 % населення ЄС у віці від 20 до 64 років мають бути працевлаштовані; 3 % ВВП ЄС має бути інвестовано у дослідження та наукові розробки; кліматичні (енергетичні) цілі «20/20/20» мають стати пріоритетними для економічного розвитку ЄС та бути досягнуті (зменшення викидів парникових газів — на 20 % порівняно з 1990 р.; збільшення до 20 % використання відновлюваних джерел енергії у загальному обсязі споживання енергетичних ресурсів країнами ЄС; підвищення енергоефективності економіки ЄС на 20 %); частка учнів, що не отримають до 2020 р. базову середню освіту, не повинна перевищувати 10 %; не менше як 40 % молоді віком від 30 до 34 років повинні мати вищу освіту; має бути досягнуто скорочення в країнах ЄС кількості осіб, що перебувають у зоні ризику опинитися за межею бідності, на 20 млн осіб (порівняно з показниками 2010 р.)

Пріоритети регіональної політики ЄС (2014–2020 рр.) : Пріоритети регіональної політики ЄС (2014–2020 рр.) : дослідження та інновації інформаційні та комунікаційні технології розвиток малого і середнього бізнесу розвиток низьковуглецевої економіки

Базові універсальні засади розробки та впровадження політики регіонального розвитку в країнах ЄС Субсидіарність — децентралізація владних повноважень, їх передача (делегування) на той рівень публічного управління, на якому вони можуть бути використані найефективніше. Децентралізація — перерозподіл повноважень регіонів з метою їх ефективного використання та заохочення регіональних ініціатив, оптимізація процесів практичного вирішення питань саме на регіональному рівні, а також розмежування функцій і повноважень між різними рівнями управління ЄС на регіональному/місцевому рівні. Партнерство — це співробітництво між різними рівнями, суб’єктами різних рівнів адміністративно-територіальних одиниць (ЄС — країна — регіон) задля досягнення спільної мети регіонального розвитку. Програмування — це цілеспрямована діяльність на локальному (регіональному) рівні для досягнення поставленої (спільної для ЄС) мети щодо забезпечення регіонального розвитку. Концентрація — забезпечення проектів регіонального розвитку ЄС відповідними ресурсами (у тому числі за рахунок коштів Структурних фондів ЄС). Компліментарність / доповнюваність — передбачає задіяння взаємодоповнюючого характеру фінансування регіонального розвитку, субсидій, які розглядаються лише як додаткове джерело під час виконання національних програм регіонального розвитку та не мають право визначати об’єкти фінансування виключно з власної ініціативи (без узгодження з вищим рівнем — суб’єктом впровадження регіональної політики). Принцип компліментарності полягає і у тісній координації регіональної та секторальної політики, що реалізовувалась на рівні ЄС (аграрної, інфраструктурної, промислової, інноваційної тощо).

Принципи регіонального / просторового розвитку у країнах ЄС 1) забезпечення територіальної цілісності способом збалансованішого соціального та економічного розвитку регіонів і підвищення їх конкурентоспроможності; 2) стимулювання розвитку, спричиненого виконанням міських функцій і поліпшення взаємовідносин міста і села; 3) сприяння збалансованішій доступності на регіональному рівні (насамперед за рахунок створення розвинутої транспортної мережі — залізничного, річкового та морського транспорту); 4) врахування в процесі просторового планування розширення доступу до інформації та знань; 5) зменшення на регіональному рівні збитків, завданих навколишньому середовищу; 6) підвищення цінності та захист природних ресурсів і природної спадщини в процесі впровадження сучасної регіональної політики; 7) примноження культурної спадщини як фактора регіонального розвитку (зокрема, через залучення муніципалітетами і регіонами інвесторів до місцевих проектів, що мають історичну і культурну цінність, враховують креативний ресурс регіону); 8) розробка на регіональному рівні енергетичних ресурсів і забезпечення екологічної та енергетичної безпеки; 9) заохочення до розвитку в регіонах високоякісного туризму (як одного з напрямків досягнення на цій основі сталого регіонального економічного зростання); 10) врахування на регіональному рівні запобіжних заходів з обмеження впливу ризиків настання природних катастроф у процесі досягнення сталого просторового розвитку

РОЗПОДІЛ КОШТІВ ПОЛІТИКИ ЗГУРТУВАННЯ ЄС У 2014–2020 рр.

JASPERS: Joint Assistance to Support Projects in European Regions JASPERS: Joint Assistance to Support Projects in European Regions JEREMIE: Joint European Resources for Micro to medium Enterprises JESSICA : Joint European Support for Sustainable Investment in City Area JASMINE: Joint Action to Support Micro-finance Institutions in Europe