🗊Презентация Адекватність застосування методів покарання

«Адекватність застосування методів покарання» Презентація студентки 267 групи Морозової Світлани

Одним з методів педагогічного процесу є покарання - гальмування негативних проявів особистості за допомогою негативної оцінки її вчинків, породження почуття провини, сорому і каяття. Якщо після покарання вихованець відчуває образу на вихователя - покарання застосоване несправедливо або технологічно неправильно. Одним з методів педагогічного процесу є покарання - гальмування негативних проявів особистості за допомогою негативної оцінки її вчинків, породження почуття провини, сорому і каяття. Якщо після покарання вихованець відчуває образу на вихователя - покарання застосоване несправедливо або технологічно неправильно. П.Ф. Лесгафт писав, що сила м'якого, спокійного слова така велика, що з ним не може зрівнятися жодне покарання.

Дитячий психотерапевт В.Л. Леві щодо цього методу виховання давав такі рекомендації: Дитячий психотерапевт В.Л. Леві щодо цього методу виховання давав такі рекомендації: покарання не повинно шкодити здоров'ю - ні фізичному, ні психічному; якщо є сумнів, карати чи не карати, не карайте; за один раз - одне покарання; покарання - не за рахунок нагороди; термін давності: краще не карати, ніж карати запізнилося; дитина не повинна боятися покарання (його має утримувати) від проступків прикрість, яка його поведінка викличе у близьких, вчителів, значущих інших); не можна принижувати;

Покарання коректує поведінку дитини, дає йому ясно зрозуміти, де верб ніж він помилився, викликає почуття незадоволеності, дискомфорту, сорому. Цей стан викликає в школяра потреба змінити свою поведінку. Але покарання ні в якому разі не повинно завдавати дитині страждання, ні фізичного, ні морального. У покарання не може бути пригніченості, тільки переживання відчуженості, але тимчасове і не сильне. Покарання коректує поведінку дитини, дає йому ясно зрозуміти, де верб ніж він помилився, викликає почуття незадоволеності, дискомфорту, сорому. Цей стан викликає в школяра потреба змінити свою поведінку. Але покарання ні в якому разі не повинно завдавати дитині страждання, ні фізичного, ні морального. У покарання не може бути пригніченості, тільки переживання відчуженості, але тимчасове і не сильне. Засобами методу покарання виступають зауваження вчителя, пропозиція встати біля парти, виклик на педагогічну раду, догану в наказі по школі, переклад в паралельний клас чи в іншу школу, виключення зі школи і направлення в школу для важковиховуваних. Може застосовуватися і така форма покарання, як зміна ставлення до вихованця з боку вчителя або класного колективу.

При засудженні негативних вчинків слід засуджувати конкретний вчинок, а не особистість в цілому. При вирішенні конфліктів між учнями і вчителями не слід у всіх випадках виходити з того, що «вчитель завжди правий». Іноді вчителі проявляють нетактовність по відношенню до учнів, несправедливо карають їх. При засудженні негативних вчинків слід засуджувати конкретний вчинок, а не особистість в цілому. При вирішенні конфліктів між учнями і вчителями не слід у всіх випадках виходити з того, що «вчитель завжди правий». Іноді вчителі проявляють нетактовність по відношенню до учнів, несправедливо карають їх. Іноді учні допускають неодноразові порушення дисципліни і не виявляють необхідних зусиль до свого виправлення. Їх можна викликати на педагогічну раду для навіювання. Там вони пояснюють свою поведінку, вислуховують поради вчителів, директора школи, представників батьківської громадськості. Цей захід має великий виховний вплив. Навіть ті учні, які не піддаються впливу з боку вчителя або класного керівника, після виклику на педагогічну раду ведуть себе краще.

Особливості застосування методів покарання у вихованні молодших школярів Молодший шкільний вік - дуже відповідальний період шкільного дитинства, від повноцінного проживання якого залежить рівень інтелекту й особистості, бажання і вміння вчитися, упевненість в своїх силах. Зміна соціальної ситуації розвитку полягає у виході дитини за рамки сім'ї, у розширенні кола значущих осіб. Особливе значення має виділення особливого типу відносин із дорослим, опосередкованих завданням (дитина - дорослий - завдання). Учитель - це дорослий, з оцінкою якості навчальної роботи. Шкільний вчитель виступає як представник суспільства; носій соціальних образів. Поступово протягом молодшого шкільного віку дитина відкриває і освоює ситуацію загальної рівності перед законами наук - математики, орфографії, орфоепії.

У цьому віці діти з готовністю і інтересом опановують новими знаннями, вміннями та навичками. Їм хочеться вчитися правильно і красиво писати, читати, рахувати. Поки вони тільки вбирають, вбирають знання. І цьому дуже сприяють сприйнятливість і вразливість молодшого школяра. У цьому віці діти з готовністю і інтересом опановують новими знаннями, вміннями та навичками. Їм хочеться вчитися правильно і красиво писати, читати, рахувати. Поки вони тільки вбирають, вбирають знання. І цьому дуже сприяють сприйнятливість і вразливість молодшого школяра. Початок молодшого шкільного віку визначається моментом вступу до школи. У цей період відбувається подальший фізичний і психофізіологічний розвиток дитини, забезпечує можливість систематичного навчання в школі.

Початок навчання в школі веде до корінної зміни соціальної ситуації розвитку дитини. Вся система життєвих відносин дитини перебудовується і багато в чому визначається тим, наскільки успішно він справляється з новими вимогами. Початок навчання в школі веде до корінної зміни соціальної ситуації розвитку дитини. Вся система життєвих відносин дитини перебудовується і багато в чому визначається тим, наскільки успішно він справляється з новими вимогами. Провідною в молодшому шкільному віці стає навчальна діяльність. Вона визначає найважливіші зміни, що відбуваються в розвитку психіки дітей на даному віковому етапі. У рамках навчальної діяльності складаються психологічні новоутворення, які характеризують найбільш значущі досягнення у розвитку молодших школярів і є фундаментом, які забезпечують розвиток на наступному віковому етапі.

Основні вимоги до застосування покарань Покарання у жодному випадку не повинен принижувати гідність учня, воно повинно бути справедливим, ретельно продуманим. Це сильнодіючий метод. Помилку педагога в цьому разі виправити значно сутужніше, ніж у будь-якому іншому, тому не можна поспішати карати до тих пір, поки немає повної впевненості в справедливості покарання і його позитивний вплив на поведінку учня. Треба дотримуватися правила: за один проступок - одне покарання, а не серія, як часто зустрічається у педагогічній практиці. Метод покарання дуже індивідуальний: за один і той же вчинок одного можна покарати, а іншого підтримати. Наприклад, дитина - забіяка, забіяка, вічно всіх ображає. Інший побився, захищаючи молодшого (ображене власну гідність або честь іншої людини). Не можна карати великі групи вихованців або цілі класи (загони), так як це призводить до кругової поруки та колективним протидії вихователю

Треба категорично виключити з виховної роботи такі покарання, як образа дітей та фізичний вплив на них. Саме вони, перш за все, порушують нормальні відносини між вихованцями та педагогами і приносять найбільшу шкоду у благородній справі виховання дітей. Покарання повинні застосовуватися по можливості рідко, коли без них обійтися не можна ніяк. При покарання негативна оцінка повинна даватися не учневі взагалі, не його особистості в цілому, навіть не його поведінці в повному обсязі, а конкретному проступку. Покарання повинні бути лише за умисні проступки, за свідоме порушення інтересів інших; людей і суспільства. Не можна карати дитину за те, що він випадково впустив пенал або навіть портфель під час уроку. Треба категорично виключити з виховної роботи такі покарання, як образа дітей та фізичний вплив на них. Саме вони, перш за все, порушують нормальні відносини між вихованцями та педагогами і приносять найбільшу шкоду у благородній справі виховання дітей. Покарання повинні застосовуватися по можливості рідко, коли без них обійтися не можна ніяк. При покарання негативна оцінка повинна даватися не учневі взагалі, не його особистості в цілому, навіть не його поведінці в повному обсязі, а конкретному проступку. Покарання повинні бути лише за умисні проступки, за свідоме порушення інтересів інших; людей і суспільства. Не можна карати дитину за те, що він випадково впустив пенал або навіть портфель під час уроку.