🗊Презентация Антикризове фінансове управління підприємством

Антикризове фінансове управління підприємством

1.Суть антикризового фінансового менеджменту. Поняття банкрутства 1.Суть антикризового фінансового менеджменту. Поняття банкрутства 2. Методи прогнозування банкрутства 3. Процедура визнання підприємства банкрутом 4. Фінансова санація

1.Суть антикризового фінансового менеджменту Банкрутство – є одночасно двигуном прогресу і забезпечує механізм природного відбору найбільш конкурентоспроможних підприємств в ринковому середовищі, проте не варто недооцінювати його руйнівних наслідків для власників капіталу, працівників, партнерів по бізнесу і суспільства в цілому.

Антикризовий фінансовий менеджмент - система своєчасних методів і прийомів, здатних запобігти фінансовій кризі і уникнути банкрутства, який полягає в розробці комплексу заходів щодо профілактики фінансової кризи та її подолання.

Метою антикризового фінансового управління є: Оперативне виявлення ознак кризового стану; Недопущення банкрутства; Локалізація кризових явищ; Фінансова стабілізація підприємства; Запобігання повторення кризи.

банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури

Успіхи і невдачі діяльності підприємства слід розглядати як взаємодію цілого ряду факторів зовнішніх (на які підприєм­ство не може впливати) і внутрішніх (які залежать від організації роботи самого підприємства). Успіхи і невдачі діяльності підприємства слід розглядати як взаємодію цілого ряду факторів зовнішніх (на які підприєм­ство не може впливати) і внутрішніх (які залежать від організації роботи самого підприємства). Здатність підпри­ємства пристосовуватись до зміни зовнішніх (соціальних) і внутрішніх (технологічних) факторів є гарантією не лише вижи­вання, але і розквіту.

До зовнішніх факторів, що впливають на діяльність підприємства, належать: розмір і структура потреб населення; рівень доходів і накопичень населення, а отже і його купівельна спроможність, політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики; розвиток науки і техніки, який визначає всі складові процесу виробництва товарів і його конкурентноздатність; рівень культури, тобто звички і норми споживання; міжнародна конкуренція.

Внутрішніми факторами, які посилюють кризову ситуацію підприємства, є наступні: - різке збільшення рівня витрат виробництва і збуту товарів в зв'язку з нераціональною структурою управління, застосуванням дорогих технологій, засобів і предметів праці тощо; - відсутність стимулів праці у персоналу підприємства; - виникнення збитків підприємства у зв'язку з незадовіль­ною організацією роботи з ринком, неконкурентоздатністю товарів.

Як відзначають західні спеціалісти, в класичній ринковій економіці зовнішні фактори обумовлюють 1/3, а внутрішні - 2/3 всіх банкрутств. Однак, слід зазначити, що для сучасної України характерною є зворотна пропорційність впливу цих факторів. Як відзначають західні спеціалісти, в класичній ринковій економіці зовнішні фактори обумовлюють 1/3, а внутрішні - 2/3 всіх банкрутств. Однак, слід зазначити, що для сучасної України характерною є зворотна пропорційність впливу цих факторів.

Політична й економічна нестабільність, порушення регулювання фінансового механізму та інфляційні процеси слід віднести до найбільш значних факторів, які погіршують кризову ситуацію на українських підприємствах. Політична й економічна нестабільність, порушення регулювання фінансового механізму та інфляційні процеси слід віднести до найбільш значних факторів, які погіршують кризову ситуацію на українських підприємствах.

Методи прогнозування банкрутства Одним з головних завдань фінансового менеджменту є виявлення загрози банкрутства — прогнозування банкрутства. Основне значення прогнозування банкрутства полягає у своєчасній розробці контрзаходів спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій.

Діагностика банкрутства - це система цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, які генерують небезпеку його банкрутства в майбутньому періоді. Діагностика банкрутства - це система цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, які генерують небезпеку його банкрутства в майбутньому періоді.

систему експрес-діагностики банкрутства основною метою якої є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка масштабів кризового його стану; систему експрес-діагностики банкрутства основною метою якої є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка масштабів кризового його стану; систему фундаментальної діагностики банкрутства характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яка проводиться на основі методів факторного аналізу і прогнозування

Практика фінансового менеджменту використовує при оцінці масштабів кризового фінансового стану підприємства три принципових характеристики: - легка фінансова криза; - глибока фінансова криза; - фінансова катастрофа

Сучасна економічна наука має у своєму арсеналі велику кількість різноманітних прийомів і методів прогнозування фінан­сових показників, в тому числі в плані оцінки можливого бан­крутства. Сучасна економічна наука має у своєму арсеналі велику кількість різноманітних прийомів і методів прогнозування фінан­сових показників, в тому числі в плані оцінки можливого бан­крутства. Розглянемо основні:

три основних підходи до прогнозування фінансового стану з позиції можливого банкрутства підприємст­ва: три основних підходи до прогнозування фінансового стану з позиції можливого банкрутства підприємст­ва:

розрахунок індексу кредитоспроможності; розрахунок індексу кредитоспроможності; використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв; оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу.

Розрахунок індексу кредитоспроможності. Суть цього розрахунку полягає в тому, що за допомогою математико - статистичних методів будується функція та розраховується інтегральний показник, на основі якого можна з великою часткою ймовірності передбачити банкрутство суб’єкта господарювання. При цьому підбирається ряд показників (коефіцієнтів), для кожного з яких визначається питома вага у так званій дискримінантній функції.

Сьогодні досить поширеними є побудовані на розрахунку інтегрального показника моделі прогнозування банкрутства. Найбільш відомими з них є модель Сьогодні досить поширеними є побудовані на розрахунку інтегрального показника моделі прогнозування банкрутства. Найбільш відомими з них є модель Альтмана та модель Спрінгейта.

Використання системи формалізованих та неформалізованих критеріїв базується на використанні певної дворівневої системи показників.

До першої групи відносяться критерії і показники, несприятливі поточні значення яких чи динаміка змін, яка утворюється, свідчать про можливі в майбутньому значні фінансові ускладнення, в тому числі і банкрутство, зокрема: До першої групи відносяться критерії і показники, несприятливі поточні значення яких чи динаміка змін, яка утворюється, свідчать про можливі в майбутньому значні фінансові ускладнення, в тому числі і банкрутство, зокрема: повторні суттєві втрати в основній виробничій діяльності; хронічна нестача оборотних засобів; підвищення критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості і ін.

До другої групи належать критерії і показники, негативні значення яких не дають підстав розглядати поточний фінансовий стан підприємства як критичний – До другої групи належать критерії і показники, негативні значення яких не дають підстав розглядати поточний фінансовий стан підприємства як критичний – втрата ключових співробітників апарату управління; участь підприємства в судових справах і ін.

Оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу розраховуються коефіцієнти: платоспроможності, ліквідності, покриття фінансової стійкості структури балансу і ін.

Процедура визнання підприємства банкрутом Процедура визнання підприємства банкрутом проходить в наступній послідовності

подання заяви про порушення справи про банкрутство (кредиторами, в т. ч. органи ДПС, КРУ, працівники підприємства, об’єднана заява кредиторів, боржник) подання заяви про порушення справи про банкрутство (кредиторами, в т. ч. органи ДПС, КРУ, працівники підприємства, об’єднана заява кредиторів, боржник) ухвала про порушення справи про банкрутство (призначення розпорядника майном, призначення дати проведення підготовчого засідання суду, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) підготовче засідання господарського суду (оцінка відзиву боржника, призначення експертизи фінансового стану боржника, з’ясування ознак платоспроможності боржника, оголошення в офіційних друкованих засобах про порушення справи і ін.) попереднє засідання суду (розгляд реєстру вимог кредиторів, затвердження реєстру, призначення дати проведення зборів кредиторів) проведення зборів кредиторів та створення комітету кредиторів, звернення до суду з клопотанням (відкриття процедури санації, укладення мирової угоди, визначення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) підсумкове засідання суду ( ухвала про санацію, ухвала про складання мирової угоди, постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури)

Судові процедури банкрутства

Фінансова санація як­що заходи з попередження фінансової кризи на підприємстві не принесли бажаного результату (або вони взагалі не проводилися), і підприємство все ж опинилося на межі банкрутства, то в арсеналі антикризового управління залишається ще один інструмент, за до­помогою якого можна уникнути банкрутства та ліквідації — фі­нансова санація

система заходів з оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів за допомогою кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника система заходів з оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів за допомогою кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника

Метою фінансової санації покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збере­ження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, покращення структури капіталу та фор­мування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру

фінансова санація включає такі функціональні блоки: Розробка плану санації. Проведення санаційного аудиту. Менеджмент санації.

План санації вступ Розділ 1. загальна характеристика п-ва Розділ 2. аналіз вихідних даних Розділ 3. стратегія санації Розділ 4. ефективність антикризового управління

Проведення санаційного аудиту Санаційний аудит проводиться аудиторськими компаніями на замовлення власників підприємства, потенційних санаторів, кре­диторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації. Основна його мета полягає в оцінці санаційної спромож­ності підприємства на основі аналізу фінансово-господарської ді­яльності та наявної санаційної концепції, або плану санації.

Санаційна спроможність наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-техніч­них і правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації.

менеджмент санації включає правильне визначення потреби у капіталі для проведення санації та мобілізація фінансових джерел санації під­приємств.

За формальними ознаками розрізняють два види санації: а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство; б) санація із залученням нового фінансового капіталу.

Одним з головних напрямів відновлення платоспроможності під­приємства чи запобігання банкрутству згідно закону рекомендовано включати в план санації – реструктуризацію підприємства

Реструктуризація підприємства здійснення організа­ційно-господарських, фінансово-економічних, правових, техніч­них заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшен­ню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищен­ню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Реструктуризація – це практично реорганізація Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми організації бізнесу.

форми реструктуризації: реструктуризація виробництва; реструктуризація активів; фінансова реструктуризація; корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін в організаційній та виробничо-господарській сферах підприємства зміна керівництва підприємства; впровадження нових, прогресивних форм і методів управління; диверсифікація асортименту продукції; покращення якості продукції; підвищення ефективності маркетингу; зменшення витрат на виробництво;

Реструктуризація активів включає заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу продаж частини основних фондів; продаж зайвого обладнання, запасів сировини і матеріалів тощо; продаж окремих підрозділів підприємства; зворотний лізинг; реалізація окремих видів фінансових вкладень; рефінансування дебіторської заборгованості.

Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури та розмірів власного і позичкового капіталу, а також зі змінами в ін­вестиційній діяльності підприємства. реструктуризація заборгованості перед кредиторами; одержання додаткових кредитів; збільшення статутного фонду; заморожування інвестиційних вкладень

корпоративна реструктуризація. часткова або повна приватизація; поділ великих підприємств на частини; виокремлення з великих підприємств підрозділів; виокремлення з підприємства об'єктів соцкультпобуту та ін­ших непрофільних підрозділів; приєднання чи злиття з іншими, потужнішими підприємствами.