🗊Презентация Основні пам'ятки, заклади, видатні діячі України

Тема: основні пам'ятки, заклади, видатні діячі України.

Подкопаєва Лілія Олександрівна

У 1996 р. на XXVI Олімпійських іграх в Атланті посіла перше місце в абсолютній першості, перше місце у вільних вправах, друге місце на колоді. У 1996 р. на XXVI Олімпійських іграх в Атланті посіла перше місце в абсолютній першості, перше місце у вільних вправах, друге місце на колоді. Виступала за товариство "Динамо". Володарка 45 золотих, 21 срібної та 14 бронзових медалей. Організатор турніру "Золота лілія". Переможниця другого сезону українського шоу "Танці з зірками". Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1995), хрестом "За мужність" (1996), орденами: "За заслуги" ІІ. ступеня, Святого Станіслава.

Іван Мазепа Іва́н мазе́па-калединський (20 березня 1639, мазепинці — 21 вересня 1709, варниця) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман війська запорозького, голова козацької держави на лівобережній (1687–1704) і всій наддніпрянській україні (1704-1709). Князь священної римської імперії (1707—1709). Представник шляхетного роду мазеп-колединських курч (герб) із київщини. У молодості служив при дворі короля яна II казимира. По обранню гетьманом, намагався відновити авторитет гетьманства в україни. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя петра i, проводив курс на відновлення козацької держави війська запорозького з кордонами часів хмельниччини. Кавалер орденів андрія первозванного (1700) і білого орла (1705). Тривалий час формально підтримував московське царство у північній війні зі шведською імперією, проте 1708 року підтримав сторону шведів. Після поразки під полтавою вимушений був поселитись у молдовському князівстві.

Іван карпенко-карий Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа гната карого — героя п’єси Т.Шевченка «назар стодоля».  Народився 17 вересня 1845р. В родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Навчався в бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. Працював писарчуком станового пристава в містечку мала виска, пізніше — канцеляристом міської управи. У 1864р. На службі в повітовому суді. У 1865р. Переїхав до єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О.Тарковського, став членом нелегального народовольського гуртка опанаса михалевича. У 1870 р. Одружився з надією карлівною тарковською. Мав 7 дітей. У 1881р. Втратив дружину надію, наступного року померла дочка галина.

Патон Євген Оскарович ПАТОН Євген Оскарович (05.03.1870, ніцца, франція - 12.08.1953, київ) - д.Т.Н., Професор, академік АН УРСР (1929), завідувач кафедри мостобудування (1904-1929), декан інженерного факультету (1906), завідувач кафедри електрозварювання (1935-1939). Віце-президент АН УРСР (1945). Заслужений діяч науки УРСР (1940). Закінчив дрезденський політехнічний інститут (1894) та петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення (1896). Викладав у московському інженерному училищі шляхів сполучення (1896-1904), потім завідував кафедрами в київському політехнічному інституті (1904-1939, з перерв.). У 1929 організував у системі ан урср кафедру інженерних споруд, зварювальну лабораторію при київському заводі «більшовик» та електрозварювальний комітет, на базі яких у 1934 створив інститут електрозварювання ан урср, що його очолював до кінця життя. В 1935 організував кафедру електрозварювання в складі механічного факультету київського політехнічного інституту. Створив методи розрахунку раціональних конструктивних схем металічних прогонних споруд мостів, досліджував умови їх роботи, запропоновував способи відновлення зруйнованих мостів. Здійснив дослідження в галузі розрахунку і міцності зварних конструкцій, механізації зварювальних процесів, наукових основ електричного зварювання плавленням, керував розробкою способу автоматичного зварювання під флюсом.

В роки великої вітчизняної війни під його керівництвом та за безпосередньою участю були впроваджені в оборонну промисловість технологія й устаткування для зварювання спецсталей. В повоєнні роки очолив роботи зі створення наукових основ автоматичних та напівавтоматичних потокових складально-зварювальних ліній. Керував проектуванням зварних мостів. Засновник вітчизняної школи зварювання металів. В роки великої вітчизняної війни під його керівництвом та за безпосередньою участю були впроваджені в оборонну промисловість технологія й устаткування для зварювання спецсталей. В повоєнні роки очолив роботи зі створення наукових основ автоматичних та напівавтоматичних потокових складально-зварювальних ліній. Керував проектуванням зварних мостів. Засновник вітчизняної школи зварювання металів. Герой соціалістичної праці (1943). Лауреат державної премії срср (1941). Автор понад 190 наукових праць, в тому числі багатьох підручників. Основні них: «листові шарніри урівноважених мостових ферм» (1899), «залізні мости» (1902-1907), «відновлення зруйнованих мостів» (1918), «розрахунок і проектування електрозварних конструкцій в промисловому будівництві» (1933), «автоматичне зварювання голим електродом під шаром флюсу» (1940), «автоматичне дугове електрозварювання» (1947), «про зварні мости» (1948), «вибрані праці» (1959-1961).

Тіберій Сільваші

Микола Віталійович Лисенко

Національний університет «Києво-Могилянська академія» Національний університет «києво-могилянська академія» (наукма або просто могилянка) — вищий навчальний заклад в україні. Заснований 1615 року. Розміщується в корпусах історичної києво-могилянської академії, від якої отримав свою назву. Університетське містечко розташоване на подолі в києві, між контрактовою площею та набережною дніпра. Викладання в університеті ведеться українською та англійською мовами. З 2009 року має статус дослідницького та автономного університету. Наукма позиціонує себе як проукраїнський, національно та політично свідомий вищий навчальний заклад. Згідно з актуальними оцінками якості навчання та кваліфікації випускників, наукма посідав четверте (компас, 2011 р.) Та п'яте місце (дзеркало тижня, 2010 р.) В україні.

Острозька академія Острозька академія — перший вищий навчальний заклад у східній європі, найстарша українська науково-освітня установа, заснована у 1576 році князем василем-комтянтином острозьким. Заснування острозької академії відносять до 1576 р. Вибір острога пояснюється такими причинами: Зростанням економічного значення міста (особливо після остаточного утвердження тут В.-К. Острозького у 1574—1576 рр., Центральним положенням його серед володінь князів острозьких (їх «домоначальний град»); Розташуванням тут одного з центрів єпархії (луцького і острозького єпископства) з кафедральним собором (замкова богоявленська церква), Існуванням культурних традицій (церкви і монастирі з їх бібліотеками, розвиток іконопису та музичного (хорового в першу чергу) мистецтва та ін.. Острозька школа (академія) — перший вищий навчальний заклад у східній європі, найстарша українська науково-освітня установа ( вільнюський университет —1570).

У 1576 році князь василь костянтин острозький засновує слов'яно-греко-латинську академію в острозі. К.-В.Острозький вводив індивідуальне забезпечення для викладачів академії, членів гуртка, письменників та друкарів. Варто згадати і кошти, які не могли не виділятись на будівництво приміщень, організацію навчання та друкування, забезпечення папером (у 1595—1596 р. Було створено папірню в Острозі) та ін. У 1576 році князь василь костянтин острозький засновує слов'яно-греко-латинську академію в острозі. К.-В.Острозький вводив індивідуальне забезпечення для викладачів академії, членів гуртка, письменників та друкарів. Варто згадати і кошти, які не могли не виділятись на будівництво приміщень, організацію навчання та друкування, забезпечення папером (у 1595—1596 р. Було створено папірню в Острозі) та ін. Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця — княжна Гальшка Острозька. 7 лютого 1577 р. — Перша згадка про академію в передмові до книги Петра Скарги «Про єдність костьолу божого». В основу діяльності острозької академії було покладено традиційне для середньовічної європи вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини. Студенти острозької академії опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Першим ректором академії був письменник Г.Смотрицьки, викладачами — видатні тогочасні українські та зарубіжні педагоги-вчені, такі як Дем'ян Наливайко, Христофор Філалет, І. Лятос, Кирило Лукаріс та ін. Острозька академія мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі. Вихованцями школи були: відомий учений і письменник Мелетій Смотрицький, гетьман Петро Сагайдачний та ін.,

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Національна опера України імені Тараса Шевченка Націона́льна о́пера украї́ни і́мені тара́са шевче́нка — театр опери і балету у києві, заснований 1867 року. Театр розташований по володимирській вулиці, 50. Незважаючи на свою відносно коротку історію, театр здобув визнання далеко за межами україни. Самобутні інтерпретації класичної музичної спадщини і сучасних творів, виняткової злагодженості оркестр і хор, талановиті репетиційних залів, гримувальних кімнат, було обладнано спеціальний хоровий клас. Також було збільшено солісти, яскраві й самобутні виконавські традиції дозволили театру досягти мистецьких вершин і посісти важливе місце в сьогоденній музичній культурі європи.

У 1983–1988 роках було здійснено капітальну реконструкцію театрального приміщення (архітектор борис жежерін). Реставратори внесли значні зміни у закулісну частину театрального приміщення, що дозволило збільшити кількість параметри сцени до 20 м вглиб і 27 м у висоту. Загальна площа сцени тепер становить 824 м². Також під час реставрації замість старовинного органу встановили новий, збудований на замовлення театру чеською фірмою «рігер-клос». Було переобладнано й оркестрову яму, в якій зараз одночасно може розміститись 100 музикантів. Загалом після реставрації площа театральних приміщень збільшилася на 20000 м². Стало вдвічі більше гримувальних кімнат, з'явилося кілька нових репетиційних залів. У 1983–1988 роках було здійснено капітальну реконструкцію театрального приміщення (архітектор борис жежерін). Реставратори внесли значні зміни у закулісну частину театрального приміщення, що дозволило збільшити кількість параметри сцени до 20 м вглиб і 27 м у висоту. Загальна площа сцени тепер становить 824 м². Також під час реставрації замість старовинного органу встановили новий, збудований на замовлення театру чеською фірмою «рігер-клос». Було переобладнано й оркестрову яму, в якій зараз одночасно може розміститись 100 музикантів. Загалом після реставрації площа театральних приміщень збільшилася на 20000 м². Стало вдвічі більше гримувальних кімнат, з'явилося кілька нових репетиційних залів.

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької розташований у центрі Львова на проспекті Свободи,28. Названий на честь знаменитої української оперної співачки Соломії Крушельницької. Будівництво театру розпочалось у червні 1897 року за проектом архітектора Зигмунта Горголевського — автора багатьох монументальних споруд Польщі і Німеччини. Відкрився театр для глядача 4 жовтня 1900 р. Прем'єрою лірико-драматичної опери «Янек» Владислава Желенського — про життя карпатських верховинців. Головну партію співав український тенор Олександр Мишуга. В урочистому відкритті взяли участь письменник Генрик Сенкевич, композитор Ігнацій Ян Падеревський та делегації з різних європейських театрів.

Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова

Пам'ятник Тарасові Шевченку (Полтава) Пам'ятник тарасу шевченку в полтаві — пам'ятник великому українському поетові тарасу григоровичу шевченку в місті полтаві. Загальні дані та історія. Полтавський пам'ятник тарасу шевченку розташований петровському парку (або як його ще називають парк "сонячний"), навпроти полтавського краєзнавчого музею, видатним українським скульптором іваном кавалерідзе у стилі конструктивізм. Відкрито пам'ятник 12 березня 1926 року. З цієї нагоди на місці відкриття відбувся мітинг жителів полтави, навколишніх сіл та гостей з інших міст. Коли спало покривало, полинула знайома всім мелодія композитора гордія гладкого і кількатисячний хор заспівав «заповіт» Т. Г. Шевченка.

Опис Опис Пам'ятник споруджено за проектом скульптора І.П.Кавалерідзе із залізобетону. На формах пам'ятника позначився вплив художніх принципів конструктивізму. Так, п'єдестал подано як асиметричне нагромадження площин і обсягів, з яких ніби постає фігура поета. Суворий лаконізм, узагальнені форми пам'ятника створюють образ борця за волю і соціальну справедливість українського народу. Висота фігури Т. Г. Шевченка — 1,8 м, висота постаменту — 3,2 м.

Батьківщина - Мати «Батьківщи́на-ма́ти» — монументальна скульптура в Києві, розташована на високому правому березі Дніпра на території Національного музею історії України у другій світовій війні. Відкрита в 1981 році. Автор монументу — народний художник СРСР скульптор в. З. Бородай. Спочатку пам'ятник замислювався як символ не батьківщини, а перемоги, проте назва «батьківщина-мати» увійшла до ужитку майже відразу ж після зведення. Перший проект «батьківщини-матері» розробив ще в 1970-х роках скульптор Євгеній Вучетич, але спорудження почалося набагато пізніше. Коли в 1974 році Євгеній Вучетич помер, проект взяв на себе український скульптор Василь Бородай. Український архітектор змінив проект скульптури і почав її будівництво. Спочатку передбачалося, що на постаменті підноситиметься 90-метрова бронзова з позолотою фігура жінки. Біля підніжжя статуї з 30-метрової висоти повинен був текти до дніпра водоспад, з обох боків якого воїни форсували річку. Статуя ліплена із образу Борзнянки, скульпторки Ггалини Никифорівни Кальченко.

Загальна висота монументу з постаментом — 102 метри. Висота скульптури «Батьківщина-мати» (від п'єдесталу до кінчика меча) — 62 метри. В одній руці статуя тримає 16-метровий меч вагою в 9 тонн, а в іншій — щит розміром 13 на 8 метрів з гербом срср (вагою в 13 тонн). Вся споруда — суцільнозварна і важить 450 тонн. Сам каркас починається на глибині 17,8 метра (від входу в музей). На цю глибину йде бетонний колодязь діаметром 34 метри. На щиті «батьківщина-мати» є оглядовий майданчик. В середині скульптури знаходяться два ліфти: один з ліфтів піднімається з дев'ятьма зупинками до самої «голови» «матері-батьківщини», в якій є люки і технічні майданчики. Можна піднятися в «руку» з щитом і в іншу — з мечем. Там теж є монтажні майданчики. На найвищій точці меча є спеціальний пристрій для гасіння коливань вітрового навантаження.

Пам’ятник «Мокрині і луїджи»

Котляревський Іван Петрович

Григо́рій Трохи́мович Кита́стий

Львівський національний університет імені Івана Франка

Музей української домашньої ікони

Пам’ятник апельсину в Одесі