🗊Презентация Політична свідомість та політична культура

ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ ТА ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА 1. Політична свідомість. 2. Політична ідеологія. 3. Політична культура. 4. Політична участь та політична соціалізація.

Структурні компоненти політичної свідомості Політична свідомість – це сукупність теоретичних і повсякденних знань, оцінок, настроїв та почуттів, за допомогою яких соціальні суб’єкти усвідомлюють сферу політики, опосередковують відносини з політичними структурами, обґрунтовують претензії на участь у владі.

За рівнем політична свідомість поділяється на:

Політична ідеологія – логічно впорядкована, систематизована політична свідомість соціальних груп, через яку вони усвідомлюють та формулюють свої політичні інтереси, потреби, очікування, уявлення. Ідеологіям більше, ніж іншим елементам свідомості, властиві такі функції: управлінська (теоретична основа управління соціальними процесами) мобілізаційна (мобілізує суспільство на реалізацію політичних цілей) представницька (відображення і захист інтересів соціальних груп) пропагандистська (створення позитивного іміджу політичного проекту)

Політична культура Політична культура – сукупність позицій та орієнтацій учасників політичної системи. Це суб’єктивна сфера, яка лежить в основі політичних дій і надає їм значення. Г. Алмонд, Г. Пауел

Типологія політичної культури Класифікація Г. Алмонда, С. Верби: Патріархальна культура – індиферентне або негативне ставлення членів суспільства до влади, відсутність інтересу до політики. Індивіди визнають себе членами малої спільноти, а не держави Підданська культура – індивіди визнають себе членами політичного співтовариства, але їх роль зводиться до підпорядкування владі Партисипаторна культура – значний інтерес до політики, готовність брати особисту участь у політичному житті. Громадянська культура – політична культура суспільства, в якій у певному співвідношенні співіснують патріархальна, підданська та партисипаторна культури.

Некласова політична культура трансформація традиційного політичного спектра з його поділом на лівих і правих відокремлення соціальних питань від фінансово-економічних, позиції громадян і політичних лідерів вже не визначаються їх точкою зору стосовно фінансових питань підвищення значущості соціальних питань зумовлене зростанням добробуту громадян; останні, стаючи заможнішими, починають приділяти значно більше уваги стилю життя і його рівню, ніж традиційним економічним проблемам посилення індивідуалізму в суспільних відносинах, скептичне сприйняття таких принципів лівих партій, як націоналізація і соціальна держава, при цьому «ринковий лібералізм», який раніше ототожнювався з правими партіями, з’єднується з соціальною прогресивністю, яка до цього пов’язувалася з лівими критичне ставлення до централізованих бюрократичних структур і орієнтація на децентралізацію влади та співробітництво з приватними компаніями, на федералізм, регіоналізм та місцеве самоврядування спрямування політики на розв’язання конкретних проблем, розширення участі громадян в управлінні, послаблення ієрархічності політики

Політична участь та соціалізація Політична участь – дії громадян з метою впливу на політичну владу, на процес прийняття політичних рішень Політична соціалізація – інтеграція індивіда до системи політичних відносин у суспільстві Політична воля – проявляється у прагненні домагатися реалізації політичних цілей попри перешкоди Політичне відчуження – перетворення чинників політичного життя на чужі щодо людини сили, що панують над нею. Прислуговують цьому й новітні технології. ЗМІ, політична реклама стають засобами маніпулювання свідомістю Конформізм – відмова від критичного осмислення дійсності, погодження на цінності та інтереси, які людині нав’язують