🗊Презентация Спортивна фізіологія. Фізіологічна характеристика фізичних вправ. (Лекція 2)

Спортивна фізіологія Лекція №2 Тема - Фізіологічна характеристика фізичних вправ

П Л А Н

Потреба у рухах – одна із загально біологічних особливостей організму людини, яка відіграє важливу роль у його життєздатності. Формування людини на всіх етапах еволюційного процесу відбувалося у нерозривному зв’язку з руховою активністю, яка забезпечувала гомеостаз та працездатність. Потреба у рухах – одна із загально біологічних особливостей організму людини, яка відіграє важливу роль у його життєздатності. Формування людини на всіх етапах еволюційного процесу відбувалося у нерозривному зв’язку з руховою активністю, яка забезпечувала гомеостаз та працездатність. Рухова активність тісно пов’язана з трьома аспектами здоров’я: фізичним, психічним і соціальним. Доведено, що за останні 100 років вага м’язової роботи, як генератора енергії організму знизилась мало не в два рази. Тобто в сучасних умовах життєдіяльності – фізичне навантаження і набуває нервово-емоційного впливу

Серед чинників тих, що визначають здоров'я:

Фізичні рухи складають основу оздоровчого напрямку тренування організму людини та спортивного - як способу досягнення прояву найвищого рівня фізичних якостей. Фізичні рухи складають основу оздоровчого напрямку тренування організму людини та спортивного - як способу досягнення прояву найвищого рівня фізичних якостей. Для нормального функціонування організму потрібен оптимальний рівень рухової активності, який в значної мірі генетично детермінований і відповідає рівню рухової активності, що зумовлює збереження фізичних кондицій. Недостатній рівень рухової активности призводить до, зниження фізичних кондицій і погіршання здоров'я. Підвищений рівень рухової активності (як приклад, це спортивна діяльність високого рівня) призводить до перенапруження окремих ведучих функціональних систем, що закінчується патологією.

Зниження рівня рухової активності визиває особливі стани організму – гіподинамію і гіпокінезію. Зниження рівня рухової активності визиває особливі стани організму – гіподинамію і гіпокінезію. Гіподинамія (адинамія) – виникає в умовах з обмеженими рухами з малими зусиллями, і незначним рівнем затрат енергії, характеризується локальним характером м’язових дій, довготривалою робочою позою і нескладністю координації рухів.

Гіпокінезія пов’язана з обмеженою руховою активністю. Гіпокінезія пов’язана з обмеженою руховою активністю. Під впливом гіпокінезії знижується стан тренованості, реактивність організму. Недостатність рухової активності визиває цілий комплекс функціональних і органічних змін, які получили назву «гіпокінетічної» хвороби. Одноманітність рухової активності можна розглядати як одну з сторін гіпокінезії.

Рух – це результат скорочення скелетних м’язів, які забезпечують переміщення окремих частин і всього тіла у просторі і часі. Під час скорочення м’язи розвивають необхідне напруження, що характеризує силовий компонент руху. Рух – це результат скорочення скелетних м’язів, які забезпечують переміщення окремих частин і всього тіла у просторі і часі. Під час скорочення м’язи розвивають необхідне напруження, що характеризує силовий компонент руху. Вправи – це рухи спрямовані на досягнення певної мети. Є вправи, які схожі за руховими режимами (динамічні й статичні), за переважним виявом фізичних якостей (на силу, швидкість, витривалість і т.д.).

Скелетні м’язи здійснюють не тільки виконання вправ, але й підтримують певне положення тіла (робоча поза) при виконанні цих вправ. Скелетні м’язи здійснюють не тільки виконання вправ, але й підтримують певне положення тіла (робоча поза) при виконанні цих вправ. В основі класифікації поз тіла лежать розміри опорної поверхні й положення опори (лежання, сидіння, стояння і інш.)

Фізіологічна класифікація фізичних вправ Загальна фізіологічна класифікація фізичних вправ будується на підставі таких характеристик: об’єм активної м’язової маси (локальні, регіональні, глобальні); тип м’язових скорочень (динамічні, статичні); сила і потужність скорочень (силові, швидкісно-силові та на витривалість); за витратами енергії (енергетичною потужністю – легкі, середні, важкі, дуже важкі); залежно від механізмів енергозабезпечення (анаеробні, аеробні).

Все різноманіття фізичних вправ підрозділяється на дві великі групи: стандартні й ситуаційні. Все різноманіття фізичних вправ підрозділяється на дві великі групи: стандартні й ситуаційні. Стандартні вправи виконуються в чіткій послідовності (автоматично) і у відносно постійних умовах (плавання, легка атлетика, велоспорт та ін.). Ситуаційні вправи характеризуються нестандартністю умов, відсутністю жорсткої стереотипності (спортивні ігри та єдиноборства).

Фізіологічна характеристика стандартних вправ Стандартні вправи поділяються на дві групі. Перша група характеризується виявом переважно фізичних якостей, друга – визначається і оцінюється технікою виконаних вправ. За структурою руху всі стандартні вправи поділяються на циклічні й ациклічні.

Циклічні вправи Циклічні вправи характеризуються повторенням одного й того же циклу рухів. В основі цих вправ лежать ритмічний і ланцюговий рефлекси. Самі ж циклічні вправи різняться між собою за видами локомоцій та інтенсивністю виконання. Циклічні вправи підрозділяються на зони відносної потужності, в яких враховується залежність граничної її тривалості й потужності.

Потужність визначається частотою рушійних циклів, амплітудою та силою рухів, особливо виділяється залежність граничної тривалості роботи від потужності її виконання. Ця залежність є основою класифікацій циклічних вправ по законам потужності роботи. Потужність визначається частотою рушійних циклів, амплітудою та силою рухів, особливо виділяється залежність граничної тривалості роботи від потужності її виконання. Ця залежність є основою класифікацій циклічних вправ по законам потужності роботи. I. Зона максимальної потужності. Гранична тривалість - 10-30 с. Забезпечує здатність м'язів до потужнихта швидких скорочень - НС та запасами макроергів працюючих м'язів, а також збільшенням алактатної системи забезпечення. Хвилиний запит по кисню досягає величини в 150 разів збільшених рівня спокою, тобто нагромаджується кисневий борг. Кількість у крові молочної кислоти знаходиться на середньої межі.

II. Зона субмаксимальної потужності. II. Зона субмаксимальної потужності. У плані фізіологічного забезпечення для усіх систем організму. Гранична тривалість 3-5 хвилин. Рівень лактата в крові досягає 22 моль/л, що говорить про граничне посилення гліколізу. Вживання кисню досягає, ЧСС - 220 ударів, рН до 7,0, хвилинний об’єм крові - 35 л, робота викликає максимальне зрушення функцій забезпечення.

III. Зона великої потужності. III. Зона великої потужності. Гранична тривалість від 3-5 хв. до 20-30 хв. Діяльність системи кровообігу, дихання встигають мобілізуватися до 5 чи 6 хвилин. Хвилинний запит до кисню перевищує максимальне споживання, тобто нагромаджується кисневий борг. Рівень лактата в крові 20 ммоль/л - 16 ммоль/л, ЧСС - 180 уд.

IV. Зона помірної потужності: IV. Зона помірної потужності: а/ гранична тривалість 30-60 хв. споживання кисню 50%, ЧСС-140 уд. б/ годинами споживання кисню 40-50%, ЧСС-120. Година робота призводить до вуглеводного виснаження, що негатитивно діє на функції нервових центрів. Може бути порушеним руховий стереотип.

Класифікація фізичних циклічних вправ за зонами потужності

Циклічні вправи також класифікують залежно від механізмів енергозабезпечення. Циклічні вправи також класифікують залежно від механізмів енергозабезпечення. Виділяють три анаеробні групи циклічних вправ: 1) максимальної анаеробної потужності (до 15-20 с); 2) близькі до максимальної анаеробної потужності (до 20-45 с); 3) субмаксимальної анаеробної потужності (до 45-120 с). Аеробні циклічні вправи поділяються на п’ять груп: максимальної аеробної потужності (3-10 хв); близькі до максимальної аеробної потужності (10-30 хв); субмаксимальної аеробної потужності (30-80 хв); середньої аеробної потужності (80-120 хв); Малої аеробної потужності (більше 2 годин).

Енергетична характеристика циклічних фізичних вправ

Ациклічні вправи Ациклічні вправи є цілісними руховими діями й характеризуються короткочасністю їхнього виконання. Усі циклічні вправи поділяються на однократні рухові акти та їх комбінації. Ациклічні вправи є як в групі стандартних вправ, так і в нестандартних або ситуаційних. В окремі групи виділені прицільні вправи і складнокоординовані. Ациклічні відрізняються від циклічних, тим що мають чіткий початок та особливо чітке закінчення. Повтор циклів не стає продовженням попередніх. При виконанні ациклічних вправ потрібно загальмувати ритмічний рефлекс. Ациклічні вправи характеризуються силою та швидкістю скорочення м'язів, а також їх дозуванням при повних діях. Розділяються на: швидкістно-витривалі, вибухові, стандартно-перемінні, нестандартно-перемінні (ситуаційні), інтервально-повторні.

Ситуаційні (нестандартні) вправи Читку характеристику ситуаційних вправ дати важно через постійну варіативність умов, у яких виконуються ці вправи. До цієї групи належать такі види спорті, як єдиноборство та спортивні ігри. Єдиноборство є руховими діями в безпосередньому контакті з противником. Спортивні ігри є контактні і неконтактні. Складність виконання рухів полягає в тому, що спортсмен реагує не лише на предмет, але й переміщення партерів и противника по майданчику. Значне утруднення дій спостерігається в спортивних іграх х предметами.

Фізіологічні зміни під час виконання статичних вправ Характерною рисою статичних вправ під час значного навантаження є відносна невелика тривалість їх виконання. Великі статичні зусилля супроводжуються виникненням феномена Ліндгарда, який полягає у тому, що підсилення дихання і кровообігу виникає не стільки під час самого зусилля, скільки після його закінчення. Під час статичного зусилля напруження м’язи стискують кровоносні судини, які проходять в них. У результаті кровозабезпечення працюючих м’язів зменшується. Разом з цим продукти обміну речовин не можуть потрапити до колі кровообігу. Унаслідок цього ЛВ і ХОК мало зростають. Після закінчення статичного зусилля кровообіг м’язів відновлюється і продукти речовин виходять із м’язів у кров, стимулюючи роботу дихальної і серцево-судинної систем. Крім того інтенсифікація фізіологічних функцій після статичних вправ пояснюється тим, що під час вправи виникає гальмування центрів регуляції кровообігу і дихання. Після виконання вправ збудження цих центрів різко підвищується і посилюються функції дихання і кровообігу.