🗊Презентация Кабельні мережі. Загальні положення

Заняття 1 Тема: Кабельні мережі. Загальні положення.

План 1. Призначення та елементи кабельних мереж. 2. Типи кабелів, їх характеристика та маркування. 3. Апаратура кабельних мереж. 4. Визначення довжини кабеля. Д.З. Л.1 с. 310-312 + конспект

1. Кабельні мережі призначені для з’єднання з постом ЕЦ об’єктів керування і контролю. Всі кабельні мережі діляться на напільні (ЕП, світлофори і т. д.) та внутрішньопостові (апарати керування, панелі живлення, релейна апаратура). Розрізняють самостійні кабельні мережі для стрілочних ЕП (керування і контроль, обігрів та пневмоочистка), світлофорів (поїзних і маневрових), рейкових кіл (живлячих і релейних трансформаторів). Проектування кабельних мереж здійснюється на основі двониткового плану станції, на якому: розставлені всі світлофори, ЕП, апаратура РК; нанесена траса прокладки магістрального кабеля. Кабельні мережі ЕП і світлофорів можуть проектуватись по однонитковому плану станції. Довжини кабелів до об’єктів керування і контролю визначаються розрахунком з врахуванням їх відстаней від поста ЕЦ чи іншого об’єкта (ординат).

Трасу магістрального кабелю, як правило, прокладають по узбіччю крайньої колії чи в міжколійях малодіяльних ліній, вільних від ліній електропостачання і повітропроводів для пневмоочистки стрілочних переводів, з врахуванням можливості застосування машин і механізмів при кабельних роботах. Траса, по можливості, повинна бути прямолінійною і паралельною до найближчої колії, при необхідності перетинати колії під прямим кутом. При цьому слід уникати прокладки кабелю під гостряками і хрестовинами стрілочних переводів, в шпальних ящиках, що розміщені ближче 1,5 м від стиків рейок і 3-х метрів від відсмоктуючих фідерів електрифікованих залізниць. Глибина прокладки кабелю вздовж колій і міжколійї повинна бути не менше 0,8 м при віддаленні від ближньої рейки на 1,9 м. Під залізничними коліями ця глибина повинна бути не менше 1,05 м. Кабель прокладається «змійкою», без натягів.

2. Сигнально-блокувальні кабелі (СБ) мають струмопровідні мідні жили з поліетиленовою ізоляцією в пластмасовій оболонці діаметром 0,9 мм поперечним перерізом 0,636 мм2. Можуть використовуватись в температурному діапазоні -50÷60ºС. Опір одного км такої жили при температурі 20ºС становить 29 Ом. Бувають кабелі з простою скруткою жил ємністю 3, 4, 5, 7, 12, 16, 30, 33 і 42 жили. Частіше застосовуються кабелі з парною скруткою жил: 1×2 (2), 3×2 (6), 4×2 (8), 7×2 (14), 10×2 (20), 12×2 (24), 14×2 (28), 19×2 (38), 24×2 (48), 27×2 (54), і 30×2 (60). В якості напільного – СБПБ – сигнально-блокувальний з поліетиленовою оболонкою, броньований двома стальними стрічками; СБПу – сигнально-блокувальний з потовщеною поліетиленовою оболонкою (замість броні потовщена оболонка); в якості внутрішньопостового – СБВГ – сигнально-блокувальний в полівінілхлоридній оболонці голий (без броні). На посту ЕЦ броня не важлива, а важливо те, щоб кабель погано горів при пожежі, тому вінілхлорид і тому без броні. Умовно кабелі позначаються так: СБПУ-24×2×0,9.

РМ – 4 - розгалужувальна муфта на чотири напрямки (один вхідний отвір, чотири вихідних отвори, 4 колодки по 7 клем для розділення кабелю – можна розподілити 28 жил); РМ – 7 - розгалужувальна муфта на сім напрямків (один вхідний отвір, сім вихідних отворів, колодок по 7 клем для розділення жил кабелю, можна розподілити 49 жил); РМ – 8 - розгалужувальна муфта на вісім напрямків (два вхідних отвори, вісім вихідних отворів, 16 колодок по 7 клем для розділення кабелю, можна розподілити 112 жил); УПМ-24 - універсальна проміжна муфта на 24 жили (4 колодки по 7 клем, по одному вхідному і вихідному отвору); УКМ-12 - універсальна кінцева муфта на 12 жил (дві колодки по 7 клем, по одному вхідному і вихідному отвору);

ТЯ-1 (2) - трансформаторні ящики Кабель, що прокладено від поста ЕЦ до РМ називають груповим, а від РМ до об’єкта – індивідуальним. Довжина індивідуального кабеля не повинна перевищувати 200 м.

Довжину кабелю визначають по формулі: L=(l+6n+l1+lз)×1,03÷1,05 (м), де l – різниця ординат з’єднуваних об’єктів; 6 – довжина кабелю при перетині однієї колії і одного міжколійя, м; n – кількість колій, що перетинає кабель; l1 – відстань від крайньої рейки до муфти чи шафи, від 3 до 5 м; lз – запас на розподілення і пере розподілення кабелю, 3 м; 1,03÷1,05 – коефіцієнт, що враховує просадку ґрунту, повороти та згини кабелю, 3-5% від загальної довжини. Отриману по цій формулі відповідь округляють до числа, що кратне 5 в більшу сторону. Тепер відома довжина кабелю. У випадку, коли розраховують довжину кабелю, що прокладається від поста ЕЦ, до отриманого результату ще додають ще: 15м - для розподілу в кросовому приміщенні при кросовій системі монтажу; 25 м – без кросового монтажу (кабель з поля йде одразу на релейні стативи).