🗊Презентация Аналіз праці К. Юнга «Спроба психологічного тлумачення Догмата про Трійцю»

Аналіз праці К.Юнга «Спроба психологічного тлумачення Догмата про Трійцю»

«Архетип-це те в що вірять завжди, всюди і всі, і якщо він не розпізнається свідомо то з`являється в своєму «гнівному» обличчі» , як «Син хаосу». Карл Густав Юнг

Поняття , яке вкладено в визначення архетипу було описано ще Кантом як «апріорні знання», Декартом, як «вроджені ідеї», і як «сутності» в Спінози

«Символи, що лежать в архитипічній основі , взагалі не можуть бути зведені до чого-небуть іншого. Багатьом може здатись дивним, що лікар з природничо-науковою орієнтацією зацікавився саме Трійцею. Однак, будь хто, кому відомо, наскільки тісним і важливим є співвіднесення колективних уявлень з радістю і смутком людської душі , без труднощів зрозуміє, що центральний символ християнства в першу чергу повинен бути наділеним певним психологічним значенням , бо без цього він взагалі ніколи не став би таким загальнозначимим.»

«Оскільки догмат підтримує живий взаємозв язок із душею, з глибин якої він спочатку і виник , він сам висловлює дуже багато такого , що я намагаюсь повторити , з відчуттям того, що ще в багатьох місцях мій переклад потребує значного покращення»

Карл Юнг аналізує божественні тріади, що існували ще на примітивній стадії розвитку релігії богів Вавилону , Єгипту, і древньої Греції, знаходячи в них спільне із сучасним догматом. «Найбільший вклад в формування грецького духу вніс Піфагор , зі своєю школою, і оскільки один із аспектів Трійці оснований на числовій символіці , нам не помішає вникнути в піфагорійську числову систему і подивитись, як в ній представляється трійця основних чисел, яка нас цікавить»

Юнг зсилається на Целлера: «Одиниця є Перше, з якого виникли всі інші числа і в якому тому повинні з'єднуватися протилежні якості чисел, парне і непарне. Двійка є перше парне число. Трійка є перше непарне і досконале, тому що в числі три ми вперше маємо початок, середину, і кінець. Число один претендує на якусь винятковість. Ми знову з цим стикаємося в середньовічній натурософіі, для якої одиниця взагалі ще не число. Першим числом вважається тільки двійка»

«Двійка є перше число, тому що вона привносить роз'єднання і множення, з яких тільки і починається рахунок. З появою числа два поруч з Єдиним з'являється Інше. Ця подія настільки вражаюча, що в багатьох мовах «інше» і «друге» позначаються одним словом. З цим легко пов'язується ідея правого і лівого, а також сприятливого і несприятливого або навіть добра і зла. «Інше» може наділятися значенням «лівого» в сенсі «зловісного» , або принаймні, ми відчуваємо його як щось протилежне і чуже. Двійка передбачає одиницю, відмінну від незліченного Єдиного З появою двійки з «Єдиного» виділяється одиниця, ослаблена розколом надвоє Єдиного, що перетворюється на число. «Єдине» та «Інше» утворюють опозицію, але одиниця і двійка ніякої опозиції не утворюють, так як вони просто цифри і не відрізняються один від одного нічим крім свого арифметичного значення.

"Єдине" ж прагне утримати свою єдність і одиничність, тоді як "Інше" домагається того щоб бути саме Іншим, що протистоїть Єдиному. Інше відштовхується від Єдиного, так, як в іншому випадку воно б взагалі не існувало. Так між Єдиним і Іншим виникає напруга протилежностей. А всяке напруження між протилежностями прагне до розрядки, з якої виникає Третє. У Третьому знімається напруга і відновлюється втрачена єдність. Абсолютно Єдине незліченно, його пізнати неможливо, воно стає пізнаваним лише тоді коли маніфестується в одиниці, так як потрібне для акту пізнання Інше в стані Єдиного відсутнє. Таким чином, трійка означає розгортання Єдиного до пізнаваності.

Трійка означає Єдине що стало пізнаваним.

Якби воно не розпалося на полярні протилежності Єдиного і Іншого, то перебувало би в позбавленому всякої визначеності стані. Ось чому трійка дійсно виявляється відповідним синонімом процесу розвитку в часі і, таким чином, становить паралель до самооб'явлення розгорнутого в тріаду абсолютно Єдиного. Взаємозв'язок єдності з Троїстістю може виражатися рівностороннім трикутником, тотожністю трьох елементів, причому потрійність в повному обсязі міститься в кожному з трьох по різному позначених кутів.

Тріада означає процес розвитку в часі

Однак, досліджуючи тріаду , і праці Тімея про 4 стихії Юнг доходить до висновку: «З єднання однієї пари протилежностей веде лиш до двомірної тріади. Ця величина, будучи простою плоскістю не реальна, а тільки доступна для розуму. Для передання фізичної реальності необхідні дві пари протилежностей , що утворюють четверицю.»

«Створюючи контраст троїчному мисленню Платона древня грецька філософія надавала перевагу мисленню четверичному. У Піфагора головна роль відводилась не тріаді , але тетраді. Наприклад, в так званій піфагорійській клятві говориться про четверицю, тетраксис , який «містить корені вічної природи». В піфагорійській школі існувало поняття, що душа – це не трикутник, а квадрат. Четвериця є архетипом, що зустрічається практично всюди. Вона є логічною передумовою всякого цілісного судження. Якщо ми хочемо винести таке судження, воно аповинно володіти четверичним аспектом. Наприклад, якщо ми хочемо описати горизонт, то повинні згадати 4 сторони світу. Трійка- це не природня але штучна форма порядку. Тому ми маємо чотири стихії, чотири первинні якості , чотири кольори , чотири касти в Індії, чотири шляхи духовного розвитку в буддизмі. По цій же причині є чотири аспекти психічної орієнтації , крім яких не залишається нічого важливого. Про що можна було би говорити»

«У Шопенгауера приводиться доказ того, що принцип достатньої аргументації володіє четверичним коренем. Це пояснюється тим, що четверичний аспект є мінімальною умовою повноти судження.»

«Ідеальна повнота-це круг, однак його мінімальне природнє ділення-четвериця»

Юнг аналізує архетипи : Персона, Тінь, Анімус (Аніма), і Самість, і на їх основі розглядає догмат про Трійцю, а саме про Бога-отця, Бога-сина, і Бога Святого Духа, і доходить висновку, що із Трійці «усунуте» людське начало. А саме архетип Тінь, який повинен був уособлювати все тілесне і земне. Земне символізує «усунуте жіноче начало». Юнг також пов язує патріархальні часи і применшення ролі жінки із «усуненням із догмату Марії», жіночого начала

«Завдяки перебільшенню добро не стає кращим, а гіршим, а витіснення робить із маленького зла велике зло. Тінь складає частину людської природи ,тіней не буває лише вночі»

«В якості психологічного символа Трійця означає омоусію, або єдинодушність трьохступеневого процесу , який слід розглядати, як несвідомий процес росту, досягнення зрілості . Трійця, прийнята як психологічний символ , є перетворення однієї і тієї ж субстанції психе, як цілого»

«Якщо я відважився на спробу піддати психологічному розгляду древні догмати , які стали для нас чужими, то зробив це тому що знання про архетипи дало мені мужність подивитись на це, як на психологічний факт, що виходить далеко за рамки християнської поведінки , і розглянути його як природній об єкт, як певний феномен , якими би метафізичними значеннями він не наділявся»

Джерела використаної літератури: К.Г. Юнг «Психология и религия» К. Г. Юнг «Попытка психологического истолкования догмата о Тройце»