🗊Презентация Закони оптимуму та екологічної толерантності

Закони оптимуму і толерантності Виконала: студентка групи ПО-16-2/9 Бугера Вікторія

Кожен організм має свої межі, які коливаються між мінімумом та максимумом, тобто оптимум, котрий забезпечує існування організму. У кожного виду — свої межі. Поняття про лімітуючу роль максимуму і мінімуму та необхідність оптимальних умов для існування виду ввів В.Шелфорд (1913). Його принцип більш відомий як закон толерантності. Кожен організм має свої межі, які коливаються між мінімумом та максимумом, тобто оптимум, котрий забезпечує існування організму. У кожного виду — свої межі. Поняття про лімітуючу роль максимуму і мінімуму та необхідність оптимальних умов для існування виду ввів В.Шелфорд (1913). Його принцип більш відомий як закон толерантності. Природним обмежуючим чинником існування організму може бути як мінімальний, так і максимальний екологічний вплив, діапазон між якими визначає ступінь витривалості (толерантності) організму до цього чинника.

Ю. Одум (1975) вводить ряд доповнень до закону Шелфорда, які стосуються неоднорідності впливу екологічних факторів та реакції на них живих організмів: організмам властивий як широкий діапазон толерантності до одного фактора, так і вузький до іншого; організми із більшим діапазоном толерантності, як правило, широко розповсюджені; якщо умови існування, визначені одним екологічним фактором, змінюються за межі оптимуму, то змінюється і діапазон толерантності до інших екологічних факторів; у природі організми часто потрапляють в умови, далекі від оптимально встановлених у лабораторних експериментах; період розмноження, росту, як правило, є критичним, межі толерантності організму в цей час набагато вужчі, ніж у дорослої особини.

При будь-якому екологічному дослідженні є необхідність ретельного аналізу не тільки фізико-хімічних умов середовища або ступеня впливу живих організмів одне на одного, але і фаз існування організму. Наочно вплив оптимальних умов на ріст, розмноження та існування певних організмів можна продемонструвати на темпах розвитку і плодоношення сільськогосподарських культур залежно від температурних параметрів. При будь-якому екологічному дослідженні є необхідність ретельного аналізу не тільки фізико-хімічних умов середовища або ступеня впливу живих організмів одне на одного, але і фаз існування організму. Наочно вплив оптимальних умов на ріст, розмноження та існування певних організмів можна продемонструвати на темпах розвитку і плодоношення сільськогосподарських культур залежно від температурних параметрів.

Для характеристики амплітуди толерантності видів в екології використовують ряд термінів. До назви екофактора, який характеризує вплив на живий організм, додаються два слова: стено (гр. стенос) — вузький та еври (гр. еурос — широкий) Стенотермний — евритермний відносно до температури Стеногідричний — евригідричний -//- води Стенофаґний — еврифагний -//- їжі Стеногалінний — евригалінний -//- cолоності Стеноойкний — евриойкний -//- місця проживання розвиток ікри різних риб відбувається при різних температурах. Якщо ікра лосося розвивається при температурі від 0 до 14°С при оптимумі 4°С, то відносно до ікри жаби вона буде стенотермна, оскільки температурні межі розвитку ікри жаби — від 0°С до 30°С при оптимумі 22°С.

Розвиток ікри різних риб відбувається при різних температурах. Якщо ікра лосося розвивається при температурі від 0 до 14°С при оптимумі 4°С, то відносно до ікри жаби вона буде стенотермна, оскільки температурні межі розвитку ікри жаби — від 0°С до 30°С при оптимумі 22°С.

Стосунки у діапазоні екологічної толерантності. У межах зони екологічної толерантності напруженість факторів середовища є різною. Поряд з критичними точками розташовані песимальні зони, в яких активність організму значно обмежена дією зовнішніх умов. Далі розташовані зони комфорту, в яких спостерігається чітке зростання екологічних реакцій організму. В центрі знаходиться зона оптимуму, яка є найсприятливішою для функціонування організму.

Стосунки у діапазоні екологічної толерантності.