🗊 Презентация Інституціональна структура культури

Інституціональна структура культури Підготувала студентка 111 групи Костиренко Тетяна

План Культурна політика держави Інститути з безпосередньої культурної роботи з населенням Творчі інститути Культуроохоронні інститути Завдання культурологічної науки щодо функціонування культурних інститутів

Культурна політика держави Першим основним нормативно-правовим актом, у якому було визначено правові, економічні, соціальні та організаційні засади розвитку культури в нашій державі, стали Основи законодавства про культуру, введені в дію постановою Верховної Ради від 14 лютого 1992 р. Основи спрямовані на: - реалізацію суверенних прав України у сфері культури; - відродження і розвиток культури української нації та культур національних меншин, які проживають на території України; - забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно- мистецьких процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості; - реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей; - соціальний захист працівників культури; - створення матеріальних і фінансових умов розвитку культури.

На сучасному етапі нормативно-правова база сфери культурної політики перебуває в стадії реформування і вдосконалення. Разом з позитивними здобутками в цій сфері, є певні прогалини. Порівняно із законодавством інших країн законодавство України в галузі культури є досить широким і специфікованим по різних сферах. Загалом Верховною Радою України ухвалено понад 300 нормативно-правових актів, що стосуються питань культури. Такий широкий масив законодавчих актів має в багатьох випадках неузгоджений та суперечливий характер. На сучасному етапі нормативно-правова база сфери культурної політики перебуває в стадії реформування і вдосконалення. Разом з позитивними здобутками в цій сфері, є певні прогалини. Порівняно із законодавством інших країн законодавство України в галузі культури є досить широким і специфікованим по різних сферах. Загалом Верховною Радою України ухвалено понад 300 нормативно-правових актів, що стосуються питань культури. Такий широкий масив законодавчих актів має в багатьох випадках неузгоджений та суперечливий характер. Щодо основних проблем незаконодавчого характеру у сфері культури, то, як підкреслюється в Концепції державної політики в галузі культури, сучасний стан розвитку української культури і духовності характеризується розмиванням і поступовою маргіналізацією культурних і духовних цінностей у суспільному житті, руйнуванням цілісної мережі закладів, підприємств, організацій та установ культури і цілісного інформаційно-культурного простору, неефективним використанням наявних культурних і творчих ресурсів. Утворився й дедалі збільшується розрив між так званою офіційною культурою, що фінансується з бюджету, і незалежною та орієнтованою на сучасні потреби культурною діяльністю; стала хронічною проблема неадекватного фінансового забезпечення галузі культури; суттєво погіршилася економічна структура видатків місцевих бюджетів на галузь культури; розрізнені культурні заходи так і не склалися в єдину програму послідовного культурного розвитку. Для подолання системних негативних явищ у галузі культури необхідно, зокрема, розв’язати такі проблеми: - «залишковий принцип» ставлення до культури у суспільстві та державній політиці; - відсутність цілісного інформаційно-культурного простору і мережі партнерських зв’язків на вертикальному і горизонтальному рівнях; - відсутність середньо- і довгострокових програм культурного розвитку; - відсутність визначених державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою; - непідготовленість кадрів до господарських відносин у ринковій економіці; - соціальна незахищеність працівників культури; - недостатня участь України в європейських і світових культурних проектах.

Інститути з соціально-культурної роботи з населенням