🗊Презентация Трипільська культура

Трипільська культура (широко відома також як культура «Кукутені-Трипілля»), археологічна культура часів неоліту та енеоліту; назва походить від с. Трипілля на Київщині (у вказаній "розширеній" назві культури присутня ще назва румунського села Кукутені), де В. Хвойка вперше в Україні(1898) виявив і дослідив пам'ятки цієї культури.

Етапи розвитку: Ранній(4500-3500 рр. до Христа) Середній (3500-2750 рр. до Христа) Пізній (2750-2000 рр. до Христа)

Ранній етап: У IV тисячолітті до Хр. племена. розселювалися в басейні Дністра і Бугу За цього періоду вони розташувалися здебільше по низьких місцях біля річок . Житла будували у вигляді заглиблених землянок або напівземлянок, підлогу і вогнище або печі з припічком зміцнювали глиною; стіни споруджували з плоту, обмазаного глиною. Основою господарства за цього періоду було примітивне хліборобство і скотарство, але продуктивність його була низька, і тому полювання, рибальство і збиральництво мали важливе значення. Сіяли пшеницю двох сортів, ячмінь і просо. Землю обробляли з допомогою мотик, зроблених з рогу оленя або з кістки та з палиць-копалок з загостреними кінцями. Урожай збирали з допомогою кістяних серпів з кремінним лезом Значного розвитку досягли гончарні вироби. Глиняний посуд різноманітної форми ліпили руками: великі посудини грушкової форми для зерна, різної форми горщики, миски, ложки, друшляки, біноклеподібний посуд. З глини ліпили жіночі статуетки, модельки житла, намисто, амулети. Поверхню посуду вкривали заглибленим орнаментом у вигляді стрічок з двох паралельних ліній, що утворювали спіральні форми орнаменту.

Середній етап: На цьому етапі розвитку племена посідали величезні простори Лісостепу від сх. Трансільванії на зах. до Дніпра на сх. . Вони розселилися в районі сточищ Верхнього і Сер. Дністра, Прута, Серета, Півд. Побожжя та Правобережжя Дніпра. Поселення цього періоду мало значно більші розміром . Наземні житла в них будовані по колу або овалу. Житла в плані мали форму видовженого прямокутника й будувалися на фундаменті з розколотого дерева, покладеного впоперек, на нього накладався товстий шар або кілька шарів глини, згодом обпаленої.. Будували печі на дерев'яному каркасі, припічки, лежанки коло печі.. Знаряддя праці вироблялося з кременю, каменю та кісток тварин, мотики для обробки землі з рогу оленя . У поселеннях виявлено клиновидної форми топірці з міді. Високого рівня досягло гончарство. Характерним для цього періоду став монохромний спіральний орнамент, нанесений чорною фарбою на жовтувато-червонуватому тлі посуду різних форм, ліпленого руками.

Пізній етап: За пізнього періоду значно поширилася територія, заселена трипільцями: на землі сх. Волині, сточища pp. Случі й Горині, обидва береги Київ. Подніпров'я та степи півн.-зах. Причорномор'я, де трипільці стикалися з носіями ін. культур. Значно зросло значення скотарства За цього періоду складається патріархальний лад., Змінюється характер житлобудівництва, зникає спіральна орнаментація в мотивах розпису посуду і типові трипільські його форми, натомість з'являється новий тип посуду, орнаментованого відтисками шнура, схематизується антропоморфна пластика. З'являється новий тип поховання в ямах з насипом та без насипу з кам'яною обкладкою навкруги і витворюється обряд поховання.

Модель Трипільського храму

Кераміка Трипільської культури

Посудина Попри велетенську історію керамічні вироби майже не змінили ані своєї форми, ані суті.

Посуд

Посуд

Знаряддя праці

З великою вірогідністю можна твердити, що слов’янські мови успадкували з мови трипільської культури такі слова, чк батько, борвій, вирій, віл, голуб, горіх, горох, жито, іскра, кермо, кібець, кінь, кобила, колиба, крісло, ліс, малина, меч, мідь, могила, олово, печать, равлик, свинець, срібло, співати, теля, тиква, хліб та ін., а також імена язичницьких божеств – Купала, Лада, Марена тощо. Перехід переважної більшості названих слів із мови трипільської культури в праслов’янську пояснюється культово-міфологічними причинами. З великою вірогідністю можна твердити, що слов’янські мови успадкували з мови трипільської культури такі слова, чк батько, борвій, вирій, віл, голуб, горіх, горох, жито, іскра, кермо, кібець, кінь, кобила, колиба, крісло, ліс, малина, меч, мідь, могила, олово, печать, равлик, свинець, срібло, співати, теля, тиква, хліб та ін., а також імена язичницьких божеств – Купала, Лада, Марена тощо. Перехід переважної більшості названих слів із мови трипільської культури в праслов’янську пояснюється культово-міфологічними причинами. Однак при дослідженні сучасних відображень мови трипільської культури особлива увага має приділена саме українській мові, яка єдина з усіх слов’янських мов поширена на тій самій території, на якій колись була розповсюджена трипільська культура. Спеціальне мовознавче дослідження дозволяє виявити, що саме в українській мові збереглося найбільше рис, успадкованих із мови трипільської культури.

Меморіал Трипільської культури у центрі Ржищева.

Отже, трипільська культура-це один з найяскравіших феноменів доби енеоліту Південно-Східної Европи V-IV тис. до н.е. Отже, трипільська культура-це один з найяскравіших феноменів доби енеоліту Південно-Східної Европи V-IV тис. до н.е.