Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14 - презентация, доклад, проект скачать

Нажмите для полного просмотра!

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №1

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №2

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №3

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №4

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №5

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №6

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №7

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №8

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №9

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №10

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №11

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №12

Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14, слайд №13

Содержание ▲

Вы можете ознакомиться и скачать презентацию на тему Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14. Доклад-сообщение содержит 13 слайдов. Презентации для любого класса можно скачать бесплатно. Если материал и наш сайт презентаций Mypresentation Вам понравились – поделитесь им с друзьями с помощью социальных кнопок и добавьте в закладки в своем браузере.

Слайды и текст этой презентации

Слайд 1

Описание слайда:

Лекція 14. Витривалість та методика ЇЇ виховання

Слайд 2

Описание слайда:

Витривалість як фізична якість Якщо довгий час виконувати напружену роботу, то з’являються ознаки стомленості. Час роботи з початку стомленості до повної відмови організму продовжувати роботу називається - фазою компенсованого стомлення. Якщо запропонувати виконати певну роботу різним людям, то стомлення у них відбудеться у різний час. Звідси: Витривалістю людини – називається здібність протистояти стомленню у якій-небудь діяльності. Стомлюваність буває: розумова, сенсорна (органи чуття), емоційна, фізична. Названі види стомленості взаємопов’язані, але більше всього нас цікавить фізична стомленість. Тому мова йтиме переважно про фізичну витривалість.

Слайд 3

Описание слайда:

Показники витривалості Показниками витривалості можуть бути: - тривалість роботи (абсолютна витривалість); - тривалість роботи з визначеною потужністю (відносна або парціальна витривалість). Потужність роботи визначається добутком інтенсивності на прикладену силу Приклади: Запас швидкості = (Т дистанції : кількість відрізків) – Т кращого відрізку, де Т – час долання відрізку в хв, с; Індекс витривалості = Т дистанції – (Т кращого відрізку х кількість відрізків).

Слайд 4

Описание слайда:

Види витривалості В залежності від кількості м’язових груп, які беруть участь у роботі витривалість поділяють на локальної дії (менше 50 % м’язів) і загальної дії (більше 50% м’язів). Витривалість залежить від потужності роботи, тобто від інтенсивності (сили і швидкості). Прийнято виділяти 4 зони відносної потужності: Максимальна; Субмаксимальна; Велика; Помірна. При дуже помірній потужності проявляється так звана абсолютна витривалість, яку прийнято називати загальною.

Слайд 5

Описание слайда:

Загальна витривалість Загальна витривалість – це здатність виконувати довгий час роботу помірної інтенсивності з використанням більшості м’язів. Загальна витривалість або абсолютна не залежить від специфіки роботи. Вона однаково проявляє себе у будь-яких видах м’язової діяльності. Набута у одному виді роботи за законами “теорії переносу” добре проявляє себе у інших видах. В її фізіологічній основі лежать аеробні реакції.

Слайд 6

Описание слайда:

Спеціальна витривалість Спеціальна витривалість – це витривалість, яка належить до певної діяльності, вибраної як предмет спеціалізації. Підвидів спеціальної витривалості безліч. Але умовно їх можна поділити на такі: - витривалість у стереотипних (суворо-регламентованих) вправах; - витривалість у нестереотипних (ациклічних) вправах.

Слайд 7

Описание слайда:

Втомлюваність та показники витривалості Витривалість розвивається тільки у тих випадках, коли долається стомленість. При цьому організм намагається адаптуватися до величини і характеру навантаження як зовнішнього подразника. Отже в основі методики розвитку витривалості лежить спосіб регулювання навантаження. Він передбачає регулювання наступних компонентів фізичного навантаження: 1. Інтенсивність вправи або швидкість пересування; 2. Тривалість вправи; 3. Тривалість інтервалів відпочинку; 4. Характер відпочинку (активний, пасивний); 5. Число повторень.

Слайд 8

Описание слайда:

Деякі допоміжні фактори, що сприяють вдосконаленню витривалості 1) розширення фізіологічних меж стійкості (збільшення буферної ємності крові, адаптація до надлишку вуглекислого газу та недостачі кисню); 2) розширення психологічних меж опірності організму до стомлення. У зв’язку з тим, що розвиток витривалості найкращим чином проходить на фоні стомленості, важливим є, з методичної точки зору, акцентувати увагу на удосконаленню витривалості наприкінці заняття чи тренування і використовувати для цього уже добре вивчені вправи.

Слайд 9

Описание слайда:

Шляхи збільшення аеробних можливостей організму 1) підвищення максимального рівня споживання кисню; 2) розвиток здібності підтримувати рівень споживання кисню тривалий час; 3) збільшення швидкості дихальних процесів. Основні методи: рівномірної, безперервної, повторної і перемінної вправи.

Слайд 10

Описание слайда:

Шляхи збільшення анаеробних можливостей 1. Удосконалити функціональні можливості фосфокреатинового механізму (алактатної витривалості); 2. Удосконалити гліколітичний механізм (лактатної витривалості). Основний метод: повторно-прогресуюче використання інтервальної вправи на скорочених відрізках.

Слайд 11

Описание слайда:

Особливості виховання спеціальної витривалості У зв’язку з тим, що розвиток витривалості найкращим чином проходить на фоні стомленості, важливим є, з методичної точки зору, акцентувати увагу на вдосконаленні витривалості наприкінці заняття чи тренування і використовувати для цього уже добре вивчені вправи.

Слайд 12

Описание слайда:

Деякі допоміжні чинники у виховання спеціальної витривалості 1) розширення фізіологічних меж стійкості до стомлення (збільшення буферної ємності крові, адаптація до надлишку вуглекислого газу та недостачі кисню); 2) розширення психологічних меж опірності до стомлення (шляхом виховання морально-вольових якостей та вміння протистояти стомленню).

Слайд 13

Описание слайда:

Література Теорія и методика фізичного виховання / Під ред. Т.Ю. Круцевич (В 2-х т.). К.: Олимпийская литература, 2008. – Т. 1. - с. 226-246. Платонов В.Н.. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Учебник. К.: «Олимпийская литература», 1997. – с. 313-328. Товт В.А. Основи теорії і методики фізичного виховання / Товт В.А., ДулоО.А., Щерба М.Ю.. Навчальний посібник. Ужгород, ДВНЗ «Графіка», 2010. – С.86-90.