🗊Презентация Київський метрополітен

Київський метрополітен

Історія Київського метрополітену Ки́ївський метрополіте́н — швидкісна позавулична транспортна система Києва. Діють три лінії, експлуатаційна довжина яких становить 69,648 км. До послуг пасажирів — 52 станції з трьома підземними пересадочними вузлами в центрі міста. Після відкриття 6 листопада 1960 року став третім за ліком метрополітеном в СРСР після московського і ленінградського.

Найглибша станція метрополітену Станція Арсенальна Святошинсько-Броварської лінії є найглибшою станцією метрополітену у світі і розташовується на глибині 105,5 метрів (відстань від поверхні землі до платформи), а наступна станція Дніпро є надземною, тому цей перегін є ще й світовим рекордсменом з перепаду глибин.

Перші станції Київського метрополітену 6 листопада 1960 року було відкрито першу чергу Київського метрополітену — ділянку Святошино-Броварської лінії завдовжки 5,2 км з п'ятьма станціями від Вокзальна до Дніпра.

Другу пускову ділянку Київського метрополітену було відкрито 1963 року. Відкрилися дві нові станції —Політехнічний інститут і Завод Більшовик. Другу пускову ділянку Київського метрополітену було відкрито 1963 року. Відкрилися дві нові станції —Політехнічний інститут і Завод Більшовик. З 1964 року в Київське метро почалися поставки нових вагонів типу Е. Наступні станції Гідропарк, Лівобережна та Дарниця відкрилися разом з Мостом Метро та Русанівським метромостом на східному кінці лінії в 1965 році. Як і Дніпро, всі три нові станції були наземними, а Гідропарк взагалі розташувався в однойменному парку на острові. Для обслуговування і зберігання рухомого складу замість тимчасового депо Дніпро відкрилося депо Дарниця (ТЧ1) між станціями Лівобережна та Дарниця, яке мало гейт зі станцією Київ-Дніпровський для транспортування нових вагонів метрополітену з мережі залізниці. Крім того, на станціях Хрещатик розпочали будувати влітку 1960 року другий ескалаторний нахил з виходом у бік Інститутської вулиці, а відкрили його 4 вересня 1965 року. При цьому центральний зал станції подовжили на 40 метрів.

1971 року були запущені в експлуатацію три станції мілкого закладення (Жовтнева, Нивки і Святошино з пунктом технічного обслуговування в глухому куті у західній частині лінії, а також Гаванським шляхопроводом, який розташований на перегоні між Жовтневою і Нивками та має вигляд дворівневого моста через залізницю, в першому ярусі якого автомобільне шосе, а під ним метро). З 1972 року всі потяги стали п'ятивагонними; з того часу кількість вагонів на усіх трьох лініях незмінна. 1971 року були запущені в експлуатацію три станції мілкого закладення (Жовтнева, Нивки і Святошино з пунктом технічного обслуговування в глухому куті у західній частині лінії, а також Гаванським шляхопроводом, який розташований на перегоні між Жовтневою і Нивками та має вигляд дворівневого моста через залізницю, в першому ярусі якого автомобільне шосе, а під ним метро). З 1972 року всі потяги стали п'ятивагонними; з того часу кількість вагонів на усіх трьох лініях незмінна.

23 серпня 1972 року на станції Арсенальна був відмічений мільярдний пасажир — робітник заводу «Арсенал». Пасажир прийняв привітання від головного інженера метро і отримав безкоштовний річний проїзний квиток. 23 серпня 1972 року на станції Арсенальна був відмічений мільярдний пасажир — робітник заводу «Арсенал». Пасажир прийняв привітання від головного інженера метро і отримав безкоштовний річний проїзний квиток.

Куренівсько-Червоноармійська лінія 1971 року в центрі Києва розпочалися роботи з будівництва другої Куренівсько-Червоноармійської лінії. Назва Куренівсько-Червоноармійська лінія відображає не реальне трасування, а початковий проект лінії. Діюча зараз Куренівсько-Червоноармійська лінія не проходить через місцевість Куренівку. В середині 1960-х плани будівництва передбачали будівництво лінії у бік Куренівки і Пріорки зі станціями Заводська на місці нинішньої станції Тараса Шевченка, Петропавлівська в районі перетину вулиць Петропавлівської та Кирилівської біля Куренівського парку та Площа Шевченка»на однойменній площі. Але в результаті прийняття рішення про будівництво житлового масиву Оболонь, плани трасування лінії змінилися.

Станції які проектуються на Куренівсько-Червоноармійській лінії 1.Одеська 2.Вулиця Крейсера

Сирецько-Печерська лінія 1981 року було розпочато будівництво третьої лінії Київського метрополітену, проте лише 31 грудня 1989 року почала діяти перша черга Сирецько-Печерської лінії метрополітену довжиною 2,1 км, в яку увійшли станції Золоті ворота, Палац спорту та Мечнікова, що знаходяться у центрі міста. Перші дві станції стали пересадочними на, відповідно, Ленінську та Площу Льва Толстого, а з тупика станції Мечникова була побудована нова сполучна гілка, яка мала виходи на обидві інші лінії. Це дозволило експлуатувати на зеленій лінії потяги з депо Оболонь, поки не буде побудоване власне. Крім того, до 30 квітня 1990 року включно вхід пасажирів на станцію Золоті ворота та вихід з неї здійснювався лише через перехід зі станції Ленінська. Тільки 1 травня 1990 року був відкритий власний вихід на Володимирській вулиці. Ці станції, яких усього на той момент нараховувалося 31, стали останніми, які були відкритими за СРСР.

Зі здобуттям незалежності, незважаючи на економічні проблеми в державі, продовжилися швидкі темпи будівництва лінії. Так, 30 грудня 1991 року були відкриті станції Дружби народів і Видубичі. Станція Печерська, що знаходиться перед цими станціями, будувалась і мала була відкритись одночасно з іншими, не відкрилася через складні геологічні умови. Тому будівництво станції було заморожене. Вже через рік, 30 грудня 1992 року була відкрита наступна ділянка третьої лінії — лівобережні станції Славутич і Осокорки, до яких колія йде через Південний міст. Зі здобуттям незалежності, незважаючи на економічні проблеми в державі, продовжилися швидкі темпи будівництва лінії. Так, 30 грудня 1991 року були відкриті станції Дружби народів і Видубичі. Станція Печерська, що знаходиться перед цими станціями, будувалась і мала була відкритись одночасно з іншими, не відкрилася через складні геологічні умови. Тому будівництво станції було заморожене. Вже через рік, 30 грудня 1992 року була відкрита наступна ділянка третьої лінії — лівобережні станції Славутич і Осокорки, до яких колія йде через Південний міст.

Станції які проектуються на Сирецько-Печерській ліній 1.Синьозерна 2.Виноградар 3.Мостицька 4.Промислова 5.Вулиця Горбунова 6.Дарницький вокзал 7.Ленінградська площа 8.Броварський проспект

Зміни назв станцій київського метрополітену 1993 рік ознаменувався для Київського метрополітену масовим перейменуванням. Процес повернення географічним об'єктам історичних назв для метрополітену розпочався 19 жовтня 1990 року перейменуванням станції Червона площа в Контрактова площа, а станції Проспект Корнійчука в Оболонь і продовжився26 серпня 1991 року перейменуванням станції Площа Жовтневої революції в Майдан Незалежності. 2 лютого 1993 року він набув значного розмаху, коли одночасно було перейменовано вісім станцій метро. Після цього єдиним перейменуванням метрополітену була зміна назви станції Республіканський стадіон на Олімпійська 11 липня 2011 року.

Схема Київського метрополітену

Ціни за проїзд в Київському метрополітені

Проектування нових ліній Київського метрополітену Подільсько-Вигурівська лінія (з 1997, попередні назви —Подільсько-Воскресенська або Вокзально-Воскресенська) — майбутня нова лінія Київського метрополітену. Станом на 2012 рік планувалося, що після закінчення будівництва лінія матиме 12+6 станцій і понад 20 км довжини. Проектний термін будівництва першої черги — 62 місяці.

Список станцій Подільсько-Вигурівської лінії 1.Бульвар Перова 12.Аеропорт 2.Райдужна 13.Кільцева дорога 3.Затока Десенка 4.Труханів острів 5.Суднобудівна 6.Подільська 7.Глибочицька 8.Площа Перемоги 9.Вокзальна 10.Солом’янська площа 11.Чоколівська

Лівобережна лінія Лівобережна лінія - проектована лінія Київського метрополітену в бік житлового масиву Троєщина. Повинна була стати п'ятою лінією Київського метрополітену, проте столична влада прийняла рішення про реанімацію швидкісного трамвая і продовження його траси до ж / д станції Троєщина, а потім до ст. Лівобережна. Перша черга - 6 станцій, протяжність ділянки - 4,96 км. На даний момент будівництво лінії скасовано, проте є можливість, що в найближчому майбутньому її проект може виявитися знову переглянутий, після чого влада міста, ймовірно, до нього повернуться.Станції Вулиця Драйзера та Вулиця Сабурова будуть наземними.

Список станцій Лівобережної лінії 1.Вулиця Милославська 2.Вулиця Цвєтаєвої 3.Вулиця Сабурова 4.Вулиця Драйзера 5.Вулиця Каштанова 6.Проспект Ватутіна 7.Броварський проспект 8.Проспект Возз'єднання 9.Березняки 10.Вулиця Здолбунівська 11.Вулиця Анни Ахматової 12.Проспект Бажана 13.Вулиця Колекторна 14.Осокорки-Центральні 15.Осокорки-Південні

Схема Київського метрополітену після закінчення будування нових ліній