🗊Презентация Демекологія (екологія популяцій)

Демекологія  (екологія популяцій) Презентація Студентки СПГ-1 Вознюк Регіни

План: 1.     Популяція та ареал виду 2.     Динамічні та статичні показники популяцій 3.     Динаміка чисельності популяції 4.     Структура популяції

Термін «Демекологія » (від грец. demos — народ), екологія популяцій — розділ загальної екології, що вивчає динаміку чисельності популяцій, внутрішньопопуляційні угрупування і їх взаємовідносини. За Геккелем екологія - це пізнання економіки природи. 

Популяція та ареал виду (5,6,7,8)

Популяція та ареал виду   Популяцією в екології прийнято називати сукупність особин одного виду із спільними умовами життя, необхідними для підтримання її чисельності на визначеному рівні достатньо тривалий період. Особини групи (або популяції) взаємодіють між собою і спільно мешкають на одній території.

Популяція та ареал виду Для більш повного сприйняття тер­міна «популяція» необхідно насамперед з'ясувати поняття «ареалу» — того простору, в межах якого в природі існує пев­ний вид. Кожний вид організму має своє поширення в просторі і часі. Організми, що належать до одного виду, займають певну територію, або ареал. Ареал — це ділянка поширення на земній поверхні систематичної групи живих організмів або угрупо­вань.

Популяція та ареал виду  Отже, ареалом можна назвати частину земної поверхні (території або акваторії), в межах якої поширений і проходить повний цикл свого розвитку та чи інша систематична катего­рія організмів (вид, рід, родина і т. д.) або їх угруповань. Ареали за своєю формою можуть бути суцільними та пере­ривистими (диз'юнктивними), мозаїчними та мереживними, або стрічковими.

Популяція та ареал виду  Суцільний ареал — це такий, що не переривається ніякими особливими фізико-географічними, біологічними чи іншими перешкодами.  Диз'юнктивний ареал характеризується тим, що простір, який займає вид, розпадається на декілька відокремлених територій, настільки віддалених, що обмін насінням, спорами та рухомими організмами повністю неможливий. Мозаїчний ареал складається з невеличких територій, що за своїми умовами сприятливі для життя організмів. Мережив­ний ареал, навпаки, включає в себе території, що не заселені організмами через несприятливі умови.

Динамічні та статичні показники популяцій (10,11,12)

Динамічні та статичні показники популяцій Популяція характеризується багатьма ознаками. Для популяцій як еколого-біоло-гічного явища характерні певні ознаки (показники): чисельність, щільність, народжуваність, смертність, виживання та ряд структур (просторова, вікова, статева, етологічна та ін.). Усі характеристики популяції можуть бути поділені на динамічні та статичні показники. Безсумнівно, все в природі змінюється до певної міри, але в порівнянні такий поділ мож­ливий. Наприклад, чисельність, щільність, народжуваність, смертність та виживання можуть інколи дуже сильно зміню­ватися, а структури популяції (просторова, вікова, статева, генетична та етологічна) — більш-менш постійні протягом тривалого часу.

Динамічні та статичні показники популяцій Основні показники популяції: 1.Чисельність. Чисельність — це кількість особин, з яких складається популяція. 2.Щільність. Щільність популяції — це співвідношення чисельності організмів популяції до одиниці площі чи об'єму простору. Розрізняють середню та екологічну (чи специфічну) щіль­ність. Середня щільність означає число особин (або біомаси) на одиницю всього простору. Екологічна щільність — число осо­бин (або біомаси) на одиницю заселеного простору. 3.Народжуваність. Народжуваність — це кількість особин популяції, що народилася за одиницю часу, її вираховують за такою формулою: В = Nb / ( t1 – t2 ), де В — народжуваність, Nb — кількість організмів, що народи­лися, ( t1 – t2 )— певний проміжок часу (зазвичай 1 рік).  

Динамічні та статичні показники популяцій Основні показники популяції: 4.Смертність. Смертність — це кількість організмів попу­ляції, які вмирають чи гинуть за різних причин в певний проміжок часу, її визначають за такою формулою:М = Nm / ( t1 – t2 ), де М — смертність, Nm — кількість організмів, що загинули чи померли, ( t1 – t2 )— певний проміжок часу (звичайно 1 рік). 5.Переміщення організмів. Поруч з народжуваністю та смерт­ністю організмів розселення, або переміщення, визначає характер росту популяції та її щільність. Розрізняють три типи переміщення організмів: еміграцію, імміграцію та міграцію:  Еміграцією називають масове виселення організмів з певної території (популяції) внаслідок перенаселення чи інших при­чин.  Імміграцією називають.зворотний процес — вселення організмів на певну терито­рію чи в популяцію.  Міграціями називають регулярні та спрямовані переміщення організмів (туди і в зворотному напрямку) з однієї території на іншу.

Динаміка чисельності популяції. (14)

Динаміка чисельності популяції Життєздатність і стабільність популяції забезпечується зміною поколінь і навіть при постійній чисельності частина організмів, яка вими­рає, має замінитися новими. Динаміка чисельності популяції визначається чотирма складовими процесами: Загальний хід зміни чисельності особин у популяції визначається рівняненям: N t+1 = N t + | B + I | - | D + E |

Структура популяції

Структура популяції Кожна популяція має власну організацію, тобто співвідношення різних окремих частин популяції між собою за різними ознаками. Ця організація називається структурою популяції. Структура групи може визначатися за розподілом особин по території (просторова або територіальна), за співвідношенням частин популяції за статтю, віком, морфологічними, фізіологічними ознаками (біологічна), за особливостями поведінки (етологічна).

Структура популяції Вікова структура. Вікова структура популяції є її важли­вою характеристикою, яка чинить вплив як на народжуваність, так і на смертність. У популяції можна виділити три екологічні віки: - передрепродуктивний; - репродуктивний; - пострепродуктивний. Тривалість цих віків відносно тривалості життя дуже варіює у різних організмів.

Структура популяції Статева структура. Cпіввідношення особин різної статі, або статева структура популяції. Існування певної статевої структури в популяціях передба­чає також встановлення властивої тільки цій популяції струк­тури схрещування, що, в свою чергу, характеризує певну сис­тему шлюбних відносин у тій чи іншій популяції:  Більшість видів комахоїдних та хижих птахів, а також хижих ссавців моногамні, оскільки шлюбну пару утворюють один самець та одна самиця.  Полігамія — це така система шлюбних стосунків, при якій одна особина вступає в шлюбний зв'язок з більш як одним представником протилежної статі. Полігінія – коли у деяких видів птахів, наприклад, один самець має одночасно шлюбні зв'язки з двома або більшою кількістю самиць. Поліандрія, в процесі якої одна самиця підтримує шлюбні відносини з більше, ніж одним самцем зустрічається набагато рідше. Проміскуї­тет, ідеальна структура шлюбних відносин (або, можливо, пра­вильно буде сказано — відсутність таких), коли будь-яка особина має однакову можливість схре­щування з будь-якою іншою особиною. Епігамний добі­р — компонент статевого добору, який пов'язаний з відноси­нами представників різної статі; його часто визначають як «боротьбу статі». Ієрархія — це система поведінкових зв'язків між особи­нами в зграї або табуні, яка визначає їхній доступ до їжі, роз­множення тощо і проявляється в особливостях поведінки.

Структура популяції Екологічні фактори, що визначають систему шлюбних відносин: інколи можна зустріти твердження, що вони визна­чаються співвідношенням особин різної статі; в такій інтер­претації нестача самців в популяції призводить до полігінії, а нестача самиць — до поліандрії. Згідно з цим більшість видів є моногамними лише тому, що кількість представників різної статі у них приблизно однакова. Етологічна структура популяцій. Етологічна структура популяцій тварин — це система взаємовідносин між її особи­нами. Особинам різних видів притаманний поодинокий або груповий спосіб життя. В першому випадку особини популяції більш-менш відокремлені просторово і збираються групами лише на період розмноження (скорпіони, більшість видів паву­ків, тетеруки, качка-крижень тощо).

Структура популяції Груповий спосіб життя пов'язаний з утворенням постійних родин, колоній, табунів, зграй тощо:  Родинний спосіб життя пов'язаний з підсиленням зв'яз­ків між; батьками та нащадками (напр., у тигрів молоді осо­бини тримаються біля матері до 2-3 років). Колонії тварин — це групові оселення. Вони можуть утво­рюватися внаслідок того, що дочірні особини залишаються сполученими з материнською (губки, поліпи кишковопорож­нинних тощо). В інших випадках колонії становлять певні скупчення особин, які оселяються разом (берегова ластівка, дикий кріль, бабаки тощо). Зграї — тимчасові рухомі угруповання тварин (сарана, горобці, вовки тощо). На відміну від зграй, табуни — це більш-менш постійні групи тварин (китоподібні, мавпи, копитні тва­рини та ін.). Ієрархія — це система поведінкових зв'язків між особи­нами в зграї або табуні, яка визначає їхній доступ до їжі, роз­множення тощо і проявляється в особливостях поведінки.