🗊Презентация Державне регулювання економіки та зовнішньоекономічна діяльність

Державне регулювання економіки та зовнішньоекономічна діяльність Лектор Кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки Бондарчук Віталій Вікторович

План: План: 1.Державне регулювання економіки 2.Зовнішньоекономічна діяльність

Завдання: Завдання: - Визначити необхідність державного регулювання економіки; - Визначити напрями та інструменти такого регулювання; - Встановити роль держави в зовнішньоекономічній діяльності

1. Державне регулювання економіки 1. Державне регулювання економіки

В історичному аспекті можна виділити декілька етапів еволюції ролі держави в економіці: В історичному аспекті можна виділити декілька етапів еволюції ролі держави в економіці: 1) Держава як орган політичної влади 2) Держава як «нічний сторож» - держава як інструмент макроекономічного регулювання 3) «Соціальна держава» - ефективна держава в умовах глобалізації економіки

Держава як орган політичної влади. Держава як орган політичної влади. Дата роль держави проявляється у її формі організації суспільства. Об`єднання людей з метою вирішення різного роду проблем як внутрішнього так і зовнішнього характеру. У класових суспільствах держава - це не просто орган політичного управління, орган політичної влади. Саме держава силою політичної влади забезпечує владу в суспільстві того класу, який є пануючим в економічних відносинах. Найбільш виразно це виявляється в той період, коли пануючий клас або тільки стає на ноги, або його позиції послаблюються внаслідок певних причин. Це чудово ілюструє історія становлення буржуазної держави.

Держава як "нічний сторож« (А. Сміт) Держава як "нічний сторож« (А. Сміт) З середини XVII по середину XIX ст. роль держави обмежувалася виконанням функцій, пов'язаних із забезпеченням безпеки громадян, збереженням їх майна (захист прав власності), створенням необхідної правової бази для взаємовідносин господарських суб'єктів, контролем за виконанням контрактів. Найхарактернішим у цей період було ототожнення держави з "нічним сторожем", який повинен був спостерігати за тим, щоб ніхто і ніщо не порушувало порядку речей, що склався.

Соціальна держава Соціальна держава Реалізація ідей соціалізму в XX ст. багато в чому стала можливою завдяки тому, що з кінця XIX ст. набирає потужності профспілковий і робітничий рух, а також поступовому формуванню в розвинених країнах середнього класу, розвитку представницьких інститутів влади. Роль держави починають розуміти не як пасивного учасника економічних процесів, а як активного перерозподілювача суспільних благ з метою вирівнювання рівня доходів усіх верств населення

Державні видатки в моделі економічного кругообігу виступають у формі державних закупівель. Державні видатки в моделі економічного кругообігу виступають у формі державних закупівель. Вони охоплюють платежі уряду за товари та послуги, які закуповуються у приватних підприємств на відповідних ринках (вертикальні стрілки) і надаються об’єктам приватного сектору економіки (нижні горизонтальні стрілки). До товарів, які закуповує уряд, можна віднести військову техніку, будівлі, офісні меблі, канцелярські товари, комп’ютери. Серед послуг основними є послуги органів державного управління, армії, міліції, освіти, охорони здоров’я тощо.

Роль держави в макроекономічному регулюванні: Роль держави в макроекономічному регулюванні: Перерозподільча функція в економіці. Змінюючи рівень податків і трансфертів, держава перерозподіляє доходи між приватним сектором економіки і виробництвом суспільних благ. Крім того, стягуючи податки із заможних домогосподарств, держава за допомогою трансфертних платежів, що надаються незаможним домогосподарствам, зменшує розрив у доходах між окремими домогосподарствами. Отже, виконуючи перерозподільчу функцію, вона реалізує певну соціальну політику.

Стабілізаційна функція в економіці. Стабілізаційна функція в економіці. Наприклад, в умовах високого безробіття уряд може збільшити державні закупівлі. За незмінних податків і трансфертів цей захід збільшить сукупний попит і обсяг виробництва, що зменшить рівень безробіття. Аналогічно, за незмінного рівня державних закупівель зниження урядом податків або збільшення трансфертних платежів викличе збільшення наявного доходу приватного сектору економіки, що стимулюватиме зростання сукупного попиту та обсягів виробництва. В умовах високої інфляції уряд може вдаватися до протилежних заходів: зменшити державні закупівлі, підвищити податки або скоротити трансфертні платежі.

Стабілізаційна політика — це сукупність державних заходів, спрямованих на пом’якшення економічних коливань у короткостроковому періоді з метою підтримання повної зайнятості та оптимальної інфляції. Стабілізаційна політика — це сукупність державних заходів, спрямованих на пом’якшення економічних коливань у короткостроковому періоді з метою підтримання повної зайнятості та оптимальної інфляції.   Залежно від інструментів (засобів), за допомогою яких держава здійснює свою стабілізаційну політику, слід розрізняти дві її складові, якими є фіскальна (бюджетно-податкова ) політика і монетарна (грошово-кредитна) політика.

Головною метою стабілізаційної політики держави є підтримання високого та стабільного рівня економічної активності у країні, зменшення руйнівного впливу циклічних коливань та поліпшення соціально-економічного стану суспільства. Головною метою стабілізаційної політики держави є підтримання високого та стабільного рівня економічної активності у країні, зменшення руйнівного впливу циклічних коливань та поліпшення соціально-економічного стану суспільства. Найбільш відомі два напрями такої політики - кейнсіанський та монетаристський.

В основі кейнсіанського напряму стабілізаційної політики лежать положення кейнсіанства про ефективний попит. Прибічники такої макроекономічної політики вважали, що управління податками, державними витратами, обсягом бюджетного дефіциту та пропозицією грошей дає можливість управляти динамікою сукупного попиту, а через нього і динамікою реального обсягу виробництва.  В основі кейнсіанського напряму стабілізаційної політики лежать положення кейнсіанства про ефективний попит. Прибічники такої макроекономічної політики вважали, що управління податками, державними витратами, обсягом бюджетного дефіциту та пропозицією грошей дає можливість управляти динамікою сукупного попиту, а через нього і динамікою реального обсягу виробництва.  Тому головним засобом впливу на підтримання обсягів виробництва, а отже, і забезпечення макроекономічної рівноваги, є сукупний попит, у регулюванні якого першорядне значення має податково-бюджетний інструментарій, особливо дефіцитне фінансування економіки за рахунок державних витрат.

Прибічники монетаризму вважають, що головною причиною нестабільності економіки є розлади у функціонуванні грошового обігу. Тому головний вплив на економіку з метою стабілізації цін та зайнятості і забезпечення економічного зростання потрібно здійснювати шляхом контролю грошової системи через такі її складові, як грошова маса, рівень та структура відсоткових ставок і інших, що впливають на доступність кредиту.  Прибічники монетаризму вважають, що головною причиною нестабільності економіки є розлади у функціонуванні грошового обігу. Тому головний вплив на економіку з метою стабілізації цін та зайнятості і забезпечення економічного зростання потрібно здійснювати шляхом контролю грошової системи через такі її складові, як грошова маса, рівень та структура відсоткових ставок і інших, що впливають на доступність кредиту.  Отже, на противагу кейнсіанській політиці, що грунтується на стимулюванні ефективного попиту, насамперед податково-бюджетними засобами при допоміжній ролі кредитно-грошової системи, монетаристи пропонують насамперед різні заходи щодо регулювання грошової маси в обігу як головної форми державного регулювання економіки з метою її стабілізації.

2.Зовнішньоекономічна діяльність 2.Зовнішньоекономічна діяльність

Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни є важливою умовою її економічного зростання. Особливо це актуально за сучасних умов, коли набувають інтенсивного розвитку процеси міжнародної економічної інтеграції, транснаціоналізації, міжнародного поділу праці, глобалізації світового господарства. Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни є важливою умовою її економічного зростання. Особливо це актуально за сучасних умов, коли набувають інтенсивного розвитку процеси міжнародної економічної інтеграції, транснаціоналізації, міжнародного поділу праці, глобалізації світового господарства. Економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) виявляється в такому: - це важливий і потужний фактор економічного зростання і розвитку кожної країни (національний аспект ЗЕД); - це спосіб включення економіки кожної країни до системи світового господарства, а отже, і до процесів міжнародного поділу праці та міжнародної кооперації, що особливо актуально в умовах зростаючих тенденцій до глобалізації (регіональний і глобальний аспект ЗЕД) 

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами ЗЕД в усіх країнах спрямована на: - реалізацію переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних економік; - сприяння вирівнюванню темпів економічного розвитку; - порівнянність витрат виробництва на національному і світовому рівнях.

Матеріальною основою ЗЕД є зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону), що являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, які виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД. Матеріальною основою ЗЕД є зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону), що являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, які виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД. Одним із основних суб'єктів ЗЕД є підприємство. Підприємство - це самостійний суб'єкт господарської діяльності, який виготовляє продукцію або надає послуги з метою задоволення потреб суспільства та одержання прибутку.

Принципи ЗЕД у міжнародних економічних відносинах: Принципи ЗЕД у міжнародних економічних відносинах: суверенітет; територіальна цілісність і політична незалежність держав; суверенна рівність усіх держав; ненапад і невтручання у внутрішні справи; взаємна і справедлива вигода; мирне співіснування; рівноправність і самовизначення народів; мирне регулювання спорів; усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили і позбавляє націю засобів для її нормального розвитку; сумлінне виконання міжнародних зобов'язань; повага до прав людини та основних свобод; відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу; сприяння міжнародній соціальній справедливості; міжнародне співробітництво з метою розвитку; вільний доступ до морів для країн, що їх не мають.

Вплив держави на сферу ЗЕД проявляється в Зовнішньоторгівельній політиці. Вплив держави на сферу ЗЕД проявляється в Зовнішньоторгівельній політиці. ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ПОЛІТИКА - цілеспрямований вплив держави на торговельні відносини з іншими країнами ОСНОВНІ цілі ЗОВНІШНЬО-ТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ: зміна ступеня і способу включення даної країни в МПП зміна обсягу експорту й імпорту зміна структури зовнішньої торгівлі забезпечення країни необхідними ресурсами (сировиною, енергією тощо) зміна співвідношення експортних і імпортних цін

ПОЛІТИКА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ ПОЛІТИКА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ в чистому виді означає, що держава утримується від безпосереднього впливу на зовнішню торгівлю, залишаючи за ринком роль основного регулятора Однак, це не означає, що держава взагалі  усувається від впливу на цей напрямок господарської діяльності Вона укладає договори з іншими країнами, щоб надати максимальної свободи своїм суб'єктам господарювання

Вільна торгівля (free trade) – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Вільна торгівля (free trade) – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.

ПРОТЕКЦІОНІЗМ – політика, спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції ПРОТЕКЦІОНІЗМ – політика, спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції На відміну від політики вільної торгівлі при протекціонізмі виключається дія ринкових сил, оскільки передбачається, що економічний потенціал і конкурентоспроможність  на світовому ринку окремих  країн різні і тому вільна дія ринкових сил може бути невигідною для менш розвинутих країн