🗊 Музика 20-того століття

Музика 20-того століття

План Європейська музика 20 ст. Представники Національне музичне мистецтво

В кінці 19 — початку 20 століття в європейській музиці починається новий період, що відповідає початку імперіалізму. Цей період характеризується інтенсивними пошуками нових засобів виразності, експериментів, великою кількістю стильових течій. В кінці 19 — початку 20 століття в європейській музиці починається новий період, що відповідає початку імперіалізму. Цей період характеризується інтенсивними пошуками нових засобів виразності, експериментів, великою кількістю стильових течій.

Характерним для світової історії стає тісна взаємодія культур різних країн світу, які до цього моменту розвивалися відокремлено. Європейська музика зазнає значного впливу музичних культур народів східної Азії (особливо японської в творчості Дж. Пуччіні, К. Дебюссі), Латинської Америки, Африки (джаз). Характерним для світової історії стає тісна взаємодія культур різних країн світу, які до цього моменту розвивалися відокремлено. Європейська музика зазнає значного впливу музичних культур народів східної Азії (особливо японської в творчості Дж. Пуччіні, К. Дебюссі), Латинської Америки, Африки (джаз).

Джакомо Пуччіні Giacomo Puccini італійський оперний композитор. Композиторський стиль Не схильний до музичного новаторства, Пуччіні просто використовував прийоми, що подобалися йому, винайдені попередниками і сучасниками (зокрема, Верді, Вагнером, і веристами). Незвичайно обдарований мелодично, він твердо слідував своєму переконанню, що музика і дія в опері повинні бути нерозривні. Рідкісний оперний театр сьогодні насмілюється скласти репертуар сезону, не включивши в нього хоч би один твір цього композитора.

Клод Дебюссі французький композитор, піаніст, диригент, критик. Дебюссі — основоположник музичного імпресіонізму. Один з найбільш значних творів Дебюссі — опера «Пеллеас і Мелізанда» (по драмі М. Метерлінка; 1902), в якій досягнуте повне злиття музики з дією.

Особливий внесок у розвиток національної музичної культури зробив М. Лисенко (1842—1912) — видатний композитор, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, теоретик музики і педагог, засновник професіональної школи. Особливий внесок у розвиток національної музичної культури зробив М. Лисенко (1842—1912) — видатний композитор, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, теоретик музики і педагог, засновник професіональної школи.

Ф. Колесса заклав основи українського етнографічного музикознавства, структурно-типологічних досліджень фольклору. У музикознавстві й музичній творчості він був послідовником М. Лисенка. Ф. Колесса заклав основи українського етнографічного музикознавства, структурно-типологічних досліджень фольклору. У музикознавстві й музичній творчості він був послідовником М. Лисенка.

П. Демуцький (1860—1927) був одним із перших записувачів народного багатоголосся, видав збірники "Народні українські пісні з Київщини", праці з української музичної фольклористики ("Ліра і її мотиви", 1903 та ін.), організував народний хор у с. Охматові (тепер Черкаської області), з яким виступав у багатьох містах і селах України. П. Демуцький (1860—1927) був одним із перших записувачів народного багатоголосся, видав збірники "Народні українські пісні з Київщини", праці з української музичної фольклористики ("Ліра і її мотиви", 1903 та ін.), організував народний хор у с. Охматові (тепер Черкаської області), з яким виступав у багатьох містах і селах України.

Національну музично-пісенну культуру розвивають професійні колективи — "Думка" (з 1930 р. — заслужена академічна хорова капела України), "Трембіта" (Львів, 1940; з 1951 р. — Державна заслужена хорова капела України), Український народний хор, організатором і керівником якого був Г. Верьовка. Створено хор 1943 р. у Харкові, з 1944 р. він діє у Києві (з 1965 р. — ім. Г. Верьовки, з 1974 — академічний). Національну музично-пісенну культуру розвивають професійні колективи — "Думка" (з 1930 р. — заслужена академічна хорова капела України), "Трембіта" (Львів, 1940; з 1951 р. — Державна заслужена хорова капела України), Український народний хор, організатором і керівником якого був Г. Верьовка. Створено хор 1943 р. у Харкові, з 1944 р. він діє у Києві (з 1965 р. — ім. Г. Верьовки, з 1974 — академічний). Нових барв набула хорова музика у творчості Лесі Дичко, В. Зубицького, І. Шамо, О. Яковчука.

Дякую за увагу Дякую за увагу