🗊Презентация Технологія матеріалів

Технологія матеріалів для курсантів ХДМА з напрямів: 6.070 104 – Морський та річковий транспорт Провідний викладач: кандидат фізико-математичних наук, доцент, відмінник освіти України Моісеєнко Леонтій Леонідович

Навчальний план ТМ для спеціальності: Судноводіння Загальна кількість годин – 54 В тому числі: Лекцій – 10 год. Лабораторних робіт – 10 год. Самостійна робота – 34 год. Форма контролю – диференційований залік

Технологія матеріалів: Лекція 1 Вступ. Наука про метали, їх кристалічна будова і особливості поведінки при різних умовах експлуатації. Агрегатний стан, плавлення і кристалізація металів. Механічні властивості матеріалів. Мета: Ознайомити курсантів з основними поняттями про метали та їх будову: - матеріалознавство та технологія матеріалів, їх роль у суднобудуванні; - роль вітчизняних та зарубіжних вчених у розвитку матеріалознавства; - будова та загальні властивості металів; - плавлення металів, механізм кристалізації металів Література: [1. с. 66 – 94, 103 – 114; 2. с. 5 – 15, 66 – 80, 82 – 88; 3. с. 3 – 6; 4. с. 5 – 20; 5. с. 11 – 50; 6. с. 5 – 8, 53 – 55; 7. с. 4 – 6; 8. с. 6 – 9]

План лекції 1 1.1 Предмет і зміст курсу. 1.2 Знайомство з рекомендованою літературою. 1.3 Роль вітчизняних та зарубіжних вчених у розвитку цієї науки. 1.4 Кристалічна будова металів, будова і властивості реальних кристалів. 1.5 Поняття про агрегатні стани речовин, алотропія. 1.6 Плавлення металів. Механізм кристалізації металів. 1.7 Характеристика основних груп властивостей металів: фізичні, хімічні, механічні і технологічні. 1.8 Поняття про напруги, що виникають у металах при дії на них навантаження і величин, що їх характеризують. 1.9 Поняття про пружну і пластичну деформацію. 1.10 Визначення межі міцності металів випробуванням на розтяг. 1.11 Особливості різних методів визначення твердості металів. 1.12 Визначення технологічних властивостей металів

1.1 Предмет і зміст курсу Технологія матеріалів – комплексна навчальна дисципліна, яку можна розглядати як органічно поєднані дві частини: 1 Основи матеріалознавства (будова та властивості металів і сплавів, їх виробництво та термічна обробка). 2 Технологія конструкційних матеріалів (обробка матеріалів тиском, технологія зварювання, обробка матеріалів різанням).

1.1 Предмет і зміст курсу Технологія матеріалів – це комплексна навчальна дисципліна про будову, властивості і способи вироб-ництва та обробки конструкційних матеріалів для всіх галузей народного господарства, зокрема, суднобудування і включає в себе поняття металургії і механічної обробки матеріалів

1.1 Поняття про матеріалознавство У матеріалознавстві прийнято поділяти всі метали і сплави умовно на дві групи: Залізо і його сплави, а також кобальт, нікель і марганець (за А. П. Гуляєвим) відносять до чорних металів (іноді включають і хром). Чорні метали складають понад 90 % всього обсягу, що використовуються в народному господарстві; основна частина з них – різні види сталей. Кольорові метали утворюють сплави на основі алюмінію, магнію, міді, титану, цинку, олова, свинцю та ін.

1.1 Поняття про матеріалознавство Вміст металів у земній корі

1.1 Міжпредметні зв’язки курсу Для засвоєння програмного матеріалу досить суттєвим є навчальна підготовка з фізики, хімії, математики та інженерної графіки. Основні положення та закони з розділів теплоти та механіки курсу фізики є вкрай необхідними знаннями в процесі вивчення матеріалознавства та технології матеріалів. Вкрай необхідні знання і з хімії: періодична таблиця елементів Д.І. Мендєлєєва, взаємодія металів з агресивним середовищем, корозія тощо.

1.2 Рекомендована література Основна література: 1 Атаманюк В.В. Технология конструкционных материалов. – К.: Кондор, 2006. – 528 с. 2 Попович В., Попович В. Технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство. – Львів: Вид-во “ Світ ”, 2006. – 624 с. 3 Никифоров В.М. Технология металлов и конструкционные материалы. – Машиностроение, 1987. – 364 с. 4 Моісеєнко Л.Л. Матеріалознавство та технологія матеріалів. – Херсон: ХДМА, 2015. – 352 с. Додаткова література: 5 Гарнець В.М. Матеріалознавство: Підручник. – К.: Кондор, 2009. – 348 с. 6 Сологуб М.А. Технологія конструкційних матеріалів. – К.: Вища школа, 2002. – 374 с. 7 Технология конструкционных материалов: Учебник / Г.А. Прейс, Н.А. Сологуб, И.А. Рожнецкий и др. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Выща шк., 1991. – 391 с.: ил.

1.3 Вчені - матеріалознавці Аносов Павло Петрович Чернов Дмитро Костянтинович (1799-1851) (1839-1921)

1.3 Вчені - матеріалознавці Бенардос Микола Миколайович Славянов Микола Гаврилович (1842-1905) (1854-1897)

1.4 Кристалічна будова металів Метали – кристалічні тіла. Їх атоми розташовані в геометрично правильному порядку і утворюють кристали. В просторі атоми металів утворюють кристалічну решітку. Кристалічні решітки металів. Більшість металів утворюють одну з найбільш розповсюджених наступних високосиметричних кристалічних решіток із щільною упаковкою атомів (іонів): просту кубічну (1), ГЦК – гранецентровану кубічну (2), ОЦК – кубічну об’ємноцентровану (3), ГПУ – гексагональну щільно-упаковану (4)

1.4 Кристалічна будова металів

1.4 Реальна будова кристалів Реальна структура кристалів відрізняється від ідеальних наявністю в них дефектів: точкових, лінійних та поверхневих

1.5 Поняття про агрегатні стани речовин, алотропія В різних площинах кристалічної решітки атоми розташовані з різною щільністю і отже, певні властивості кристалів в різних напрямках різні, що і обумовлює анізотропію властивостей кристалів. Речовина в залежності від зовнішніх умов – тем-ператури, тиску – може знаходитися в різних агрегатних станах (твердий, рідкий, газоподібний). Здатність металів у твердому стані мати різну кристалічну будову при різних температурах, а отже і різні властивості при цих температурах, називається алотропією або поліморфізмом.

1.5 Алотропні перетворення в металах

1.6 Кристалізація металів Процес переходу із рідкого стану в твердий зветься п е р в и н н о ю к р и с т а л і з а ц і є ю

1.6 Кристалізація металів

1.6 Регулювання процесу кристалізації Величина зерен і їх кількість в кінці кристалізації залежать від швидкості зародження (кількості центрів) і росту кристалів, які в свою чергу, визначають швидкість охолодження металу, що затвердів. З підвищенням швидкості охолодження число зародків зростає у більшій степені, ніж швидкість їх росту, тому розмір зерен в металі зменшується, чим і пояснюється зміна механічних властивостей. Отже, створення необхідних властивостей металу можна здійснювати шляхом регулювання процесу кристалізації, тобто за рахунок зміни швидкості його охолодження.

1.7 Характеристика основних груп властивостей металів Всі метали можна характеризувати фізичними, хімічними, технологічними та механічними властивостями. До фізичних властивостей відносять колір, густину, температуру плавлення, електро- та теплопровідність, теплоємність, магнітні властивості, розширення та стиснення при нагріванні, охолодженні та фазових перетвореннях. До хімічних – окислюваність, розчинність, корозійну стійкість, жаротривкість. До технологічних – прожарюваність (прогартованість), рідкотекучість, зварюваність, оброблюваність тиском і різанням.

1.7 Характеристика основних груп властивостей металів Механічні властивості характеризують реакцію металів при зовнішньому впливі на них навантаження, тобто як реагують метали на різні за величиною і характером навантаження, що діють на них. До механічних відносять низку властивостей металів та відповідних їм характеристик, зокрема, наступних.

1.7 Характеристика основних груп властивостей металів До механічних відносять низку властивостей, зокрема: міцність – здатність матеріалу опиратися руйнуванню та появі залишкової деформації під впливом зовнішніх сил; твердість – здатність матеріалу опиратися впровадженню в нього іншого, більш твердого тіла; пружність – властивість матеріалу відновлювати свою форму після припинення дії зовнішніх сил, що викликали деформацію; пластичність – властивість металів деформуватися під дією зовнішній сил не руйнуючись та зберігати залишкову деформацію; це дає можливість обробляти їх тиском (кувати, прокатувати, волочити).

1.7 Характеристика основних груп властивостей металів в’язкість – здатність матеріалу поглинати механічну енергію і при цьому проявляти значну пластичну деформацію аж до руйнування. В’язкість є властивістю, зворотною крихкості. зносостійкістю називається здатність металу не зношуватись у процесі переміщення поверхонь деталей, що притискаються одне до одного. витривалістю називається здатність металу не руйнуватись під впливом знакозмінних навантажень.

1.7 Характеристика основних груп властивостей металів Для різних металів існують відповідні характеристики механічних властивостей. Так, міцність характеризується межею міцності, пластичність – відносним видовженням та відносним звуженням, витривалість – кількістю прикладених знакозмінних навантажень, зносостійкість – зміною маси або товщини зразка тощо. За цими характеристиками можна судити про рівень опору матеріалу до різних за величиною і характером навантажень, порівнювати матеріали за їх властивостями.

1.8 Напруги, що виникають в металах при дії на них навантажень Деталі машин працюють під навантаженнями різного виду: постійно діючими в одному напрямку, ударними та змінними за величиною і напрямком. Зовнішнє навантаження, що діє на метал, створює в ньому напругу, яка залежать від величини прикладеної сили Ρ та площі поперечного перерізу F тіла і визначається наступним співвідношенням:

1.9 Поняття про пружну і пластичну деформацію Зміна розмірів і форми тіла внаслідок дії прикладених сил зветься деформацією. Пружною деформацією вважається така, вплив якої на форму, структуру і властивості тіла повністю зникають після припинення дії зовнішніх сил. Деформація, що забезпечує залишкову зміну форми, розмірів і властивостей тіла, зветься пластичною.

1.10 Визначення міцності металів Міцність характеризується найбільшим навантаженням, що передує руйнуванню зразка, зветься часовим опором розриву (межею міцності) σв: де Pmax - максимальне навантаження на розрив, кГ F0 - площа поперечного перерізу зразка, мм2

1.10 Визначення пластичності металів Пластичність металів, характеризується відносним видовженням δ: де lk – довжина зразка після розриву, м; l0 – початкова довжина зразка, м. Оцінити пластичність металу можна і за відносним звуженням ψ площі поперечного перерізу циліндричного зразка в місці розриву: де F0 – початкова площа поперечного перерізу зразка, м2 ; F1 – площа поперечного перерізу зразка в місці розриву, м2.

1.11 Визначення твердості металів Твердість є однією з важливих механічних характеристик металів Твердість визначають різними статичними методами, зокрема, методом Бринелля, методом Роквелла, методом Віккерса, а також шляхом визначення мікротвердості, та динамічними методами за допомогою вимірювальних приладів – твердомірів.

1.11 Визначення твердості металів Схема визначення твердості методом Бринелля

1.11 Визначення твердості металів За метод Роквелла твердість визначається за переміщенням наконечника індентора. Наконечником індентора служить алмазний конус з кутом при вершині 120º або кулька з карбіду вольфраму (або загартованої сталі) діаметром D = 1,588 мм (1/16 дюйма). Загальне навантаження становить: Р = Р0 + Р1, де попереднє навантаження становить: Р0=10 кГ

1.11 Визначення твердості металів За методом Віккерса, де в якості індентора використовують алмазну чотиригранну піраміду з кутом при вершині 136º, з навантаженням на неї від 1 до 100 кГ, можна визначати твердість як м’яких, так і дуже твердих металів і сплавів та, зокрема, мікротвердість, тобто твердість в межах одного зерна.

1.11 Визначення твердості металів Твердомір NOVOTEST T-Д2 з динамічним датчиком. Зазначений універсальний твердомір дає змогу вимірювати твердість металів і сплавів за шкалами твердості Роквелла (HRC), Бринелля (HB) і Віккерса (HV), а також поверхневого шару металу, підданого наплавленню, напиленню, механічній, термічній і іншим видам обробки. Такий контроль твердості недоступний для стаціонарних твердомірів, які під дією навантажень наче «продавлюють» поверхневий шар. Твердомір NOVOTEST T-Д2 з динамічним датчиком дозволяє проводити експрес-аналіз твердості виробів безпосередньо на місці експлуатації або виробництва виробів в цехових, лабораторних і польових умовах, наприклад, в машинобудуванні, енергетиці, суднобудуванні, на різних видах транспорту, при виконанні та оцінці якості ремонтних робіт тощо.

1.11 Визначення твердості металів

1.11 Визначення твердості металів Принцип роботи твердоміра з динамічним датчиком (NOVOTEST T-Д2): бойок, при натискуванні спускової кнопки за допомогою попередньо зведеної пружини, викидається на поверхню, що вимірюється. При цьому бойок переміщується всередині котушки індуктивності і своїм магнітним полем індукує в ній електрорушійну силу (ЕРС). Сигнал з виходу котушки подається на вхід електронного блока, де перетворюється в значення твердості вибраної шкали і виводиться на дисплей.

1.12 Визначення технологічних властивостей металів Технологічні властивості металів і сплавів характеризують їхню здатність піддаватися різним способам гарячої і холодної обробки: ковкості, литтю, зварюванню, різанню та ін. Ковкість - здатність металів без руйнування піддаватись обробці тиском (кування, штампування, прокатування та ін.). Ливарність - здатність металів забезпечувати рідкотекучість при заповненні форми для виготовлення виробу ливарним способом. Зварюваність - здатність металу давати міцні з'єднання місцевим нагріванням їх до розплавленого стану з наступним охолодженням. Оброблюваність різанням - здатність металів піддаватись обробці різальними інструментами (точіння, фрезерування, свердління та ін.).