Описание слайда:
Хімічні властивості Берилій — типовий амфотерний елемент (тобто має властивості і металу, і неметалу, однак металеві все ж переважають), в хімічних сполуках характерна тільки одна ступінь окиснення +2 (конфігурація зовнішніх електронів 2s2), та володіє високою хімічною активністю. За багатьма хімічними властивостями берилій більше схожий на алюміній, ніж на магній, що знаходиться безпосередньо під ним (прояв «діагональної подібності»). Водночас металевий берилій при кімнатній температурі відносно мало реакційноздатний (компактний берилій дуже стійкий проти корозії), і тому при кімнатній температурі берилій реагує помітно тільки з фтором, а при невеличкому нагріванні і з хлором, утворюючи фторид та хлорид відповідно: Він, як і алюміній, покривається при взаємодії з повітрям тонкою та міцною оксидною (ВеО) плівкою, що захищає метал від дії кисню навіть при високих температурах (пасивація). Лише за порогом 600 °C починає швидко окислюватися, а при температурі 1200 °C металевий берилій згоряє яскравим полум'ям, перетворюючись у оксид BeO (білий порошок) та нітрид Be3N2: Теж саме стосується і води, з якою та водяною парою берилій у компактному вигляді завдяки оксидній плівці не реагує навіть при температурі червоного розжарювання, хоча знаходиться в ряду стандартних потенціалів значно лівіше водню, з яким берилій також практично не реагує навіть при нагріванні до 1000 °C. Через це гідрид берилію (полімер, стійкий до 240 °С) доводиться отримувати непрямим шляхом, наприклад при розкладанні берилійорганічних сполук, чи наприклад за реакцією (проведеної в ефірному розчині): Відповідний гідроксид Be(OH)2 — полімерна, нерозчинна у воді, амфотерна сполука, причому як основні (з утворенням Be2+), так і кислотні (з утворенням [Be(OH)4]2-) властивості виражені слабо: Дією на гідроксид берилію розчинами карбонових кислот або при упарюванні розчинів їх берилієвих солей отримують оксисолі берилію, наприклад, оксиацетат Be4O(CH3COO)6. Ці сполуки містять тетраедричне угруповання Be4O, по шести ребрах цього тетраедру розташовуються ацетатні групи. Такі сполуки відіграють велику роль у процесах очищення берилію, так як вони не розчиняються у воді, але добре розчиняються в органічних розчинниках і легко сублімується у вакуумі. Вище 600 °C берилій реагує з іншими галогенами та сірководнем, взаємодіє з азотом при температурі вище 650 °С та аміаком при вище 1200 °C, з якими утворює нітрид Be3N2, а при температурі вище 1700 °С з вуглецем, утворюючи карбід Ве2С: Мілкодисперсний порошок берилію може згоряти в парах сірки, селену, телуру: Всі ці реакції супроводжуються виділенням великої кількості теплоти, так як міцність кристалічних ґраток виникаючих сполук (BeO, BeS, Be3N2, ВеСl2 та ін.) доволі велика. При високих температурах берилій взаємодіє з більшістю металів, утворюючи бериліди, з алюмінієм і кремнієм дає евтектичні сплави. Берилій легко розчиняється плавиковою, соляною, розбавленою сірчаною кислотами, слабо реагує з концентрованою сірчаною і розведеною азотною кислотами і як це не дивно, не реагує з концентрованою азотною (від неї як і від кисню, берилій захищений окисидною плівкою (пасивація)):
