🗊Презентация Особливості формування громадянського суспільства в Україні, як фактор забезпечення інформаційної безпеки держави

Особливості формування громадянського суспільства в Україні, як фактор забезпечення інформаційної безпеки держави

Метою написання дипломної роботи є визначення ролі формування громадянського суспільства в Україні,як фактора забезпечення інформаційної безпеки держави. Завдання: - проаналізувати стан та перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні; - дослідити ефективність фінкціонування системи забезпечення іформаційної безпеки; - виявити шляхи вдосконалення системи забезпечення іформаційної безпеки України.

До засобів впливу, які використовує РФ в інформаційній боротьбі з Україною, відносяться медійні ресурси: телебачення, радіо, друковані ЗМІ та дедалі частіше – Інтернет- ЗМІ, а також кінопродукція та книги. Зокрема, найпоширенішим засобом, який використовувала РФ в інформаційній війні з Україною, донедавна було телебачення. Цьому сприяли як соціокультурний складник і мовний фактор (російську мову розуміють понад 90 % населення України), такі той факт, що в результаті цілеспрямованої роботи російської сторони в кабельних мережах України здійснювали ретрансляцію «Первый канал», «НТВ-мир», «Россия 24», «РТР- Планета», «Звезда», LifeNews та інші, які не лише подавали неправдиву інформацію про події в Україні, а й здійснювали спроби розпалювати міжнаціональну ворожнечу, закликали до федералізації та територіального поділу України, використовували інші деструктивні антиукраїнські гасла. При цьому російський інформаційний продукт розповсюджувався в Україні і у мережах кабельного телебачення, і через системи цифрового супутникового телебачення.

Важливим інструментом інформаційного впливу РФ на Україну є книжкова продукція антиукраїнського змісту, в якій заперечується існування окремої віросіян української нації з власною мовою, культурою та історією, ставиться під сумнів право української нації на самовизначення й утворення національної держави, а незалежність України характеризується як сепаратизм, розпалюються міжнаціональна та релігійна ворожнеча, у свідомості громадян РФ, а також російськомовних громадян України формується образ ворога – українця. Варто зауважити, що такі книги почали з’являтися ще у 2000-х роках, проте масово почали публікуватися цього року.

Пропагандистські дії Росії в інформаційному просторі мали успіх і серед власного населення. У цьому контексті слід зазначити, що наразі понад половина російської аудиторії (58 %), яка здебільшого отримує інформацію від федеральних (державних) телевізійних каналів, упевнена в об’єктивності вітчизняних ЗМІ. Як наслідок, у березні ц.р. 74 % громадян РФ готові були підтримати дії Кремля у разі війни з Україною.

Щодо забезпечення інформаційно-психологічної безпеки, то нині необхідно здійснити відповідні кроки на концептуальному, інституційному та законодавчому рівнях. Зокрема, зараз на часі розробити та затвердити Стратегію інформаційно-психологічної безпеки, в якій необхідно визначити критерії кваліфікації іноземних інформаційно-психологічних впливів (атак, операцій, кампаній); критерії визначення ступеня загроз національній безпеці від таких впливів; механізми локалізації та нівелювання таких впливів, а також наслідків від їх застосування; заходи з упередження таким впливам тощо. З огляду на відомчу автономність і чисельність установ (СБУ, СЗР, ГУР МО, МВC, МЗС, Держкомтелерадіо, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення та ін.), які відповідають за окремі напрями забезпечення інформаційно-психологічної безпеки, назріла нагальна потреба створити окремий постійно діючий орган державної влади із забезпечення інформаційно-психологічної безпеки.

• на концептуальному рівні – розробити й затвердити відповідні керівні документи державної політики: Стратегію інформацій- но-психологічної безпеки (щодо кваліфікації, визначення ступеня загроз, нівелювання та упередження негативних інформаційно-психологічних впливів (атак, операцій, кампаній); Стратегію розвитку національного інформаційного простору (щодо діяльності традиційних ЗМІ та новітніх ЗМК, Інтернету, інфор- маційних агентств, книговидання, кіноіндустрії тощо) та Стратегію розвитку офіційної комунікації (щодо розвитку відповідного інституційного складника, процесів інформування громадськості, формування іміджу, брендінгу тощо); • на інституційному рівні – утворити Координаційний центр з питань інформаційно- психологічної безпеки, серед обов’язків якого мають бути координація діяльності всіх відповідних органів державної влади щодо виявлення на ранній стадії ознак здійснення іноземними державами інформаційних акцій (операцій, кампаній тощо) та їх аналіз; формування комплексу загальнодержавних заходів щодо попередження, нейтралізації та протидії таким операціям; підготовка та затвердження переліку конкретних заходів для кожного з виконавців тощо; реформування наявного державного медіа-ресурсу в дієвий інструмент інформування та здійснення державної інформаційної політики за кордоном (утворення іномовного медіа-холдингу), в Україні зага- лом (створення якісного телеканалу суспільного мовлення) та на регіональному рівні (створення медіа-центру, який готуватиме спеціальні проекти для обласних державних телеканалів); • на законодавчому рівні – внести зміни до чинного законодавства для захисту українсь- кого інформаційного простру від розповсюдження кіно-, аудіо-, книжкової та іншої інформаційної продукції антиукраїнського змісту у спосіб визначення загальних критері- їв віднесення таких творів до заборонених для розповсюдження в нашій державі, а також – органу, відповідального за контроль за їх імпортом до України.

Дякую за увагу!