🗊Презентация Л. С. Виготський. Теорія «Складної структури аномального розвитку»

Л. С. Виготський теорія «Складної структури аномального розвитку» Презентація студентки 267 групи Морозової Світлани

Л. С Виготський розробив теорію складної структури аномального розвитку, яка означає, що дефект не призводить до випадіння чи порушення якоїсь однієї функції, а відобраєжається на всьому розвитку дитини. Структура аномального розвитку складається із первинного дефекту (ядра), викликаного певним хворобливим фактором, і вторинних та супутніх порушень, що виникають під впливом первинного дефекту у процесі розвитку дитини. Л. С Виготський розробив теорію складної структури аномального розвитку, яка означає, що дефект не призводить до випадіння чи порушення якоїсь однієї функції, а відобраєжається на всьому розвитку дитини. Структура аномального розвитку складається із первинного дефекту (ядра), викликаного певним хворобливим фактором, і вторинних та супутніх порушень, що виникають під впливом первинного дефекту у процесі розвитку дитини.

Всі структурні компоненти є взаємозалежними, окрім того вторинні ускладнення пов'язані з дією середовищних факторів у розвитку психіки дитини. У складній структурі аномального розвитку вчені виділяють такі закономірності: Всі структурні компоненти є взаємозалежними, окрім того вторинні ускладнення пов'язані з дією середовищних факторів у розвитку психіки дитини. У складній структурі аномального розвитку вчені виділяють такі закономірності: • на рівень розвитку дитини суттєво впливає ступінь і якістьпервинного дефекту (тотальне чи часткове, органічне чи функціональне ураження); • від ступеня вираження та якості первинного дефекту залежить не лише кількісна, а і якісна своєрідність вторинних відхилень у розвиткові аномальної дитини;

• від ступеня вираження та якості первинного дефекту залежить не лише кількісна, а і якісна своєрідність вторинних відхилень у розвиткові аномальної дитини; • від ступеня вираження та якості первинного дефекту залежить не лише кількісна, а і якісна своєрідність вторинних відхилень у розвиткові аномальної дитини; • своєрідність розвитку аномальної дитини залежить від часу виникнення первинного дефекту: чим раніше діє хворобливий фактор, тим важчим є ступінь порушення; • особливості розвитку аномальної дитини визначаються і середовищними факторами, особливо педагогічними умовами; • чим далі від першопричини знаходиться порушення, тим більше воно піддається виховному і лікувальному впливу (Л. С Виготський);

ПОНЯТТЯ «АНОМАЛЬНА ДИТИНА» До аномальним відносяться діти, у яких фізичні чи психічні відхилення призводять до порушення нормального ходу загального розвитку. азлічние аномалії по-різномувідображаються на формуванні соціальних зв'язків дітей, на їх пізнавальних можливостях. В залежності від характеру порушення одні дефекти можуть повністю долатися в процесі розвитку дитини, інші підлягають лише корекції або компенсації. озвиток аномальногодитини, підкоряючись в цілому загальним закономірностям психічного розвитку дітей, має цілий ряд власних закономірностей.

Виготський висунув ідею про складну структуру аномального розвитку дитини, відповідно до якої наявність дефекту-якогоодного аналізатора або інтелектуального дефекту не викликає випадіння однієї локальної функції, а призводить до цілого ряду змін, що формують цілісну картину своєрідного атипового розвитку. Складність структури аномального розвитку полягає в наявностіпервинного дефекту, викликаного біологічним фактором, і вторинних порушень, що виникають під впливом первинного дефекту в ході подальшого розвитку. Інтелектуальна недостатність, що виникла в результаті первинного дефекту - органічного ураження головногомозку, - породжує вторинне порушення вищих пізнавальних процесів, що визначають соціальний розвиток дитини. Вторинне недорозвинення властивостей особистості розумово відсталої дитини проявляється в примітивних психологічних реакціях, неадекватно завищеноюсамооцінці, негативізмі, несформованості вольових якостей. Виготський висунув ідею про складну структуру аномального розвитку дитини, відповідно до якої наявність дефекту-якогоодного аналізатора або інтелектуального дефекту не викликає випадіння однієї локальної функції, а призводить до цілого ряду змін, що формують цілісну картину своєрідного атипового розвитку. Складність структури аномального розвитку полягає в наявностіпервинного дефекту, викликаного біологічним фактором, і вторинних порушень, що виникають під впливом первинного дефекту в ході подальшого розвитку. Інтелектуальна недостатність, що виникла в результаті первинного дефекту - органічного ураження головногомозку, - породжує вторинне порушення вищих пізнавальних процесів, що визначають соціальний розвиток дитини. Вторинне недорозвинення властивостей особистості розумово відсталої дитини проявляється в примітивних психологічних реакціях, неадекватно завищеноюсамооцінці, негативізмі, несформованості вольових якостей.

До основних категорій аномальних дітей в дефектології належать такі: 1) діти з вираженими і стійкими порушеннями слухової функції (глухі, слабочуючі, позднооглохшіе); 2) діти з глибокими порушеннями зору (сліпі, слабозорі); 3) діти з порушеннями інтелектуального розвитку на основі органічного ураження центральної нервової системи (розумово відсталі); 4) діти з важкими мовними порушеннями (логопатами); 5) діти з комплексними порушеннями психофізичного розвитку (сліпоглухонімі, сліпі розумово відсталі, глухі розумово відсталі); 6) діти з порушеннями опорно-рухового апарату; 7) діти з вираженими психопатичними формами поведінки.