🗊Презентация Короткий екскурс в історію вивчення психології мотивації

Лекція 1. Короткий екскурс в історію вивчення психології мотивації 1. Потребнісні теорії мотивації 2. 3.

Важливо бачити усі компоненти і аспекти мотиваційного процесу

1.Потребнісні теорії мотивації Потребнісні теорії мотивації. Наукове вивчення причин активності людини і тварин, їх детерміації, започаткували ще великі мислителі старовини — Арістотель, Гераклит, Демокрит, Лукреций, Платон, Сократ, що згадували про «нужду» як вчительку життя. Демокрит, наприклад, розглядав нужду (потреба) як основну рушійну силу, яка не лише привела в дію емоційні переживання, але зробила розум людини витонченим, дозволила набути мову, і звичку до праці. Поза потребами людина не змогла б вийти з дикого стану.

Потребнісні теорії мотивації Геракліт детально розглядав спонукальні сили, потяги, потреби. На його думку, потреби визначаються умовами життя, тому свині радіють бруду, осли віддають перевагу соломі перед золотом, птахи купаються в пилі і золі і т. ін. Говорячи про зв'язок спонукальних сил і розуму, Геракліт відмічав, що будь–яке бажання купується ціною «психеї», тому зловживання жаданнями веде до її послаблення. В той же час помірність в задоволенні потреб сприяє розвитку і вдосконаленню інтелектуальних здібностей людини.

Потребнісні теорії мотивації Сократ писав про те, що кожній людині властиві потреби, бажання, прагнення. При цьому головне полягає не в тому, які прагнення людини, а в тому, яке місце вони займають в його житті. Людина не може здолати свою природу і вийти із залежності від інших людей, якщо вона не в змозі керувати своїми потребами, бажаннями і поведінкою. Люди, що не здатні приборкувати свої спонуки, є рабами тілесних пристрастей і зовнішньої дійсності. Тому людина повинна прагнути до мінімізації потреб і задовольняти їх тільки тоді, коли вони стають дійсно насущними. Усе це наблизило б людину до богоподібного стану, і головні зусилля волі і розуму вона змогла би скеровувати на пошук істини і сенсу життя.

Потребнісні теорії мотивації У Платона потреби, потяги і пристрасті утворюють ту, що «жадає», або «нижчу», душу яка подібна до юрби і вимагає керівництва з боку «розумної і благородної душі». Арістотель зробив значний крок вперед в поясненні механізмів поведінки людини. Він вважав, що прагнення завжди пов'язані з метою, в якій у формі образу або думки представлений об'єкт, що має для організму корисне або шкідливе значення. З іншого боку, прагнення визначаються потребами і пов'язаними з ними почуттями задоволення і незадоволення, функція яких полягає в тому, щоб повідомляти і оцінювати придатність або непридатність цього об'єкту для життя організму. Таким чином, будь-який вольовий рух і емоційний стан, що визначають активність людини, мають природні підстави.

Потребнісні теорії мотивації Близькі до цих переконань і погляди Лукреція. Джерелами волі, на його думку, являються бажання, що витікають з потреб. Голландський філософ Б. Спіноза вважав головною спонукальною силою поведінки афекти, до яких він відносив в першу чергу потяги, пов'язані як з тілом, так і з душею. Якщо потяг усвідомлюється, то він перетворюється на бажання. Особливе значення надавали потребам як основним джерелам активності людини французькі матеріалісти кінця XVIII століття. Э. Кондильяк розумів потреби як занепокоєння, що викликається відсутністю чогось, що призводить до задоволення. Завдяки потребам, вважав він, виникають усі душевні і тілесні звички.

Потребнісні теорії мотивації П. Гольбах також підкреслював певну роль потреб в житті людини, але робив це глибше і послідовніше. Потреби, писав він, виступають рушійним чинником наших пристрастей, волі, розумової активності. Через мотиви, що є реальними або уявними предметами, з якими пов'язано благополуччя організму, потреби приводять в дію наші розум, почуття і волю і скеровують їх до того, щоб зробити певні заходи для підтримки існування організму. Потреби людини безперервні, і ця обставина служить джерелом його постійної активності. П. Гольбах у вченні про потреби стверджував, що для пояснення активності людини досить одних зовнішніх причин, і повністю відкидав традиційне уявлення ідеалізму про спонтанну активність свідомості, пізнавальної, емоційної і вольової діяльності.

Потребнісні теорії мотивації К. Гельвецій джерелом активності людини вважав пристрасті. Фізичні, або природні, пристрасті виникають через задоволення або незадоволення потреб. Останні він ототожнював з відчуттями. Велику роль потребам в розумінні поведінки людини відводив Н. Г. Чернишевський. Тільки через них, вважав він, можна зрозуміти ставлення суб'єкту до об'єкту, визначити роль матеріально - еккономічних умов для психічного і морального розвитку особистості. З розвитком потреб він зв'язував і розвиток пізнавальних здібностей. Первинними є органічні потреби, задоволення яких веде і до появи морально-естетичних потреб. Тварини наділяються лише фізичними потребами, які і визначають їх поведінку і психічне життя.

Потребнісні теорії мотивації Також значну роль в психічній активності людини відводив потребам Р. Вудвортс. Завдяки ним організм виявляється чутливим до одних стимулів і байдужим до інших, що, таким чином, не лише визначає характер рухових реакцій, але і впливає на сприйняття навколишнього світу (тут змикаються погляди Р. Вудвортса і А. А. Ухтомського на домінанту і, по суті, розглядається потреба як домінантне вогнище збудження).

Потребнісні теорії мотивації У 20- і подальші роки нашого століття в західній психології з'являються теорії мотивації, що відносяться тільки до людини (К. Левін [К. Levin, 1926]; Г. Олпорт [0. Allport, 1937] та ін.). Тут, разом з органічними, виділені вторинні (психогенні) потреби, що виникають в результаті навчання і виховання (Г. Мюррей [Н. Murrey, 1938]).

Потребнісні теорії мотивації За (Г. Мюррей [Н. Murrey, 1938]). виокремлені потреби в досягненні успіху, в аффілиації агресії, потреба в незалежності і протидії, в повазі і захисті, в домінуванні і привертанні уваги, потреба в уникненні невдач і шкідливих дій і т. д. Свою класифікацію потреб людини дав і А. Маслоу

Потребнісні теорії мотивації Як бачимо, в XX столітті поняття «мотивація» залишається тісно пов'язаною з поняттям «потреби». При цьому потребнісні теорії мотивації протиставлялися поглядам на мотивацію біхевіористів, згідно з якими поведінка розгортається за схемою «стимул — реакція».

Біхевіористські теорії мотивації Біхевіористи відзначали, що термін «мотивація» занадто загальний і недостатньо науковий, що експериментальна психологія під цією назвою фактично вивчає потреби, потяги (драйви), що мають чисто фізіологічну природу. Біхевіористи пояснюють поведінку через схему «стимул — реакція», розглядаючи подразник як активне джерело реакції організму. Для них проблема мотивації не стоїть, оскільки, із їхньої точки зору, динамічною умовою поведінки є реактивність організму, тобто його здатність відповідати специфічним чином на подразники.

Біхевіористські теорії мотивації Правда, при цьому відзначається, що організм не завжди реагує на стимул, що впливає ззовні, у зв'язку з чим в схему введений чинник (названий мотивацією), що пояснює відмінності в реактивності. Але знову цей чинник звівся до чисто фізіологічних механізмів: відмінності в чутливості організму до цього стимулу, тобто, до порогів відчуттів. Виходячи з цього, мотивацію стали розуміти як стан, функція якого в зниженні порогу реактивності організму на деякі подразники. В цьому випадку мотив розглядається як енергізатор або сенсибілізатор.

Динамічні теорії мотивації Найбільш видатний представник динамічної психології американець Р. Вудвортс (R. Woodworth, 1918), критикуючи біхевіористів, трактував відповідь на зовнішню дію як складний і мінливий акт, в якому інтегруються минулий досвід і своєрідність зовнішньої і внутрішньої наявності умов. Цей синтез досягається завдяки психічній активності, основою якої служить прагнення до мети (потреба). У буденному житті прийнято вважати, що поведінка людини визначається планом і прагненням реалізувати цей план, досягти мети. Ця схема, як відмічає Ж. Нюттен (J. Nutten, 1984), відповідає реальності і враховує складну людську поведінку, тоді як біхевіористи в якості моделі приймають лише елементарну психічну реакцію. Необхідно пам'ятати, пише Ж. Нюттен, що поведінка — це ще і пошук відсутніх або ще не існуючих ситуацій і предметів, а не просто реагування на них. На цьому і грунтуються погляди психологів, що розглядають мотивацію як самостійний специфічний механізм організації поведінки людини і тварин.

Когнітивні теорії мотивації. Ще У. Джемс в кінці минулого століття виділяв декілька типів прийняття рішень (формування наміру, прагнення до дії) як свідомого умисного мотиваційного акту. Об'єкти думки, що затримують остаточну дію або сприяють їй, він називає підставами, або мотивами, цього рішення.

Когнітивні теорії мотивації У другій половині XX століття з'явилися мотиваційні концепції Дж. Роттера (J. Rotter, 1954), Г. Келли (G. Kelly, 1955), X. Хекхаузена (Н. Heckhausen, 1955), Дж. Аткінсона (J. Atkinson, 1964), Д. Макклелланда (D. McClelland, 1971), для яких характерним є визнання провідної ролі свідомості в детерміації поведінки людини.

Когнітивні теорії мотивації Когнітивні теорії мотивації спричинили введення в науковий ужиток нових мотиваційних понять : соціальні потреби, життєві цілі, когнітивні чинники, когнітивний дисонанс, цінності, очікування успіху, боязнь невдачі, рівень домагань

Когнітивні теорії мотивації Р. Кеттелл (R. Cattell, 1957) побудував «динамічні грати спрямувань». Він виділив мотиваційні диспозиції типу «ергів» (від греч. ergon — енергія, робота), в яких бачив свого роду біологічно обумовлені потяги, і «енграми», природа яких міститься не у біологічній структурі, а в історії життя суб'єкта. У багатьох зарубіжних мотиваційних концепціях центральним психічним процесом, що пояснює поведінку, стає ухвалення (прийняття) рішення.

Психоаналітичні теорії мотивації Новий етап вивчення детерміації поведінки почався у кінці XIX століття у зв'язку з появою вчення Зигмунда Фрейда (S. Freud, 1895) про несвідоме і потяги людини. Він надавав вирішальну роль в організації поведінки несвідомому ядру психічного життя, що утворюється потужними потягами, в основному, - сексуальними (лібідо) і агресивними, що вимагають безпосереднього задоволення і, що блокуються «цензором», — «ПонадЯ», тобто, інтеріоризрованими в ході соціалізації індивіда соціальними нормами і цінностями. Якщо у У. Джемса мотивація у значній мірі зв'язувалася зі свідомим ухваленням рішення (з урахуванням багатьох зовнішніх і внутрішніх чинників), то у 3. Фрейда і його послідовників в детерміації поведінки вирішальна роль відводилася несвідомому, пригнічення спонукань якого з боку «ПонадЯ» призводить до неврозів.

Психоаналітичні теорії мотивації У цьому ж напрямі розробляв свою теорію і У. Макдауголл (W. McDougall, 1923), який вважав, що у людини є вісімнадцять інстинктів. Він висунув «термічну» концепцію, згідно з якою рушійною силою поведінки, у тому числі і соціальної, є особлива природжена (інстинктивна) енергія («горме»), що визначає характер сприйняття об'єктів, створює емоційне збудження і спрямування розумових і тілесних дій організму до мети. Кожному інстинкту відповідає своя емоція, яка з короткочасного стану перетворюється на почуття як стійку і організовану систему диспозицій, — схильностей до дії. Таким чином, він намагався пояснити поведінку індивіда спочатку закладеним в глибинах його психофізіологічної організації прагненням до мети. (П М. Якобсона (1969) і X. Хекхаузена (1986) монографії щодо теорій мотивації.

Біологізаторські теорії мотивації.   Серед них можна відзначити ті, які звертаються до поняття «мотивація» лише для пояснення причин активності організму (див. роботу ж. Нюттена, 1975). Про мотивацію в цьому випадку говорять як про мобілізацію енергії. При цьому виходять з уявлень, що природним для організму є стан неактивності і, щоб стався його перехід до активності, потрібні певні особливі спонукальні сили. Якщо ж розглядати живий організм як активний, то поняття «мотивація», з точки зору цих учених, стає зайвою. Неспроможність цих поглядів в тому (як показав вітчизняний фізіолог Н. Е. Введенський у кінці XIX — початку XX століття), що стан фізіологічного спокою є теж активним станом.

Мотивація в роботах вітчизняних учених Серед вітчизняних психологів початку XX століття, що піднімали питання про мотивацію поведінки людини, слід зазначити передусім А. Ф. Лазурського, що опублікував в 1906 році книгу «Нарис науки про характери». У ній досить велике місце відводиться ґрунтовному обговоренню питань, пов'язаних з: бажаннями і потягами, боротьбою мотивів і прийняттям рішень, стійкістю рішень (намірів) і здатністю до внутрішньої затримки спонукальних імпульсів; висловлені положення не втратили актуальності і нині'.

Мотивація в роботах вітчизняних учених. Н. Н. Ланге (1914)- інший визначний вітчизняний психолог міркував, у своїх роботах у зв'язку з питаннями стосовно волі і вольових актів про: потяги, бажання і «хотіння» людини, Зокрема, він дав своє розуміння відмінностей потягів від «хотіння», вважаючи, що останні — це потяги, що переходять в активні дії. Для нього «хотіння» — це діяльна воля.

Мотивація в роботах вітчизняних учених У 20х роках і пізніше питання мотивації поведінки розглядав В. М. Боровський (1927), Н. Ю. Войтоніс (1929, 1935), що стояв на біологізаторських позиціях. Л. С. Виготський у своїх роботах теж не залишив без уваги проблему детермінації і мотивації поведінки людини. Так, в навчальному посібнику «Педологія підлітка» (19301931) він відводить велику главу питанню про суть інтересів і їх зміну в підлітковому віці. Л.С.Виготський вважав, що проблема співвідношення потягів і інтересів є ключем до розуміння психічного розвитку підлітка, який обумовлений передусім еволюцією інтересів і поведінки дитини, зміною структури спрямованості його поведінки.

Мотивація в роботах вітчизняних учених Незважаючи на деяку однобічність в питанні про інтереси, поза сумнівом, позитивним у поглядах Л.С.Виготського було переконання, що інтереси не є навичками, як вважали у той час багато психологів. У іншій роботі — «Історії розвитку вищих психічних функцій» — Л. С. Выготський приділяє велику увагу питанню про «боротьбу мотивів». Одним з перших він став розділяти мотив і стимул, говорив про довільну мотивацію. У 40х роках мотивацію, з позиції «теорії установки (настанови – укр)», розглядав Д. Н. Узнадзе (1966), який о говорив, що джерелом активності є потреба, яку він розумів дуже широко, а саме як те, що є потрібним для організму, але чим він в даний момент не володіє.

ПІДСУМОК У багатьох зарубіжних мотиваційних концепціях центральним психічним процесом, що пояснює поведінку, є ухвалення рішення. Недоліком цих теорій мотивації є розгляд лише окремих сторін мотиваційного процесу, без спроб їх об'єднання. Це пов'язано з тим, що їх автори заперечують принципову можливість створення універсальної теорії мотивації, що могла б задовільно пояснити поведінку тварин і людини.