🗊Презентация Методи дослідження в психології

МЕТОДОЛОГІЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У розумінні Г.І.Челпанова предметом психології є «світ внутрішній», «світ-психічний», що відбиває суб’єктивний аспект життя людини. У розумінні Г.І.Челпанова предметом психології є «світ внутрішній», «світ-психічний», що відбиває суб’єктивний аспект життя людини. Основний метод вивчення внутрішнього світу є – самоспостереження, звернення до індивідуального внутрішнього досвіду. Г.І.Челпанов не заперечує використання методів «допоміжних» наук: порівняльної, клінічної і експериментальної психології.

С.Л.Рубінштейн – засновник онтологічного психологічного напряму про предмет психології. С.Л.Рубінштейн – засновник онтологічного психологічного напряму про предмет психології. Предметом психології є – «внутрішній», психічний зміст життя особистості – суб’єкта, що спроможний знати і переживати події власного індивідуального життя. Характеристики психіки: суб’єктивність, реальність існування і функціонування; ідеальність її вищих форм; «єдність свідомого і несвідомого планів психічної активності; приналежність психіки особистості як регулятивному і якісному початку індивідуального життя; «собитійність», тобто оцінка особистістю психічних явищ як значущих для себе; єдність мотиваційного, пізнавального, емоційного аспектів психічного життя

Інтегральним психічним утворенням, яке включає у себе усі суттєві форми і властивості психіки, є «ставлення до життя», суб’єктивно пов’язуюче особистість із суспільними відносинами. Інтегральним психічним утворенням, яке включає у себе усі суттєві форми і властивості психіки, є «ставлення до життя», суб’єктивно пов’язуюче особистість із суспільними відносинами. Фактор «ставлення» зумовлює суттєву роль в індивідуальному житті – самосвідомості і самопізнання; що надає життю рефлексивний і творчий характер. Провідним способом психологічного пізнання є метод «опосередкованого вивчення психічного життя» крізь розкриття усіх його суттєвих об’єктивних зв’язків і його активних впливів на об’єктивний світ; тобто метод діалектичного дослідження «внутрішнього крізь зовнішнє» і «зовнішнього крізь внутрішнє».

Погляди О.Н.Леонтьєва на предмет психології Погляди О.Н.Леонтьєва на предмет психології Гіпотеза: «Сутність психічного проявляється у структурі і змісті «образа світу», що втілює єдність відображення, регулювання і перетворення зовнішньої і внутрішньої реальності. Підкреслюється активна природа психічного, потенціал якої розкривається при онтогенетичному включенні індивіда у поетапно розвивающуся зовнішню і внутрішню, суспільну і індивідуальну діяльність. Активність психіки полягає у її спроможності опосередкувати життєві процеси форми психічного опосередкування вдосконалюються у життєвій динаміці, починаючи від сенсорних рівнів і до рівнів змістовних, мисленнєвих.

Погляди О.Н.Леонтьєва на предмет психології Погляди О.Н.Леонтьєва на предмет психології Провідним методом пізнання психічного стає у даній концепції – об’єктивний метод вивчення психіки і в реальному життєвому розвитку, і у співвіднесенні з діяльністю. Об’єктивний метод береться у взаємодії з методом інтроспекції, самоспостереження.

Б.Г.Ананьєв присвятив свою діяльність традиційному для вітчизняної класики ХХв. методу вивчення детермінації психічних явищ. Провідною він розглядав суспільну і соціальну детермінацію, під впливом якої «біологічний індивід» перетворюється на «суспільного індивіда». Способом виникнення внутрішнього соціального змісту особистості є «засвоєння», що здійснюється у сумісній діяльності і спілкуванні особистості з іншими людьми. Б.Г.Ананьєв присвятив свою діяльність традиційному для вітчизняної класики ХХв. методу вивчення детермінації психічних явищ. Провідною він розглядав суспільну і соціальну детермінацію, під впливом якої «біологічний індивід» перетворюється на «суспільного індивіда». Способом виникнення внутрішнього соціального змісту особистості є «засвоєння», що здійснюється у сумісній діяльності і спілкуванні особистості з іншими людьми. Завдяки формуванню особистісного ставлення до досвіду інших, індивід стає суб’єктом суспільної детермінації і може активно опосередкувати численні соціальні впливи, які він відчуває. Особистісна сутність психічного становить основний предмет психологічної науки. «Предметом теоретичної психології зараз стає психологія особистості» (С.Д.Максимено «Генеза становлення особистості»)

Внесок Б.Ф.Ломова полягає в органічному поєднанні предмета і методі психології на підгрунті поняття «система» Внесок Б.Ф.Ломова полягає в органічному поєднанні предмета і методі психології на підгрунті поняття «система» Він вивчав «системні якості» психіки, а основний спосіб пізнання для нього був системний метод. Він обгрунтував, що системні якості формуються на підґрунті реалізації психічних функцій у множинності об’єктивних зв’язків людини: з природою, з іншою людиною, з пізнанням, з трудовою діяльністю і, відповідно, підкреслюється, що для психологічної сфери найбільш характерною ознакою є опосередкована, вірогіднісна, змінювальна, суб’єктивована і індивідуалізована детермінація, що розвивається до рівня самодетермінації.

В.А.Роменець, (укр. дослідник) запропонував оригінальне вирішення проблеми пошуку парадигм психологічного пізнання, або тих «ланцюгів психіки», в яких можна знайти потенціал . В.А.Роменець, (укр. дослідник) запропонував оригінальне вирішення проблеми пошуку парадигм психологічного пізнання, або тих «ланцюгів психіки», в яких можна знайти потенціал . Таким «ланцюгом» є «поступок», інтегруючий проблемну життєву ситуацію, мотивацію і вчинковий акт особистості. Вчинок розглядається як предмет психології, який можна пізнати методом аналізу і синтезу його об’єктивних і суб’єктивних аспектів.

Методологічні погляди сучасних дослідників (українських і російських) Методологічні погляди сучасних дослідників (українських і російських) Є.Б.Старовойтенко підкреслює, що в психології з’явився новий основний об’єкт – «індивідуальна особистість» або «індивідуальний суб’єкт». У межах його психіка розглядається в аспекті індивідуального буття і визначається як «внутрішнє життя» або «психічний план індивідуального життя» (К.А.Абульханова). Суб’єктність, що репрезентує сутнісне ядро психічного, розглядається як системнотвірний критерій при моделюванні взаємозв’язків об’єкта, предмета і метода психології (В.А.Татенко). У загальній системі детермінант психічного життя суб’єктні детермінанти у взаємозв’язку із соціальними завдають лінію активній індивідуалізації особистості, самопізнання, самовираження.

Метод, теорія та методологія наукового дослідження Метод, теорія та методологія наукового дослідження Наука як сфера духовно-практичного осягнення світу являє собою сукупність систематизованих знань і сукупність методів і способів отримання знань. Методи є органічною частиною науки. Психологія пройшла шлях диференціації наукового вивчення людини, спеціалізації окремих дисциплін, а останнім часом в ній спостерігається рух до інтеграції (приклади: загальнолюдські цінності; єдиний фактор особистості; інтегральні динамічні нові риси особистості (такі як: ЕІ, зосередкованість на сучасному (mindfulness) та ін.). Аналізом та вивченням наукових методів займається методологія науки. У вивченні методів дослідження виокремлюють 2 проблеми 1. Співвідношення предмета й методу. 2. Співвідношення методів різних рівнів і призначення, загальних і окремих, емпіричних і теоретичних і т. ін.

Співвідношення методу з методологією у цілому Співвідношення методу з методологією у цілому Методологія - це повна система методів, що застосовуються у конкретній науці. Методологія, з іншого погляду, є сукупність основних філософських положень, які відображають первинні гносеологічні концепції формування і аналізу наукових знань. Рівні методології: 1.Категоріальний рівень (ним керуються спеціальні методології); у його межах розробляють загальні принципи пізнання; загальні форми законів руху мислення та шляху до об’єктивності мислення. 2.Методологія наукового пізнання (є середнім рівнем методології). Крім методу на цьому рівні розглядаються об'єкт і предмет дослідження; спеціальні методологічні принципи, шляхи пізнання (теоретичний та емпіричний), а також понятійно-категоріальний апарат. 3.Теорія методів конкретних наук.

Єдність теорій і методу Єдність теорій і методу Теорія – форма існування наукового знання про певну галузь об’єктивної реальності, особливим чином організована система логічно взаємопов’язаних суджень, що описують, пояснюють і дають можливість передбачити явища. Теорія організується у ціле за допомогою логічних принципів. В теорії зафіксовано знання об’єктивних закономірностей, притаманних предмету (об’єкту) дослідження. Теорія відображає протиріччя сутності цього об’єкта.

Єдність теорій і методу Єдність теорій і методу Найбільш глибоке протиріччя об’єкта полягає в тому, що він розпадається на явище і сутність і виступає як їх єдність. Відображенням цього в теорії є наявність емпіричного і абстрактного знання. Теорія складається з описання й пояснення. Описання об’єкта здійснюється з боку явищ, а пояснення – з боку сутності. Функції теорії – описування, пояснення і прогнозування. Функції методу – отримання, застосування (перевірка) і розвиток теорії.