🗊Презентация Середньовічна культура

Середньовічні знання та освіта. Витоки середньовічної культури. «Каролінгське відродження». Схоластика. Школи та університети. Поява дослідних знань. Література і мистецтво. Героїчний епос і рицарська культура. Міська культура. Книгодрукування. Архітектура. Раннє Відродження і гуманізм.

Каролінгське Відродження Каролінгське Відродження (renaissance carolingienne) — період розвитку освіти, науки та мистецтв у середньовічній Євпропі в кінці VIII  — на початку IX ст., пов'язаний із правлінням Карла Великого та його спадкоємців. Термін Каролінгське Відродження запровадив у 30-х роках 19 ст. французький історик Жан-Жак Ампер.

Схоластика Схоластика — це панівний напрямок середньовічної філософії представники якого за допомогою філософських положень намагалися обґрунтувати богослов'я Святи́й Тома́ (Фома, Томас) Акві́нський (лат. Thomas Aquinas, нім. Thomas von Aquin, іт. Tommaso d'Aquino, *1225, замок Роккасекка поблизу Аквіно, Італія — †7 березня 1274 р., Fossanova, Італія) — один з найвизначніших та найвпливовіших філософів і теологів в історії, засновник теологічної школи томізму, святий католицької церкви. Монах-домініканець. Як видатний вчитель Християнської церкви, він також є головним представником філософії Високого Середньовіччя — філософської схоластики. Тома Аквінський залишив після себе фундаментальну працю, що мала вплив на виникнення неотомізму та неосхоластики і досі має важливе теологічне та філософське значення.

П'єр Абеляр рідше Абелар (фр. Pierre Abailard/Abélard, лат.Petrus Abaelardus) (1079 — †21 квітня 1142) — французький богослов, філософ-схоласт і поет; займався логікою і теологією. Його романтичний зв'язок з власною ученицею Елоїзою змусив обох піти в монастир. Деталі свого життя він описав в автобіографії «Історія моїх поневірянь». П'єр Абеляр за життя здобув популярність як блискучий полеміст, що мав безліч учнів і послідовників. Основні твори: «Так і ні», «Діалектика», «Введення в теологію», «Пізнай самого себе», «Історія моїх лих» (єдина середньовічна автобіографія філософа-професіонала).

Середньовічні знання та освіта

З розвитком шкіл та університетів розширюється попит на книгу. Книг у середньовіччі було мало, писали їх на пергаменті. УXIV ст. в Європі почали виготовляти папір.

Контроль церкви над наукою переважання схоластики (від лат “shola” – школа ) – визначення тільки тих знань, які спираються на авторитет древніх учених та Священне писання, нехтування дослідженнями та експериментами

Поява дослідних знань.Алхімія Ро́джер Бе́кон (1214-1292) – провісник дослідної науки нового часу, видатний мислитель. англійський філософ, вчений і викладач Оксфордського університету, францисканець. Вважав, що лише за допомогою досліду можна перевірити чи правильні наші знання, що без досліду не можна нічого пізнати і що дослід дає можливість відокремити істинне від хибного в усіх науках. Вважаячи, що існує три джерела знань – авторитет, розум, дослід, Бекон твердив, що людський розум дано Богом, що віра розумна і коли правильно тлумачити розум і віру, то вони не суперечать один одному. Бекон цікавився алхімією, біологією, фізикою і магією. У світогляді Бекона було чимало містики, але головна його заслуга в наголошенні на науковому методі досліджень. Він одним із перших наполягав на необхідності дослідного пізнання природи. У 1277 Бекон був засуджений церквою за «деякі нововведення» (єресь) і був ув'язнений. Легенда стверджує, що він пробув у в'язниці 14 років

Ма́рко По́ло (Marco Polo) (1254—1324) — венеційський мандрівник, автор «Книги про різноманітність світу», в якій він записав свої спостереження. Ма́рко По́ло (Marco Polo) (1254—1324) — венеційський мандрівник, автор «Книги про різноманітність світу», в якій він записав свої спостереження. Ніби доїхав суходолом до Китаю у 1271—1275 рр., служив в імператора Хубілай-хана, після чого повернувся до Європи морем у 1292—1295 рр. Потрапив у полон під час війни Венеції з Ґенуєю і, поки знаходився у в'язниці (1296—1298), надиктував звіт про свої подорожі.

Література і мистецтво Сторінка з «Пісні про Роланда»

Рицарська література – явище в середньовічному суспільстві, яке визначалося поняттям станової честі, рицарським побутом, правилами кодексу, стилем і способом життя рицаря, його світоглядом і духовністю.

Головна тема поезії – рицарське служіння Музі Серця, заради якої рицар наржався на на всяку небезпеку. Багато творів було присвячено самовідданому коханню і трагічній долі Тристана та Ізольди

Бертран де Борн - один із найвідоміших поетів середньовічного Провансу.

Архітектура Упродовж XI—XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного,— романський і готичний. Перший стиль, романський, панував у XI—XII ст., другий, готичний, у XII—XV ст. Риси цих стилів найяскравіше проявилися в архітектурі замків і церков.

Кафедральний собор Богоматері у Шартрі

Середньовічне мистецтво відкинуло ідеал гармонійно розвиненої людини, характерний для Стародавніх Греції та Риму. Але середньовічні майстри відкрили в людині складний світ її внутрішнього життя, пристрасні поривання душі, в основному пов'язані з її вірою в Бога. Середньовічне мистецтво відкинуло ідеал гармонійно розвиненої людини, характерний для Стародавніх Греції та Риму. Але середньовічні майстри відкрили в людині складний світ її внутрішнього життя, пристрасні поривання душі, в основному пов'язані з її вірою в Бога.

Ранній гуманізм і Відродження

Відродження (французькою мовою Ренесанс). Відродження (французькою мовою Ренесанс). Відродження — це період культурного розвитку країн Західної та Центральної Європи, перехідний від культури середньовіччя до культури нового часу, для якого характерне звернення до культурної спадщини античності, начеб її відродження (звідси й назва — Епоха Відродження). Гуманізм – ( лат.) світогляд, що признає центром світобудови людину як частину природи, найбільш досконале її творіння. Шедевр — ідеальний твір, найвище досягнення мистецтва, майстерності.