🗊 Презентация Сосна звичайна

План Ботанічна характеристика. Фото сосни звичайної. Хімічний склад. Збирання, переробка та зберігання. Лікарська сировина сосни. Фармакологічні властивості. Показання до призначення та способи застосування. Дія і застосування сосни.

Ботанічна характеристика. Сосна звичайна (Pinus sylvestris)– хвойне вічнозелене дерево, що досягає 40 метрів у висоту і виростає в Північній півкулі. За сприятливих умов термін життя цього світлолюбивого дерева може досягати 500 років. Крона у неї конусоподібна чи пірамідальна. Листки (голки) лінійні, завдовжки 4,5-7 см, темно-зелені, зверху опуклі, а зісподу — мають жолобок. Розташовані по два на вкорочених пагонах. Зміна хвої відбувається не щорічно, а через 3-4 роки. Чоловічі шишечки жовті чи червонуваті (рослина однодомна), жіночі — червонуваті. Молоді шишки зелені, а при дозріванні у них насіння — сірувато-бурі. Запилюються квітки у травні, шишки дозрівають у вересні. Поширена звичайна сосна від західних кордонів Росії до Далекого Сходу, де трапляється у найпівденнішій частині Примор'я і на Кавказі. На північ проникає до Кольського півострова включно. В Україні росте на Поліссі, заході країни, півночі лісостепової зони, рідше на піщаних берегах річок у степовій зоні.

Фото сосни звичайної.

Фото сосни звичайної.

Фото сосни звичайної.

Фото сосни звичайної.

Хімічний склад. Ефірна олія (0,36%), до складу якої входять пінен, сільвестрен, борпиланетат, лимонен, борнеол, скипидар, дінсптен, кадінеи; смоли й смоляні кислоти (декетропімарова — 18%, левонимарова — 36%, палюстрова, абісти-пова), крохмаль, дубильні речовини (5%), пініцикрип, алкалоїди, антоціанові сполуки, мінеральні солі, гіркі речовини, аскорбінова кислота (близько 0,3%), філохінон, токоферолу ацетат, каротин (багато у хвої).

Збирання, переробка та зберігання. Бруньки сосни для лікувальних цілей заготовляють до початку їх розпускання (лютий-березень), найкраще під час рубок догляду. Секаторами зрізують з молодих дерев бруньки з гілочками довжиною до 3 см, не чіпаючи центрального пагона. Сушать сировину на горищах з достатньою вентиляцією, розстеливши тонким шаром на папері або тканині, часто перемішуючи. Не дозволяється сушити їх у печах, бо при цьому розплавляється і випаровується смола. Сировину пакують у фанерні ящики вагою по 25 кг. Зберігають в упакованому вигляді в сухих, добре провітрюваних приміщеннях на стелажах або підтоварниках. Для виробництва жирної олії з насіння шишки збирають з початку зими до весни, бо з настанням перших весняних дощів вони розкриваються і насіння швидко висипається з них. Збирати шишки доцільно із зрубаних дерев під час лісозаготівель. Врожайні роки бувають у середньому один раз у три роки, рідше раз у п'ять років. Насіння добувають з шишок на насіннєсушарках (сонячних, вогневих, парових). Для виробництва хвойно-вітамінного борошна на лісосіках під час рубок заготовляють соснові гілочки (лапки). Під час промислової переробки хвої важливим є збереження її якості (особливо провітаміну А), від чого залежить сортність борошна. Найбільш доступним є метод змочування. У прив'яленій хвої, яка не втратила здатності вбирати воду, відбувається відновлення провітаміну А (каротину). При постійному рясному змочуванні хвої у ній добре зберігається провітамін А. У хвої, що дуже підв'яла і втратила здатність вбирати воду, відновлення цього провітаміну не відбувається. Хвою сосни підсушують у сушарках при температурі 50-90° або 350—400° С, потім подрібнюють на дробарках або млинах. Зберігають хвойне борошно у темних, прохолодних приміщеннях у закритій тарі, бо під впливом світла руйнується провітамін А. Але вміст його у хвойному борошні зменшується не так інтенсивно, якщо обробити його антиоксидантом сантохіном. Вологість хвойного борошна при зберіганні не повинна перевищувати 15%. Живицю (терпентин) одержують шляхом підсочки сосни. Для цього на стовбур живого дерева наносять рани (кари), внаслідок чого перерізаються горизонтальні і вертикальні смоляні ходи, з яких витікає прозора смола — живиця, більша частина якої стікає в спеціальний посуд. Підсочуються стиглі дерева діаметром від 18 см і більше. За тривалістю підсочки розрізняють довгострокові (10-15 років), короткострокові (2-7 років) і одноразові — у рік рубки. Підсочку ведуть з застосуванням хімічних стимуляторів смоловиділення або без них. Останнім часом все ширше впроваджуються у виробництво нові хімічні стимулятори, які дозволяють збільшити вихід живиці на 40—45%. Збирають живицю спедіально підготовлені працівники за існуючими інструкціями.

Лікарська сировина сосни. Cоcнові бруньки – Turiones Pini. Oкрім них, використовують ще соснову кору, деревне вугiлля, сосновий бальзам, ефiрну олiю соснових голок і гілок, сосновий сік, олію з насіння. З соснового бальзаму при дистиляції отримують терпентилеву олію і колофон. Cоснові бруньки збирають ранньої весни (березень), коли вони в стадії перед розпукуванням. Caме вони є засобом, що використовуються в фітотерапії. Бруньки майже цилiндричнi, 3-5 см завдовжки i 4 мм завтовшки. Складаються з оci, навколо якої густо розміщені численні чорно-коричневi, по краю безколірні, розiрванi, злiпленi смолистим секретом луски. У пазусi кожної луски є по однiй листовiй брунцi. Cyшать в затiнку чи в сушарцi при температypi до 35 С i добрiй вентиляції. Висушена сировина має рожево-коричневе забарвлення, приємний бальзамічний запах, смолисто-гiркий присмак.

Фармакологічні властивості. Сосна звичайна має відхаркувальну, сечогінну, болезаспокійливу, жовчогінну, протизапальну та антисептичну дію. Скипидар, що добувається з чнчні, завдяки добрій розчинності в жирах подразнює ре штори шкіри і спричинює рефлекторні зміни в усьому організмі. Багаторазове застосування його може викликати неспокій, задишку, безсоння, підвищення артеріального тиску, збудження центральної нервової системи, яке змінюється паралічем її. судорогами, утворенням пухирів на шкірі та слизових оболонках. В разі потрапляння скипидару всередину розвивається гастроентерит, нудота, блювання.

Показання до призначення та способи застосування. Показання до призначення: трахеїт, пневмонія, абсцес та гангрена легень, бронхіт (як відхаркувальний, дезинфікуючий засіб), туберкульоз легень, гастрит, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, пирюво- і жов-покам'япа хвороба, подагра, артрит, цинга, захворювання шкіри, надмірні кровотечі при менструаціях, рахіт, екзема, застарілі виразки, лускатий лишай, короста. Способи з‘астосування. Внутрішньо — відвар або настій бруньок (10 г бруньок па 200 мч окропу) по 2 столові ложки З рази па тень; відвар або настій хвої (20 г хвої па 200 мл води) по 2 столові ложки 3 рази на день. Зовнішньо — мазь (1 частина скипидгоу на 5 частин свинячого сала), сосновий дьоготь, сірчане дігтярне мило. Для вапни беруть 50--100 г бруньок або хвої на одне відро, води.

Дія і застосування сосни. Соснові бруньки у вигляді відвару використовують при простудних захворюваннях, запаленні дихальних шляхів, бронхів, ревматизмі та шкірних захворюваннях. Для його приготування 10 г бруньок заливають 1 склянкою гарячої води, витримують на киплячій водяній бані 30 хв, охолоджують 10 хвилин і проціджують. Приймають по 1 / 3 склянки 2-3 рази на день після їди. При запаленні дихальних шляхів лікування поєднують з інгаляціями. Для цього відвар заливають у чайник і ставлять на повільний вогонь. У носик вставляють паперову трубку і через неї вдихають пари. Процедуру проводять 4-5 разів на день. Настій хвої є багатим джерелом вітаміну С, особливо взимку. Його використовують для профілактики і лікування станів, що супроводжуються дефіцитом цього вітаміну. Для приготування настою 4 склянки свіжої подрібненої хвої заливають 3 склянками холодної води, підкисляють сироваткою або соляною кислотою (5 мл 3%-ного розчину), ставлять у темне місце на 2-3 дні, потім проціджують. Приймають по 1-2 склянки на день після їди. Для приготування настою гарячим способом 50 г хвої заливають 0,5 л окропу, тримають у закритому емальованому посуді на повільному вогні 10 хв, охолоджують, дають настоятися 2 - 3 год і проціджують. Приймають протягом дня за три прийоми після їжі. Екстракт і настій хвої використовують для приготування хвойних ванн. Вони надають регулюючу дію на функцію шкіри та центральної нервової системи. Скипидар, отриманий з деревини, застосовують зовнішньо у вигляді мазей і розтирання при невралгіях і подагрі, а також як протимікробний засіб для інгаляції при запаленні верхніх дихальних шляхів. Сосновий дьоготь призначають при екземі, лусковому лишаї і коросту.

Дія і застосування сосни. З соснових бруньок готують «сосновий мед», який є прекрасним засобом вітамінним, заповнюють брак у вітаміні С, коли інші джерела цього вітаміну відсутні. Одну частину свіжозібраних нирок промивають під струменем холодної води, потім кладуть в емальований каструлю, заливають 2 частинами холодної води, закривають кришкою і нагрівають на слабкому вогні. Кип'ятять 15-20 хвилин, потім відвар доливають кип'яченою водою до початкового об'єму, додають 2 частини цукру і, помішуючи, знову доводять до кипіння. Отриманий сироп виливають у банку і добре укупоривают. При зберіганні сироп зацукровується. П'ють по 1 столовій ложці сиропу з молоком або чаєм. Цей засіб також допомагає при кашлі. При бронхіті соснові бруньки приймають у вигляді цукрового або медового сиропу – дітям. При ревматизмі і захворюваннях шкіри роблять купелі. У народній медицині живицю використовують зовнішньо при тріщинах губ, сосків, фурункульозі, свіжих і гнильних довго не гояться ранах, мокнучої екземі, всередину - при запаленні і виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки по 50 мг 3 рази на день Із хвої сосни виготовляють хвойно-вітамінне борошно — вітамінний корм для сільськогосподарських тварин. За поживністю І кг хвойно-вітамінного борошна дорівнює 0,25-3 кормовим одиницям. В ньому міститься багато провітаміну A, D, вітаміни групи В та вітаміни К, Е, С, а також макро- і мікроелементи — кальцій, фосфор, залізо, кобальт, манган, цинк, молібден і нікель. Використовують хвойно-вітамінне борошна як профілактичний засіб проти захворювань на авітамінози та проти гельмінтозних захворювань у тварин.

Дія і застосування сосни. Відвар з соснових нирок вживають в народній медицині також, при застарілих висипах, хронічних запаленнях легенів, ревматизмі, водянці і як «кровоочисний» і жовчогінний засіб. Для приготування настою беруть столову ложку нирок на 2 стакани кип’ятку, п’ють по 50 г 3 рази на день. Соснові нирки уживаються в медицині як відхаркувальний, дезинфікуючий, сечогінний засіб, а також для інгаляції при захворюваннях дихальних шляхів. Приймають їх всередину у вигляді водного настою, відвару і спиртної настоянки. Для приготування настою беруть 10 г подрібнених нирок, обливають стаканом киплячої води, потім проціджують і п’ють по столовій ложці через кожні 2 години. Соснова смола в китайській медицині застосовується в разовій дозі 0,5-2 г всередину як відхаркувальний, болезаспокійливий і сечогінний засіб Для приготування протицинготного напою беруть 50 г свіжої молодої хвої, розтирають і настоюють у 400 мл кип'яченої води протягом 2 год. у темному і прохолодному місці. Для смаку до напою додають трохи цукру. П'ють настій одразу, оскільки при зберіганні він втрачає вітаміни.

КІНЕЦЬ