🗊Презентация Моє рідне місто Житомир

Презентація «Моє рідне місто»

Мальовниче місто Житомир

Вулиця Михайлівська

Панскій Дім в селі Денишах

Пам`ятник підкорювачам космосу

Тригорский монастир

Замокова гора

Пам`ятник Житомира

Водонапірна вежа

Скала Голова Чацкого

Парк культури та відпочинку ім.Ю.О.Гагаріна

Житомирська 95-а аеромобільна бригада

Ретро трамвай

Костел Св. Софии

Особняк Филиппова

Символіка Житомирщини

Символіка рідного краю Відповідно до статей 22, 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, яка схвалила подані на її розгляд проекти гербів і прапора Житомирської області, сесія обласної ради затвердила великий і малий герб Житомирської області та їх описи, а також положення про порядок використання герба і прапора Житомирської області.   Голів районних державних адміністрацій, керівникам органів місцевого самоврядування, об'єднань, підприємств, установ і організацій зобов'язано забезпечити дотримання Положення про використання гербів і прапора Житомирської області

Великий герб Житомирської області Гербом Житомирської області є щит із червоним полем, у центрі якого вміщено герб міста Житомира (на синьому полі щита зображення срібної міської брами з відкритими воротами і трьома вежами), розтятий і перетятий золотим нитяним хрестом.   У верхній частині щита - срібний архістратиг Михаїл з опущеними донизу мечем та піхвами і срібний вершник на коні; у нижній - срібний рівносторонній хрест з розбіжними сторонами і золоте сонце з шістнадцятьма променями.   Щит увінчує золота міська корона з трьома мурованими зубцями і трьома житніми колосками, що спирається на перевитий стрічками золотий житній сніп, у центрі якого зображення малого Державного Герба України.   Щит обрамляє золотий вінок із житніх колосків, у нижній частині якого зображення шишок і листя хмелю та квіток льону. Вінок перевитий синьо-жовтою стрічкою.

Малий герб Житомирської області Гербом Житомирської області є щит із червоним полем, у центрі якого вміщено герб міста Житомира (на синьому полі щита зображення срібної міської брами з відкритими воротами і трьома вежами), розтятий і перетятий золотим нитяним хрестом.   У верхній частині щита - срібний архістратиг Михаїл з опущеними донизу мечем та піхвами і срібний вершник на коні; у нижній - срібний рівносторонній хрест з розбіжними сторонами і золоте сонце з шістнадцятьма променями

Історична довідка Житомирська область утворена 22 вересня 1937 року. Площа території – 29,9 тис.кв.км., що становить 4,9 % території України. Довжина області зі сходу на захід -170 км , із півночі на південь -230 км. В давні часи на території області жили слов'янські племена, нащадками яких стали древляни. Найдавнішим містом і водночас резиденцією князів у древлянській землі був Іскоростень (нині Коростень). З утворенням Київської Русі древлянська земля увійшла до її складу. Наприкінці XIII і на початку XIV ст. землі області увійшли до Литовського великого князівства. За Люблінською унією 1569 року територія Житомирщини в складі Правобережної України потрапила під владу Польщі. Після Третього поділу Польщі (1795 р) переважна частина території області увійшла до складу Волинської губернії, центром якої з 1804 року став Житомир. Постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету в 1923 році здійснено адміністративно – територіальний поділ Волинської губернії шляхом утворення на території майбутньої Житомирської області Коростенського, Нов. – Волинського та Житомирського округів, в склад яких увійшли відповідні міста та райони. Наступне глобальне адміністративно – територіальне реформування було здійснено згідно з Постановою ЦВК СРСР від 22 вересня 1937 р., в ході якого зазначені округи були ліквідовані та утворена Житомирська область шляхом поділу Київської області, а також приєднання до неї м. Бердичів, Дзержинського, Любарського, Чуднівського та Янушпольського районів Вінницької області. В даний час за своїми розмірами область входить до числа найбільших в Україні – займає п'яте місце. Довжина області із заходу на схід – 170 км ., із півночі на південь – 230 км.