🗊Презентация Міжнародна економічна система

Міжнародна економіка Завдання та матеріали для студентів Особистий кабінет викладача на сторінці кафедри міжнародної економіки КНЕУ: http://meim.kneu.edu.ua/ua/depts6/k_mizhnarodnoi_ekonomiky/vikladachi_me/Chernyavska.O.I/

Тема 1. Міжнародна економічна система 1. Система міжнародних економічних відносин. 2. Середовище розвитку міжнародних економічних відносин. 3. Класифікація країн світу. 4. Міжнародний поділ праці: сутність, форми та фактори. 5. Тенденції сучасного етапу розвитку світового господарства.

Міжнародна економічна система Міжнародна економічна система сукупність елементів світової економіки, у процесі взаємодії яких виникають інтегративні якості, характеристики, закономірності функціонування цієї системи.

Основні елементи МЕС: Основні елементи МЕС: окремі країни, групи країн. Крім того МЕС складається із підсистеми різних міжнародних ринків і підсистеми національних і міжнародних інститутів, які регулюють МЕС; підсистеми МЕВ.

Закономірності розвитку глобальної економіки Цілісність формування міжнародної економічної системи; Системність міжнародної економіки; Діалектичність міжнародної економіки; Суперечливість міжнародної економіки; Інтегративність міжнародної економіки; Циклічність розвитку.

Динаміка ВВП на душу населення різних груп країн протягом 1000-2030 рр., дол. США за ПКС 1990 р.

Топ-10 найбільш  конкурентоспроможних країн світу

Швейцарія (розвинена країна)

Малайзія (країна, що розвивається)

Чилі (Латинська Америка)

Україна

Система міжнародних економічних відносин Міжнародні економічні відносини (МЕВ) — це система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів, що вийшли за рамки національних кордонів. Міжнародні відносини розподілу — це відносини, які виникають з приводу а) розподілу факторів виробництва (засобів виробництва, робочої сили) між країнами; б) розподілу продуктів економічної діяльності серед суб’єктів із різних країн; в) розподілу доходів між учасниками МЕВ.

Систематизація країн за організаційною ознакою розподіляє країни по групах в залежності від участі в міжнародних організаціях. Систематизація країн за організаційною ознакою розподіляє країни по групах в залежності від участі в міжнародних організаціях. Найбільш впливовими організаціями сьогодні є: 1. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) — створена у 1960 р., об’єднує 30 країн з найвищим рівнем подушового доходу та рівнем розвитку. 2. Генеральна угода з тарифів і торгівлі та Світова організація торгівлі (ГАТТ/СОТ) — об’єднує 150 країн світу, за основну мету ставить розвиток лібералізації торгівлі. 3. Бреттон-Вудські інститути — Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) забезпечують функціонування та розвиток сучасної світової валютної системи.

КРИТЕРІЇ КЛАСИФІКАЦІЇ КРАЇН ЗА ЕКОНОМІЧНОЮ ОЗНАКОЮ Валовий внутрішній продукт (ВВП) - виражає загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, що випущені на території даної країни, незалежно від національної приналежності діючих в ній підприємств за певний період часу. Валовий національний продукт (ВНП) - виражає обсяг виробництва, що контролюється корпораціями і приватними особами даної національності. ВВП і ВНП в розрахунку на душу населення. ВНД = ВНП + чисті трансферти (різниця між переказами мігрантів, які вважаються резидентами, з одної країни в іншу) НД = ВНП – амортизація – непрямі податки

КЛАСИФІКАЦІЯ КРАЇН ЗА ЕКОНОМІЧНОЮ ОЗНАКОЮ Промислово розвинені країни — близько 30 високорозвинених країн. Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни так званої “Великої сімки”. Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, які виробляють найбільші обсяги ВВП у всьому світі і зосереджують у своїх руках значну частину міжнародної торгівлі. Країни з середнім рівнем розвитку – близько 40 країн світу, які включають країни-експортери нафти і нові індустріальні країни. Країни з перехідною економікою — 28 країн Центральної та Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, що здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки: Азербайджан, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Узбекистан, Україна та інші. У цій групі є підгрупа, яка має суттєві досягнення у реформуванні національних господарств. До цієї підгрупи належать: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія. Країни, що розвиваються — більше 100 країн Азії, Африки, Латинської Америки. Через їх велику кількість і особливості соціально-економічного розвитку національних економік ці країни здебільшого систематизують за регіонами з урахуванням їх географічного положення.

Структура економік розвинутих країн світу

Рівень заборгованості країн Держави з високим рівнем зовнішньої заборгованості (відношення поточної вартості обслуговування зовнішнього боргу до ВНД більше за 80%, до обсягів експорту – більше 220%); Держави з середнім рівнем ЗБ (один або два перші показники перевищують 60%, але менші за 80% і 220% відповідно) Держави з найменшою зовнішньою заборгованістю Інщий критерій: Перевищення межі по трьох з 4-х таких показників – відношення боргу до ВНП (ВНД) перевищує 50%, відношення боргу до експорту більше 275%, вартості обслуговування ЗБ до експорту – 30%, відсотків за заборгованістю, до експорту – 20%.

Динаміка ІРЛП, 2008-2010 рр.

Індекс людського розвитку, 2012

Класифікація країн за методикою МВФ Країни з розвиненою економікою (31) Країни з формуванням ринкової економіки та інші країни, що розвиваються (141): географічний критерій (за регіонами світу) аналітичний критерій (за джерелами експортних доходів, за джерелами зовнішнього фінансування, країни - чисті дебітори, країни-чисті кредитори, країни за станом обслуговування зовнішнього боргу).

Тенденції сучасного етапу розвитку світового господарства Світове господарство (СГ) — сукупність національних економік, які знаходяться в тісній взаємодії та взаємозалежності 4 основних етапи: Великі географічні відкриття ХV—ХVІ ст. — промислова революція (кінець 18 — поч 19 ст.). Промислова революція — кінець ХІХ—поч ХХ ст. Кінець ХІХ—поч ХХ ст. — 60-ті роки ХХ ст. 60-ті роки ХХ ст. — теперішній час.

Основні тенденції: лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків країн - зняття бар’єрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами. активно проявляється тенденція до уніфікації та стандартизації в різних галузях міжнародного соціально-економічного життя - все ширше застосовуються єдині для усіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність (міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості тощо); розвиток процесу транснаціоналізації виробництва - економічна діяльність все більше зосереджується в транснаціональних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визначає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнародної торгівлі; впливає на економіку і політику окремих країн; в системі управління світовою економікою поступово втрачається колишня роль ООН - її функції переходять до урядів країн “великої сімки”; крім того, управління світовим господарством починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі — Міжнародний валютний фонд — Світовий банк. подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя - на макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн до економічної активності поза своїми межами; на мікроекономічному рівні під глобалізацією розуміється розширення діяльності підприємства за межі внутрішнього ринку, зокрема для використання переваг великомасштабного спеціалізованого виробництва. Процеси лібералізації, відкриття національних економік приводять до таких наслідків: а) посилення конкуренції між національними та закордонними виробниками, банкрутств вітчизняних підприємств; б) зміни відносних цін; в) структурних зрушень.

Зменшення частки промисловості у ВВП та зростання частки третинного сектору з поступовим перетіканням трудових ресурсів у сферу послуг (США – 79,2% (76,8%), виробництво – 19,6% (22,6%), с\г – 1,2% (0,6%); КНР – 40,2% (32%), 49,2% (25%), 10,6% (43%)); Зменшення частки промисловості у ВВП та зростання частки третинного сектору з поступовим перетіканням трудових ресурсів у сферу послуг (США – 79,2% (76,8%), виробництво – 19,6% (22,6%), с\г – 1,2% (0,6%); КНР – 40,2% (32%), 49,2% (25%), 10,6% (43%)); Зменшення циклів на фінансових ринках, внаслідок чого компанії віддають перевагу злиттям та поглинанням, викупу власних акцій та інвестиціям в ринок нерухомості, що не призводить до створення нових робочих місць, викликає залежність країн від зовнішніх джерел фінансування, короткострокові періоди перевищення витрат домогосподарств над доходами; Зміни в напрямах та структурі міграційних потоків, викликані старінням одних націй та надлишковою робочою силою в інших регіонах; Руйнування міфу про саморегулюючу ринкову систему; Зміна положення та розподілу ролей в сім’ї та протидія використанню праці дітей; Зміна ролі профспілок, зростання частки неформальної праці, руйнування механізмів соціального захисту та пенсійного забезпечення; Фактична монополярність світу (за Ф.Фукуямою – “кінець історії”); Поява нових лідерів – країн БРІКС, посилення інтеграційних та дезінтеграційних процесів у глобальній економіці

WWW джерела до теми Міжнародні економічні і фінансові організації Міжнародний валютний фонд (МВФ) (The International Monetary Fund) www.imf.org Організація об’єднаних націй (ООН) (United Nations Organization)www.un.org Міжнародна фінансова корпорація (МФК) (The International Finance Corporation)www.ifc.org Світова організація торгівлі (СОТ) (The World Trade Organization)www.wto.org Група Світового банку (The World Bank Group)www.worldbank.org Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) (International Bank for Reconstruction and Development)www.worldbank.org/ibrd Міжнародна асоціація розвитку (МАР) (The International Development Association)www.worldbank.org/ida Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) (The Multilateral Investment Guarantee Agency)www.miga.org Міжнародна торговельна палата (МТП) (The International Chamber of Commerce)www.iccwbo.org Міжурядові організації Конференція ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) (United Nations Conference on Trade and Development)www.unctad.org Конференція ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) (United Nations Commission on International Trade Low)www.uncitral.org Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) (The Association of South-East Asian Nations)www.aseansec.org Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) (The Organization for Economic Cooperation and Development)www.oecd.org Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) (The Organization of the Petroleum Exporting Countries)www.opec.org (Алжир, Індонезія, Іран, Ірак, Кувейт, Лівія, Нігерія, Катар, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати і Венесуела) Науково-дослідні, інформаційні та статистичні центри Інститут міжнародної економіки (Institute for International Economics)www.iic.com Центр вивчення міграцій, Нью Йорк (The Center for Migration Studies) www.cmsny.org Статистична служба Європейської комісії (Євростат) www.europa.eu.int Сайт Історії європейської інтеграції (The History of European Integration Site)www.let.leidenuniv.nl/history

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ це цілісна система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, належних до них або утворених ними суб’єктами господарського життя, а також міжнародними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв’язки, закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов'язані з використанням переваг міжнародного співробітництва, поділу праці та розміщення факторів виробництва.

ФОРМИ міжнародної економічної діяльності міжнародна торгівля товарами; надання міжнародних послуг; транскордонний рух капіталів; міжнародний кредит; міжнародні валютно-фінансові відносини; міжнародна міграція робочої сили; участь в діяльності міжнародних економічних організацій; міжнародне співробітництво у виробничих, науково-технічних сферах; спільне розв`язання економічними засобами глобальних проблем розвитку.

Міжнародна торгівля товарами та послугами Характеризується експортом та імпортом товарів та послуг країни, а також показником зовнішньоторгівельного обігу країни: ЗТО = Експорт + Імпорт

Транскордонний рух капіталів та міжнародний кредит Вивіз капіталів є характерним для країн з відносним (не плутати з абсолютним) надлишком капіталів на території певної країни та можливістю отримувати більші прибутки в іншій державі через: а) більш сприятливе для власників капіталу співвідношення факторів виробництва (що зумовлює більшу умовну ціну капіталу); б) можливість отримання доступу до ринків певних економічних ресурсів (наприклад, сировини); в) можливість отримання маркетингових переваг в комерційній діяльності (наприклад, у формі створення господарських структур, що забезпечуватимуть збут продукції фірми-інвестора, або завдяки перенесенню самого процесу виробництва до цільової країни – країни збуту з метою підвищення ефективності виробництва, наближення його до споживачів).

Міжнародний кредит Крім транскордонного переливу капіталів - використання інструментів міжнародного кредиту. Основна логіка кредитної політики з точки зору боржника – мобілізувати фінансові ресурси. Робиться або у випадках їх гострого дефіциту (наприклад, коли йдеться про невідкладні соціальні потреби або про технічну мету створення фонду підтримки національної валюти), або в розрахунку на кінцеву економічну віддачу. Розрахунок наступний: здійснення запозичень – інвестиції у виробництво – динамічний розвиток виробничого сектору, що здатний забезпечити достатньо привабливий прибуток – повернення кредитів при перевищенні прибутками власне суми іноземних кредитів та відсотків на ці кредити.

Міжнародна міграція робочої сили форма міжнародної економічної діяльності, яка в економіко-теоретичному плані виступає проявом руху іншого фактора виробництва – праці. Міжнародна міграція робочої сили існує у формі трудової еміграції та імміграції (виїзду з певної країни та в'їзду до неї людей через економічні, політичні та інші причини). Відображає реальні інтереси людей, суб'єктів ринкового життя, формує умови функціонування макроекономічних систем, навіть самі ці системи, сприяє раціоналізації розміщення робочої сили в світовому масштабі.

Суб’єкти міжнародної економічної діяльності: макроекономічний рівень (за В.Новицьким) Україна як держава в особі її органів в межах їх компетенції; недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші організації координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів. Отже в структурі державного апарату прийнято виділяти наступні класифікаційні групи органів: загальнодержавні – Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів; координаційні – Міністерство економічного розвитку та торгівлі, НБУ, Міністерство фінансів та інші; галузеві – міністерства та відомства, які відповідають за життєдіяльність окремих секторів, галузей економіки; територіальні – регіональні, місцеві органи влади; спеціалізовані функціональні – інститути, які в своїй діяльності керуються національними інтересами, підтримуючи національних учасників міжнародного співробітництва.

Суб’єкти міжнародної економічної діяльності: між- або наддержавний рівень (за В.Новицьким) ООН СОТ МВФ Група Світового Банку Інтеграційні угруповання (ЄС, НАФТА, АСЕАН тощо) та їх керівні органи (більшою мірою стосується ЄС) Інституції регіональні (Азійський банк розвитку, ЄБРР...)

Міжнародна економічна діяльність підприємств Ядром сучасних МЕВ виступає міжнародна економічна діяльність економічних суб’єктів, насамперед, підприємств. Діяльність останніх спрямована на отримання певних економічних результатів, передусім прибутку. Діяльність підприємств на міжнародному ринку здійснюється в таких формах: Експорт та імпорт товарів та послуг. Контрактні, коопераційні угоди (ліцензування, франчайзинг та ін.). Господарська діяльність за кордоном (науково-дослідницькі роботі, банківські операції, страхування, підрядне виробництво, оренда).

МЕД підприємств Портфельне і пряме інвестування за кордоном. Інвестиційна діяльність за кордоном може бути пов’язана зі створенням підприємством власної виробничої філії; вкладанням коштів в акції існуючої зарубіжної фірми; інвестуванням у нерухомість, державні цінні папери. На різних етапах розвитку МЕВ одна із форм міжнародної економічної діяльності переважає. На сучасному етапі для багатьох розвинутих країн провідною формою є транснаціональна виробнича діяльність, в основі якої знаходиться закордонна інвестиційна діяльність підприємств.

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ

Причини виникнення ТНК Можливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності. Недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід та інші "невідчутні" активи, насамперед управлінський і маркетинговий досвід. Додаткові можливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності через доступ до ресурсів іноземних держав. Близькість до споживачів продукції іноземної філії фірми і можливість отримання інформації про перспективи ринків і конкурентний потенціал фірм приймаючої країни. Можливість використання у власних інтересах особливостей державної, зокрема податкової, політики в різних країнах, різниці в курсах валют та ін. Здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції. За допомогою прямих іноземних інвестицій фірма дістає можливість уникати бар'єрів при входженні на ринок певної країни через експорт товарів та/або послуг.

Вільні економічні зони Вільні економічні зони (ВЕЗ) – це частина території країни, або країна, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню, і в яких існує ряд інвестиційних, фінансових, податкових, валютних пільг та спрощено процедури ведення бізнесу. Виникли у 30-х роках у США в період виходу країни з “великої депресії”. Інтенсивно почали створюватися в країнах Західної Європи та Америки у 50-х роках ХХ ст. Зараз у світі нараховується близько 500 експортно-виробничих зон у 60 країнах, загальна їх кількість – біля 2000. Обсяг їх експорту становить понад 20 млрд. дол., а зайнятість – близько 4 млн. осіб. Світовий досвід свідчить, що за відсутності експортних зон вивіз із країни товарів та послуг збільшується в середньому за рік на 7%, за наявності їх – на 20%.

Цілі створення ВЕЗ Загальна мета створення ВЕЗ – покращення умов життя населення і створення гідних умов життя шляхом прискорення соціально-економічного розвитку країни. Економічна мета: залучення іноземного і національного капіталу за рахунок стимулювання його активності на певній території, використання переваг міжнародного географічного положення і розподілення труда, ліквідація монополій зовнішньої торгівлі через усунення перешкод для доступу до них; Соціальна мета: задоволення потреб населення у високоякісних товарах і насичення внутрішнього ринку , прискорення розвитку відсталих регіонів за рахунок концентрації в них необхідних для цього ресурсів, підвищення рівня кваліфікації працюючих за рахунок упровадження передового досвіду організації і управління фінансами, культури менеджменту; Науково-технічна мета: підвищення ефективності використання інфраструктури на території ВЕЗ, прискорення інноваційних процесів і упровадження, притягнення передових вітчизняних і іноземних техніки та технологій, вчених і спеціалістів.

Дякую за увагу!