🗊Презентация Здобутки української культури другої половини XVIІ – XVІІІ ст

Тема 7. Українська культура в контексті доби Просвітництва Навчальні питання: Розвиток освіти та наукових знань в Україні у XVIІ – XVІІІ ст. Мистецтво України XVIІ – XVІІІ ст.

1. Основна література 1. Основна література 1.1.Каплун Н. М., Морозов С. М., Шумовецька С. П. Основи культурології: Навчальний посібник. – Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2004. – C.315–350. 1.2. Каплун Н. М., Морозов С. М., Шумовецька С. П. та ін. Історія української культури: курс лекцій. – Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2011. – C.4-70. 1.3. Греченко В. А. Історія світової та української культури. – К., 2000. – C. 354–391. 2. Додаткова література 2.1. Гаврюшенко О. А., Шейко В. М., Тишевська Л. Г. Історія культури: Навч. посібник / Наук. ред. В. М. Шейко. – К.: Кондор, 2004. – C. 616–656. 2.2. Історія українського козацтва: нариси : у 2 т. / Редкол. В. А. Смолій та ін. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – Т.1. – С. 57–65, 160–202. 2.3. Історія української культури: У 5 тт. – Т.2. Українська культура ХІІІ-першої половини ХVІІ століть. – К.: Наукова думка, 2001. – С.564–575. 2.4. Історія української культури: У 5 тт. – Т.3. Українська культура другої половини ХVІІ-ХVІІІ століть. – К.: Наукова думка, 2003. – С.28–38, 67–93, 482–522. 2.5. Крип’якевич І. Історія української культури. – К.: Либідь, 2002. – C. 258–281, 513–537. 2.6. Попович М. В. Нарис історії української культури. – К., 1999. – C.208–289. 2.7. Юрій М. Ф. Історія світової та вітчизняної культури: Навчальний посібник. – К.: Дакор, 2007. – C. 384–399. 2.8. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – 3-тє вид., перероблене та розшир. – К.: Критика, 2006. – С: 242–244, 304–307, 428–432.

Києво-Могилянський колегіум (академія)

Історія створення Києво-Могилянської академії: 1615 р. – заснування школи Київського братства; 1627 р. – заснування школи при Києво-Печерській лаврі; 1632 р. – об'єднання школи Київського братства і школи Києво-Печерської лаври і утворення Києво-Могилянського колегіуму; грамотою Петра І від 26.09.1701 р. Києво-Могилянська колегія отримала статус академії.

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Курси, які читались у Києво-Могилянській академії: Курси, які читались у Києво-Могилянській академії: Моральна філософія, або етика Побуджувальні основи людських дій Людські дії взагалі Пристрасті Філософія природи, або фізика Велике значення надавалось вивченню поетики, риторики та античної літератури. Курси були пройняті ідеями Гуманізму, Реформації і раннього Просвітництва.

Викладачі Києво-Могилянської академії

На Лівобережжі були школи засновані представниками церковної влади на зразок Київської школи: 1689 р. – Лазар Баранович заснував у Новгород-Сіверському школа, яка згодом була перенесена у Чернігів; 1700 р. – Малоросійський колегіум у Чернігові. 1727 р. – білгородський єпископ Єпіфаній Тихорський засновує Харківську колегію (до відкриття Харківського університету (1805 р.) - це був головний освітній центр Слобожанщини); 1738 р. – відкрито у Переяслові семінарію, яка згодом стала освітнім центром Полтавщини; освітню діяльність здійснювали “мандрівні дяки” (для хуторських дітей); Українське населення Лівобережжя з власної ініціативи й на власні кошти заснувало й утримувало школи для навчання дітей (утримували вчителів, дбали про шкільні приміщення), шпиталь, де жили сироти, яких учили у школі й старі, вбогі та немічні люди.

БАРОКО (з італ. – химерний, вибагливий, дивний) виступає як окремий стиль, епоха, що з’являється після духовної кризи Реформації і намагається повернутися до середньовічної культурної традиції.

Специфіка українського бароко Поєднання ідей античності, міфологічних образів та середньовічної символіки з традиціями Київської Русі.

Література Проповідницька проза: І. Галятовський “Ключ розуміння”, Л. Баранович “Труби словес проповідних” та “Меч духовний”; Культова література: Ф. Прокопович “Володимир”, А. Радивиловський “Слово про Владимира”.

Олеський замок. 1327 р.

Замок у Підгірцях. 1635-1640 рр.

Іллінська церква у Суботові. ХVІІ ст.

Характеристики козацького бароко в архітектурі

Провідний тип споруд – це козацький собор – п’ятикупольний , з чотирма однаковими фасадами.

Спасо-Пребраженський собор, м.Прилуки. 1710-1720 рр.

Собор Різдва Богородиці (1752-1763). Козелець. Чернігівська обл.

Соборна церква Мгарського монастиря поблизу м. Лубни

Будинок Колегії у Черінгові

Ковнірівські палати. 1696-1786 рр.

Дзвіниця Успенського собору Києво-Печерської лаври

Маріїнський палац, м. Києв

Андріївська церква у Києві. 1747-1753 рр.

АРХІТЕКТОРИ, ЯКІ БУДУВАЛИ У СТИЛІ БАРОКО Іван Григорович Барський (творець архітектури Києва. Звів Самсонів колодязь,браму Кирилівського монастиря тощо) Степан Ковнір (будинки Києво-Печерської лаври) Йоганн Готфрід Шедель (у Києві - дзвіниця Софійського собору,Брама Заборовського, надав барокових форм будинку митрополита у Софійському монастирі) українські архітектори – Ф. Старченко, А. Зерніков, І.Батіст та ін.

Б.Меретин. Собор Святого Юра у Львові. 1745-1760 рр.

Костел Домініканського монастиря (1749-1764)

До шедеврів української народної архітектури належать дерев’яні церкви невідомих майстрів.

Церква Св.Юра у Дрогобичі, ХV ст.

Вежа-дзвіниця (1670 р.) одночасно з церквою змінила шатровий верх на барокову баню

Михайлівська церква.1697 p. Львівщина, Буський р-н, село Кути

Козацька церква

Церква святого Духа, м. Івано-Франківськ

Церква Святої Трійці (1720 р.). у Жовкві

ПОЗИЦІЇ БАРОКО В ЖИВОПИСІ

Ян III Собеский в лавровому вінку

Юрій Шимонович. Вакх і Аріадна. Олеський замок на Львівщині.

М.Альтомонте. Битва під Віднем. Фрагмент. Музей Олеський замок на Львівщині.

Види портретів

І. Руткович. Фрагмент іконостаса з церкви Собору архангела Михаїла. 1688-1699 рр.

І.Руткович. Різдво Марії. 1689. Ікона з празничного чину іконостаса церкви св. П'ятниць. Крехів.

Йов Кондзелевич. Отець Пантократор.

Йов Кондзелевич. Різдво Марії. 1722 р.

В.Петранович. Портрет Вацлава Жевуського з орденом Білого Орла. 1736 р. Музей Олеський замок на Львівщині.

Ікона «Покрова» з портретом Богдана Хмельницького. ХVІІ ст.

К.Іванович. Розп'яття. Ікона із зображенням Леонтія Свічки. ХVІІ ст.

Українською особливістю портрета був тісний зв’язок з іконописом

ГРАВЕРСТВО: набуло розквіту за часів І. Мазепи; крім ілюстрацій у книжках поширюється гравюра на металі, а також друкована на окремих аркушах паперу й шовку, потім і на окремих аркушах; осередки цих шкіл знаходились у Західній Україні, Чернігові, у Києві; Олександр Тарасович – основоположник української школи граверства; представники: Д. Галаховський, Л. Тарасевич, Іван Мігура та ін.

МУЗИКА: удосконалювались пісенні і танцювальні жанри; розвивалась народна інструментальна музика; виникають професійні цехи музикантів; жанри: багатоголосний (партесний) спів, романс (жанр камерної вокальної музики); виконавці цього жанру в Україні: О.Лешковський, К. Коновський, І. Календа та ін.; осередки музичної освіти: Глухівська співацька школа, Києво-Могилянька академія.