🗊Презентация Оплата праці. Лекція 10

Лекція 10. оплата праці План Поняття та методи правового регулювання оплати праці. Нормування праці. Системи оплати праці. Гарантійні та компенсаційні виплати. Виплата заробітної плати.

1. Поняття та методи правового регулювання оплати праці

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Функції заробітної плати: відтворювальна; стимулююча; регулююча (ресурсно-розподільча); соціальна; попитоформуюча.

Основні принципи організації оплати праці: заборона дискримінації в оплаті праці; законодавче встановлення мінімального розміру заробітної плати; законодавче закріплення порядку обрахунку середнього розміру заробітної плати; колективно-договірне встановлення форм та систем оплати праці; закріплення розміру заробітної плати конкретного працівника у трудовому договорі.

Форми державного регулювання оплати праці: встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету; оподаткування доходів працівників.

Структура заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

2. Нормування праці

Нормування праці – це визначення у встановленому законодавством порядку обґрунтованих нормативів прація для визначеного трудового процесу та відповідних виробничих умов. Нормування праці – це визначення у встановленому законодавством порядку обґрунтованих нормативів прація для визначеного трудового процесу та відповідних виробничих умов. Види норм праці: постійні; тимчасові; разові.

Загальний механізм нормування праці

Основні нормативи праці: норма часу; норма виробітку; норма обслуговування; норма управління; норма чисельності; нормоване завдання.

Норма часу – розмір затрат робочого часу, встановлений для виконання одиниці роботи працівником або групою працівників (бригадою) відповідної кваліфікації у визначених організаційно-технічних умовах. Норми часу визначають тривалість часу (період), протягом якого виконується робота. Норма часу – розмір затрат робочого часу, встановлений для виконання одиниці роботи працівником або групою працівників (бригадою) відповідної кваліфікації у визначених організаційно-технічних умовах. Норми часу визначають тривалість часу (період), протягом якого виконується робота. Норма виробітку – встановлений обсяг роботи (кількість одиниць продукції), який працівник або група працівників відповідної кваліфікації повинні виконати за одиницю робочого часу у визначених організаційно-технічних умовах. Норма обслуговування – кількість виробничих об’єктів (робочих місць, одиниць обладнання), які працівник або група працівників відповідної кваліфікації повинні обслужити протягом одиниці робочого часу у визначених організаційно-технічних умовах. Норма управління – чисельність працівників, підпорядкованих керівникові. Норма (норматив) чисельності – це встановлена чисельність працівників певного професіонально-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій або обсягів робіт. Нормоване завдання – встановлений обсяг роботи, який працівник або група працівників (бригада) повинні виконати за робочі зміну, тиждень, місяць чи інший обліковий період робочого часу.

Умови застосування базових норм праці: справний стан машин, верстатів і пристроїв; належна якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх вчасне подання; вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення; своєчасне забезпечення технічною документацією; здорові та безпечні умови праці (додержання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров'я робітників, і т. ін.).

3. Системи оплати праці

Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівників. Тарифна система оплати праці – це визначена законодавством та локальними актами система диференціації оплати праці в залежності від складності, кваліфікації, характеру та умов праці.

Основні елементи тарифної системи оплати праці: Тарифна сітка – це шкала (схема), за допомогою якої визначаються співвідношення в оплаті праці працівників залежно від складності роботи та їх кваліфікації. Тарифна ставка першого розряду – це розмір винагороди за просту некваліфіковану працю, виконану за одиницю часу. Тарифний розряд – це показник ступеня складності роботи, що виконується, і рівня кваліфікації працівника. Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів тарифна ставка даного розряду більше тарифної ставки першого розряду. Схема посадових окладів – це перелік усіх посад, які існують в рамках галузі, установи чи організації з визначенням їх місячного окладу.

4. Гарантійні та компенсаційні виплати

Гарантійні виплати – це передбачені законодавством виплати за час, коли працівник не виконує обов’язків за трудовим договором.

Основні гарантійні виплати: працівникам на час виконання державних або громадських обов'язків; працівникам, що направляються для підвищення кваліфікації; працівникам, що направляються на обстеження до медичного закладу; працівникам-донорам на час обстеження та здавання крові; працівникам – авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій для участі у впровадженні; представникам сторін для участі у колективних переговорах і підготовці колективного договору (угоди); посередникам та членам примирних комісій і трудових арбітражів на час їх роботи; працівникам за простій не з їх вини; звільненим працівникам за час вимушеного прогулу та час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Компенсаційні виплати – це грошові виплати, що здійснюються у передбачених законодавством випадках для відшкодування витрат, понесених працівником у зв’язку з виконанням обов’язків за трудовим договором.

Основні компенсаційні виплати: компенсація при службових відрядженнях; компенсація за зношування інструментів, належних працівникам; компенсація при переїзді на роботу в іншу місцевість; компенсація виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття; компенсація за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок.

5. Виплата заробітної плати

Загальні засади виплати заробітної плати: строки виплати заробітної плати визначаються колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з профспілкою; заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. у разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні; розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з профспілкою, але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Загальні засади відрахування із заробітної плати: відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством, - 50 % заробітної плати, що належить до виплати працівникам. відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей не може перевищувати 70 %. не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не звертається.

Індексація заробітної плати – це встановлений законодавством механізм підвищення доходів працівників, спрямований на відшкодування втрат ними частини доходу внаслідок підвищення споживчих цін. Компенсація заробітної плати – це встановлений законодавством механізм захисту доходів працівників, спрямований на відшкодування втрат ними частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати

Механізм індексації та компенсації заробітної плати

© А. Чернявський, Черкаський інститут УБС