🗊Презентация Гмо. Небезпека трансгенних продуктів для людини і навколишнього середовища

ГМО Небезпека трансгенних продуктів для людини і навколишнього середовища

Що таке ГМО? Генетично модифікований організм (ГМО) – це організм, генотип якого було змінено за допомогою методів генної інженерії. Генетичні зміни, як правило, здійснюються в наукових та сільськогосподарських цілях. Генетична модифікація відрізняється від природного та штучного мутагенезу саме направленою зміною генотипу. При цьому генетичний матеріал переносять з одного організму в інший, використовуючи технологію рекомбінантних ДНК . Якщо при цьому ДНК, яку переносять, походить з іншого виду, отримані організми називають трансгенними.

Основні етапи створення ГМО: 1. Отримання ізольованого гена. 2. Введення гена у ДНК-вектор. 3. Перенесення вектора з геном в організм, що модифікують (процес трансформації). 4. Експресія генів у трансформованій клітині. 5. Відбір (селекція) трансформованого біологічного матеріалу (клону) від нетрансформованого.

Генна інженерія Сучасні технології дозволяють ученим брати гени із клітин одного організму й вбудовувати їх у клітини іншого, допустимо, рослини або тварину. Завдяки такому переміщенню організм наділяється новою характеристикою – наприклад, стійкістю до певної хвороби або шкідника, посусі, морозу, а також іншими, на перший погляд, корисними властивостями. Генна інженерія дала людині можливість творити чудеса. Ще кілька десятків років тому сама думка про те, щоб схрестити, скажемо, помідор і рибу, здавалася абсурдною. А сьогодні цю ідею успішно втілили в життя, створивши холодостійкий помідор, - в овоч пересадили ген північноатлантичної камбали. Аналогічний експеримент був зроблений з полуницею. Ще один приклад – картопля, що не їсть колорадський жук (перенесення в рослину гена земляної бактерії наділилася його здатністю продуцировать у своїх листах токсичний для жука білок). Є дані, що в пшеницю «вмонтували» ген скорпіона – для забезпечення стійкості до посушливого клімату. Японські генетики ввели в геном свині ген шпинату: у результаті м'ясо стало менш жирним

Історія виникнення ГМО Звідки взялись генетично модифіковані організми? Під час "холодної війни" військові кола обох супердержав - США і СРСР покладали неабиякі надії на біологічну зброю нового типу. Ця зброя мала бути набагато ефективнішою, ніж термоядерна. Вона не знищувала би території та індустрію, а впливала би тільки на населення. До цієї зброї відносились і штучні, генетично модифіковані організми. Тобто, такі організми, що містили гени штучно створені, або запозичені в інших організмів. Це відкривало грандіозні перспективи, а саме створення вірусів і рослин, котрі би знижували імунітет людей, несли нові хвороби, від яких не було би ні природного захисту, ні ліків.

Небезпека Гмо для здоров'я людини Одним з можливих ризиків вживання генетично модифікованої їжі розглядається її потенційна алергенність. Коли новий ген вбудовують в геном рослини, то кінцевим результатом є синтез в рослині нового білка, який може бути новим в дієті. Через це ми не можемо визначити алергенність продукту, базуючись на минулому досвіді. Окремі продукти генів, що переносяться в організм генно-інженерними методами, можуть демонструвати токсичні властивості. В 1999 році опублікована стаття Арпада Пуштаї (Árpád Pusztai) щодо токсичності генно-модифікованої картоплі для щурів. В картоплю було вбудовано ген лектину з підсніжника з метою підвищити стійкість картоплі до негод. Згодовування картоплі щурам продемонструвало токсичний ефект генно-модифікованого сорту В результаті тривалого споживання продуктів, що містять ГМО, може розвинутися стійкість патогенної мікрофлори людини до антибіотиків , що в свою чергу призведе до виникнення труднощів при лікуванні різних захворювань, аж до неможливості їх лікування. ГМ-продукти можуть викликати різні мутації в організмі людини, а також призвести до онкологічних захворювань.

Горизонтальний перенос генів від ГМО до споживача Розвиток технології генної модифікації і вживання генетично-модифікованої їжі стимулювали ряд експериментів з вивчення долі вжитої з продуктами ДНК в травній системі. Середньостатистична людина разом з продуктами вживає 0,1 — 1 г ДНК, незалежно від дієти. В процесі травлення 95% ДНК деградує до окремих нуклеотидів, 5% у вигляді шматків довжиною від 100 до 400 нуклеотидів доходять до кишечнику. Оскільки в процесі виготовлення генно-модифікованих організмів широко використовують конститутивні промотори, які здатні включати гени також в тваринних клітинах, то залишається ризик, що шматки ДНК, які кодують промотори, вбудуються в геном людини і активують сплячі гени. Досліди на мишах демонструють, що непереварена ДНК будь-якої їжі здатна проникати в кров, поступати в печінку і навіть проникати через плацентарний бар'єр[41]. Але жодного випадку вбудовування шматків чужорідної ДНК в геном потомства не спостерігалось.

Небезпека для навколишнього середовища У деяких випадках, пилок з одомашнених рослин може поширюватися на багато кілометрів з вітром і запліднювати інші рослини. Це може ускладнити оцінку потенційного збитку від перехрещування, оскільки потенційні гібриди розташовані далеко від дослідних полів. Для вирішення цієї проблеми пропонуються системи, призначені для запобігання передачі трансгенів, наприклад, термінаторні технології та методи генетичної трансформації виключно хлоропластів так, щоб пилок не був трансгенний. Що стосується першого напрямку термінаторної технології, то існують передумови для несправедливого використання технології, яка може сприяти більшої залежності фермерів від виробників. Тоді як генетична трансформація хлоропластів не має таких особливостей, натомість має технічні обмеження, які ще необхідно подолати. На сьогоднішній день, ще немає жодного комерціалізованого сорту трансгенних рослин з вбудованою системою запобігання переопилення.