Вказівники на функції - презентация, доклад, проект скачать

Нажмите для полного просмотра!

Содержание ▲

Вы можете ознакомиться и скачать презентацию на тему Вказівники на функції. Доклад-сообщение содержит 10 слайдов. Презентации для любого класса можно скачать бесплатно. Если материал и наш сайт презентаций Mypresentation Вам понравились – поделитесь им с друзьями с помощью социальных кнопок и добавьте в закладки в своем браузере.

Слайды и текст этой презентации

Слайд 1

Описание слайда:

Вказівники на функції В мові С ім’я функції є константним вказівником на перший байт виконавчого коду функції. Це адреса оперативної памяті, яка відповідає точці входу даної функції. У разі виклику функції зчитується перша команда за цією адресою, а далі всі наступні команди. Адресу функції можна присвоїти вказівнику та використовувати його для звертання до функції. Оголошення вказівника на функцію тип_значення_функції (*ім’я_вказівника)(список типів_параметрів_функції) Операція – “функція” має вищий пріоритет ніж операція * - ”вказівник”, тому конструкцію *ім’я_вказівника необхідно охопити дужками. Інакше дане оголошення було би прототипом функції, яка використовує відповідні параметри і повертає значення, яке є вказівником.

Слайд 2

Описание слайда:

Приклад вказівника на функцію, що має два параметри і повертає вказівник на дані з типом char char* (*pfun) (char*, unsigned) Якщо оголошено дві функції char* FindWord (char* st, unsigned num); char* DelWord (char* sent, unsigned k); то коректними будуть присвоєння pfun = FindWord або pfun = &FindWord pfun = DelWord або pfun = & DelWord Вказівник можна застосовувати для звертання до функції. Після першого присвоєння, наступне звертання (*pfun)(str, 3); рівнозначне виклику FindWord (str, 3); Можна використовувати спрощене звертання pfun (str, 3), але краще конструкцію з розадресованим вказівником.

Слайд 3

Описание слайда:

Приклад #include #include void print(char *s) { puts(s); } void main(void) { void (*efct)(char *s); efct=&print; /* efct=print */ (*efct)("Function Print!"); /* efct("Function Print!"); */ }

Слайд 4

Описание слайда:

Покажчикам на функції можна присвоювати адреси стандартних бібліотечних функцій. #include #include #include void main(void) { double (*fn)(double); float y,x=1; fn=sin; y=fn(x); printf("sin(%g)==%g\n",x,y); fn=cos; y=fn(x); printf("cos(%g)==%g\n",x,y); }

Слайд 5

Описание слайда:

Найчастіше вказівники на функції використовуються як формальні параметри у функціях вищого рівня. Це дає змогу створювати функції, які використовують інші функції без огляду на їх конкретні імена та внутрішнє наповнення. Приклад #include #include #include double fn(double (*pfn)(double ), double x) { double y=pfn(x); printf("y==%g\n", y); return y; }

Слайд 6

Описание слайда:

double fun1 (double x) { return sin(x)*cos(x); } double fun2 (double x) { if (x>=0) return 3*cos(1.5*x) else return cos(x)*cos(x); } void main(void) { fn(sin,1); fn(fun1,1); fn(&fun2,1); }

Слайд 7

Описание слайда:

Приклад. Знайти додатний корень трансцендентного рівняння exp(x) - 2 – x=0 з похибкою EPS #include #include #define EPS 1e-10 // точність результату double f (double x); int main() { double l = 0, r = 2, c; while( r - l > EPS ) { c = ( l + r ) / 2; //середина проміжку if( f(c) * f(r) < 0 ) //визначаємо, в якій з частин l = c; // знаходиться корень else r = c; } printf ("%.10lf\n", (l + r)/2 ); }

Слайд 8

Описание слайда:

double f (double x) { return exp(x) - 2 - x; } Запрограмовано алгоритм ділення навпіл. Корень знаходиться між l = 0 та r = 2. Знаходимо середину c відрізка [l, r). Корень буде на одному з відрізків : на [l, c), або на [с, r), там, де значення функції на кінцях мають різні знаки (теорема Ролля). Обираємо потрібний з двох відрізків та повторюємо алгоритм. Виконуємо ділення навпіл, поки довжина відрізку не стане меньше заданої точності.

Слайд 9

Описание слайда:

В прикладі обчислювався нуль конкретної функції f(x) = exp(x) - 2 – x . Запишемо функцію, яка знаходить нулі довільних функцій. Для цього потрібно передавати функцію в якості аргумента. #include #include #define EPS 1e-16 double root (double l, double r, double (*f)(double)); double f1 (double x); double f2 (double x);

Слайд 10

$int main() { printf ("root1 = %lf\n", root(0, 2, f1)); // обчислюємо // корень f1(x) = 0 printf ("root2 = %lf\n", root(0, 2,...$

Описание слайда:

int main() { printf ("root1 = %lf\n", root(0, 2, f1)); // обчислюємо // корень f1(x) = 0 printf ("root2 = %lf\n", root(0, 2, f2)); // обчислюємо // корень f2(x) = 0 return 0; } double root(double l, double r, double (*f)(double)) { double c; while( r - l > EPS ) { c = ( l + r ) / 2; if( f(c) * f(r) < 0 ) l = c; else r = c; } return l; } double f1 (double x) { return cos(x) - 3 * x; } double f2 (double x) { return exp(x) - x - 2; }