🗊Презентация Банкрутство, як інструмент антикризового управління

Підготувала: Астахова ЄЛИЗАВЕТА. 23-мо Науковий керівник: Курган Я.М. БАНКРУТСТВО, ЯК ІНСТРУМЕНТ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

Метою курсової роботи є дослідження питань, пов’язаних з сутністю процедури банкрутства та заходами щодо запобігання кризовим ситуаціям. Метою курсової роботи є дослідження питань, пов’язаних з сутністю процедури банкрутства та заходами щодо запобігання кризовим ситуаціям. Об’єктом дослідження є антикризове управління.

Завдання роботи: Завдання роботи: розглянути визначення основних понять «банкрутство» та «антикризове управління»; розкрити сутність та види антикризового управління; з’ясувати сутність банкрутства; розглянути методи діагностики банкрутства; розглянути процедуру банкрутства на прикладі організації.

Основна гіпотеза полягає у тому, що використання банкрутства, як інструменту антикризового управління допомагає оздоровленню підприємств, які знаходять у кризовому становищі. Основна гіпотеза полягає у тому, що використання банкрутства, як інструменту антикризового управління допомагає оздоровленню підприємств, які знаходять у кризовому становищі. Допоміжна гіпотеза полягає у тому, що удосконалення теоретичних основ інституту банкрутства, механізмів та інструментів антикризового управління, дадуть змогу підвищити ефективність діяльності органів, спрямованих на попередження та подолання банкрутства.

З розвитком економіки виникає необхідність появи и розвитку процедури банкрутства, як інституту. Поява банкрутства, як інституту зумовлена необхідністю подолання проблем та неплатоспроможності підприємств. Його головною задачею є оздоровлення ринку та досягнення фінансової стабільності підприємства. З розвитком економіки виникає необхідність появи и розвитку процедури банкрутства, як інституту. Поява банкрутства, як інституту зумовлена необхідністю подолання проблем та неплатоспроможності підприємств. Його головною задачею є оздоровлення ринку та досягнення фінансової стабільності підприємства.

Подолання кризового становища має відбуватися спеціально організованими органами управління підприємства. Тому для підприємства важливого значення у подоланні банкрутства набувають знання у галузі антикризового управління. Подолання кризового становища має відбуватися спеціально організованими органами управління підприємства. Тому для підприємства важливого значення у подоланні банкрутства набувають знання у галузі антикризового управління.

Антикризове управління Антикризове управління – це управління, яке спрямоване на передбачення небезпеки кризи, усунення загроз появи кризових ситуацій, а в разі їх появи – на аналіз і прийняття швидких заходів ліквідаційного характеру з найменшими втратами та негативними наслідками.

Банкрутство у антикризовому управлінні є інструментом, що виявляє неефективну діяльність підприємств та їх неплатоспроможність та націлене на проведення структурного перебудування підприємства, яке знаходиться у кризовому становищі та адаптації його до ринкових вимог. Банкрутство у антикризовому управлінні є інструментом, що виявляє неефективну діяльність підприємств та їх неплатоспроможність та націлене на проведення структурного перебудування підприємства, яке знаходиться у кризовому становищі та адаптації його до ринкових вимог.

Процедура банкрутства керується таким документом нормативного-правового характеру, як Законодавство про банкрутство. Згідно закону, процедура банкрутства порушується арбітражним судом за письмовою заявою кредитора(в разі неплатоспроможності боржника), або боржника з власної ініціативи(у разі неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності). Процедура банкрутства керується таким документом нормативного-правового характеру, як Законодавство про банкрутство. Згідно закону, процедура банкрутства порушується арбітражним судом за письмовою заявою кредитора(в разі неплатоспроможності боржника), або боржника з власної ініціативи(у разі неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності).

Незадовільний фінансово-економічний стан підприємства спричиняється його збитковою діяльністю або низьким рівнем рентабельності, нераціональним розміщенням фінансових ресурсів, що може призвести до банкрутства. Незадовільний фінансово-економічний стан підприємства спричиняється його збитковою діяльністю або низьким рівнем рентабельності, нераціональним розміщенням фінансових ресурсів, що може призвести до банкрутства.

Чинниками банкрутства можуть бути: спад виробництва, політична нестабільність, недосконалість законодавства, неефективне використання ресурсів, збільшення витрат, збиткова діяльність підприємства, низька якість менеджменту, низький рівень кваліфікації персоналу, тощо. Чинниками банкрутства можуть бути: спад виробництва, політична нестабільність, недосконалість законодавства, неефективне використання ресурсів, збільшення витрат, збиткова діяльність підприємства, низька якість менеджменту, низький рівень кваліфікації персоналу, тощо.

З метою оцінки фінансового стану та діагностики банкрутства підприємств для різних країн розроблено велику кількість моделей (наприклад, Альтмана для США, Тоффлера і Тішоу для Великобританії, Беєрмана для Німеччини, Давидової та Бєлікова для Росії, Терещенка для України, модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану, оцінка фінансового стану по показниках У. Бівера, тощо). З метою оцінки фінансового стану та діагностики банкрутства підприємств для різних країн розроблено велику кількість моделей (наприклад, Альтмана для США, Тоффлера і Тішоу для Великобританії, Беєрмана для Німеччини, Давидової та Бєлікова для Росії, Терещенка для України, модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану, оцінка фінансового стану по показниках У. Бівера, тощо).

Найпоширенішим методом діагностики банкрутства є п’ятифакторна модель прогнозування банкрутства Z-модель Альтмана. Найпоширенішим методом діагностики банкрутства є п’ятифакторна модель прогнозування банкрутства Z-модель Альтмана.

Ціллю якої було визначення можливостей використання моделі для диференціації фірм, перед якими не стоїть загроза банкрутства, та компаній з високою імовірності майбутнього краху. За допомогою свого аналітичного методу Альтмана вивів наступне рівняння надійності: Z = 1,2 Х1 + 1,4 Х2 + 3,3 Х3 + 0,6 Х4 + 1,0 Х5, де Ціллю якої було визначення можливостей використання моделі для диференціації фірм, перед якими не стоїть загроза банкрутства, та компаній з високою імовірності майбутнього краху. За допомогою свого аналітичного методу Альтмана вивів наступне рівняння надійності: Z = 1,2 Х1 + 1,4 Х2 + 3,3 Х3 + 0,6 Х4 + 1,0 Х5, де Х1 = прибуток до виплати податків/активи, показник рентабельності виробництва; Х2 = комісійний прибуток / сума активів (відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності)); Х3 = власний капітал / залучений капітал (характеризує структуру капіталу); Х4 = накопичений реінвестований прибуток / всього активів (визначає структуру капіталу фірми); Х5 = чистий оборотний капітал / всього активів (відображає дохідність суб'єкта господарювання);

За моделлю Альтмана узагальнюючий показник Z може приймати значення в межах [-14,+22]. Якщо: За моделлю Альтмана узагальнюючий показник Z може приймати значення в межах [-14,+22]. Якщо:

Використання банкрутства, як інструменту антикризового управління допомагає оздоровленню підприємств, які знаходять у кризовому становищі, адже головними завданнями банкрутства є оздоровлення ринку та якомога повніше задовольнити вимоги кредиторів, які можна задовольнити шляхом ліквідаційної процедури – продати майно боржника й розподілити виручені кошти між кредиторами, або втілити план санації боржника, що передбачає його збереження. Використання банкрутства, як інструменту антикризового управління допомагає оздоровленню підприємств, які знаходять у кризовому становищі, адже головними завданнями банкрутства є оздоровлення ринку та якомога повніше задовольнити вимоги кредиторів, які можна задовольнити шляхом ліквідаційної процедури – продати майно боржника й розподілити виручені кошти між кредиторами, або втілити план санації боржника, що передбачає його збереження.