🗊Презентация Кримінальна психологія у юридичній галузі

Кримінальна психологія у юридичній галузі

Кримінальна психологія — галузь юридичної психології, яка вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, психологічні проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду злочинних груп. Кримінальна психологія вивчає закономірності, пов'язані з формуванням злочинної установки, утворенням злочинного умислу, підготовки і здійснення злочину, а також, створенням злочинного стереотипу поведінки. Вона досліджує особу злочинця і злочинної групи, а також психологічні шляхи впливу на цю особу і групу. Кримінальна психологія також вивчає психологічні закономірності поведінки особи в криміногенній ситуації і розробляє рекомендації по профілактиці злочинності, досліджує психологічні аспекти необережної злочинності. Кримінальна психологія — галузь юридичної психології, яка вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, психологічні проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду злочинних груп. Кримінальна психологія вивчає закономірності, пов'язані з формуванням злочинної установки, утворенням злочинного умислу, підготовки і здійснення злочину, а також, створенням злочинного стереотипу поведінки. Вона досліджує особу злочинця і злочинної групи, а також психологічні шляхи впливу на цю особу і групу. Кримінальна психологія також вивчає психологічні закономірності поведінки особи в криміногенній ситуації і розробляє рекомендації по профілактиці злочинності, досліджує психологічні аспекти необережної злочинності.

Кримінальна психологія вивчає: а) психічні закономірності, пов'язані з формуванням антисоціальних настанов, мотивів вчинення злочину і протиправних дій, поведінкою осіб, які характеризуються делінквентністю (схильністю до правопорушень); б) психологію формування груп правопорушників, роль конкретних обставин і факторів, що сприяють їхній появі; в) форми і способи діяльності, спрямованої на попередження антисоціальних тенденцій, виявлення причин і умов, що у психологічному аспекті сприяють формуванню антисоціальних настанов та їх проявам, розробляє конкретні заходи профілактичного характеру Кримінальна психологія вивчає: а) психічні закономірності, пов'язані з формуванням антисоціальних настанов, мотивів вчинення злочину і протиправних дій, поведінкою осіб, які характеризуються делінквентністю (схильністю до правопорушень); б) психологію формування груп правопорушників, роль конкретних обставин і факторів, що сприяють їхній появі; в) форми і способи діяльності, спрямованої на попередження антисоціальних тенденцій, виявлення причин і умов, що у психологічному аспекті сприяють формуванню антисоціальних настанов та їх проявам, розробляє конкретні заходи профілактичного характеру

У структуру кримінальної психології входять: У структуру кримінальної психології входять: 1) кримінальна поведінка і мотиви злочину; 2) психологія особистості злочинця; 3) психологія злочинної групи та її лідера; 4) психологія жертви злочину (віктимології); 5) психологія неповнолітніх злочинців.

Аналізуючи психологічні особливості злочину, ми не можемо не спиратися на такі фундаментальні психологічні поняття, як "діяльність", "поведінка", "дії", "мотиви та цілі діяльності". В соціальній психології під діяльністю розуміється та чи інша {внутрішня або зовнішня) активність людини, спрямована на досягнення поставленої мети. Як писав С. Л. Рубінштейн, "специфічна особливість людської діяльності полягає в тому, що вона свідома і цілеспрямована. У ній і через ніс людина реалізує свої цілі, об'єктивує свої задуми та ідеї в перетворюваної дійсності".

Діяльність конкретної людини пов'язана різноманітними зв'язками з діяльністю оточуючих людей, життям усього суспільства, суспільними відносинами. Діяльність включена в систему соціальних очікувань, орієнтована на те, як її прийме суспільство. Тому будь-яка цілеспрямована діяльність людини, навіть та, що з боку виглядає суто індивідуальної (наприклад, праця митця, письменника тощо), за своєю природою глибоко соціальна. У діяльності і через неї людина реалізує себе як особистість. В ній формуються і проявляються його психічні властивості, особливості особистості. Діяльність конкретної людини пов'язана різноманітними зв'язками з діяльністю оточуючих людей, життям усього суспільства, суспільними відносинами. Діяльність включена в систему соціальних очікувань, орієнтована на те, як її прийме суспільство. Тому будь-яка цілеспрямована діяльність людини, навіть та, що з боку виглядає суто індивідуальної (наприклад, праця митця, письменника тощо), за своєю природою глибоко соціальна. У діяльності і через неї людина реалізує себе як особистість. В ній формуються і проявляються його психічні властивості, особливості особистості.

Іншим властивим діяльності ознакою є її предметність. Будь-яка діяльність (у тому числі, зрозуміло, і протиправна) наповнена внутрішнім, конкретним смисловим змістом, спрямована до певної мети, а "предмети, існуючі в навколишньому людини світі або підлягають реалізації в ньому, стають цілями людської діяльності через співвідношення з її мотивами" Іншим властивим діяльності ознакою є її предметність. Будь-яка діяльність (у тому числі, зрозуміло, і протиправна) наповнена внутрішнім, конкретним смисловим змістом, спрямована до певної мети, а "предмети, існуючі в навколишньому людини світі або підлягають реалізації в ньому, стають цілями людської діяльності через співвідношення з її мотивами"

Поведінка - це зовнішній прояв діяльності, дій людини, процес взаємодії з навколишнім середовищем, опосередкований його зовнішньою (руховою) і внутрішньою (психічною) активністю. У поведінці людини виявляється її ставлення до моральним, моральним, правовим нормам, традиціям, існуючим в суспільстві. По поведінці судять про особистісні особливості суб'єкта. Поведінка - це зовнішній прояв діяльності, дій людини, процес взаємодії з навколишнім середовищем, опосередкований його зовнішньою (руховою) і внутрішньою (психічною) активністю. У поведінці людини виявляється її ставлення до моральним, моральним, правовим нормам, традиціям, існуючим в суспільстві. По поведінці судять про особистісні особливості суб'єкта.

Розглядаючи діяльність ми не можемо не бачити дві її сторони: внутрішню (психічну) і зовнішню (фізичну), предметну сторону. Усвідомлення суб'єктом майбутньої діяльності, уявне переміщення його у зв'язку з цим у часі і просторі називається интериоризацией (перетворенням у внутрішнє). Процес інтеріоризації може протікати на вербальному рівні або може бути згорнутий, представлений у вигляді уявних образів. Зовнішню предметну, сторону діяльності слід розглядати як экстериоризацию внутрішньої, психічної сторони діяльності. Обидві сторони діяльності нерозривно пов'язані між собою. Розглядаючи діяльність ми не можемо не бачити дві її сторони: внутрішню (психічну) і зовнішню (фізичну), предметну сторону. Усвідомлення суб'єктом майбутньої діяльності, уявне переміщення його у зв'язку з цим у часі і просторі називається интериоризацией (перетворенням у внутрішнє). Процес інтеріоризації може протікати на вербальному рівні або може бути згорнутий, представлений у вигляді уявних образів. Зовнішню предметну, сторону діяльності слід розглядати як экстериоризацию внутрішньої, психічної сторони діяльності. Обидві сторони діяльності нерозривно пов'язані між собою. Все це лежить в основі формування умислу особи в ході підготовки і вчинення ним злочину, оскільки злочин являє собою різновид діяльності, головною особливістю якої є її антигромадська спрямованість.

Невід'ємним елементом діяльності є потреби людини, які є джерелом його активності, що передує діяльність. Потреба, що набула спонукальну силу, що направляє діяльність, стає її мотивом. Як писав А. Н. Леонтьєв, "діяльності без мотиву не буває; "немотивована" діяльність - це діяльність, не позбавлена мотиву, а діяльність з суб'єктивно і об'єктивно прихованим мотивом"2. Дане положення має виключно важливе значення для розуміння проблеми так званих "безмотивных" злочинів, до якої ми ще повернемося. Невід'ємним елементом діяльності є потреби людини, які є джерелом його активності, що передує діяльність. Потреба, що набула спонукальну силу, що направляє діяльність, стає її мотивом. Як писав А. Н. Леонтьєв, "діяльності без мотиву не буває; "немотивована" діяльність - це діяльність, не позбавлена мотиву, а діяльність з суб'єктивно і об'єктивно прихованим мотивом"2. Дане положення має виключно важливе значення для розуміння проблеми так званих "безмотивных" злочинів, до якої ми ще повернемося.

Щоб активність набула характеру діяльності, незалежно від її спрямованості, перед людиною повинна стояти мета, - тільки в цьому випадку можна говорити про цілеспрямованої діяльності. Процес цілеутворення може мати різні часові інтервали, завершуючись постановкою загальної мети у вигляді певного образу майбутнього результату (продукту) діяльності. Однак на шляху досягнення цієї загальної мети суб'єкт може ставити і більш конкретні, проміжні цілі, співвідносячи їх із загальною, головною метою діяльності. Детермінантою вибору цілей у тому й іншому випадку є таке важливе особистісне утворення, як рівень домагань. Щоб активність набула характеру діяльності, незалежно від її спрямованості, перед людиною повинна стояти мета, - тільки в цьому випадку можна говорити про цілеспрямованої діяльності. Процес цілеутворення може мати різні часові інтервали, завершуючись постановкою загальної мети у вигляді певного образу майбутнього результату (продукту) діяльності. Однак на шляху досягнення цієї загальної мети суб'єкт може ставити і більш конкретні, проміжні цілі, співвідносячи їх із загальною, головною метою діяльності. Детермінантою вибору цілей у тому й іншому випадку є таке важливе особистісне утворення, як рівень домагань.

Значно завищений рівень домагань, неадекватна самооцінка особистості нерідко призводять до того, що суб'єкт ставить перед собою (з точки зору своїх здібностей і об'єктивних можливостей) недосяжні цілі. Крах у досягненні цих цілей може викликати у суб'єкта стан фрустрації, загострити стан психічної напруженості, депресії, послужити причиною розвитку конфліктних стосунків з оточуючими, спровокувати агресивні (протиправні) форми поведінки. Значно завищений рівень домагань, неадекватна самооцінка особистості нерідко призводять до того, що суб'єкт ставить перед собою (з точки зору своїх здібностей і об'єктивних можливостей) недосяжні цілі. Крах у досягненні цих цілей може викликати у суб'єкта стан фрустрації, загострити стан психічної напруженості, депресії, послужити причиною розвитку конфліктних стосунків з оточуючими, спровокувати агресивні (протиправні) форми поведінки. Серйозні порушення процесів цілеутворення, їх внутрішня неузгодженість зазвичай свідчать про психічної незрілості людини, його інфантильності, легковажність і навіть про можливі розладах і порушеннях його психіки.

Одиницею діяльності є дія. Сукупність дій може становити певний вид діяльності. Одиницею діяльності є дія. Сукупність дій може становити певний вид діяльності. Дія - це відносно закінчений елемент діяльності, спрямований на виконання якоїсь однієї простої поточної задачі, досягнення тієї або іншої конкретної (приватної) цілі. В основі дій лежать мотиви у вигляді різних потреб, інтересів, які стають для суб'єкта мотивом, як тільки з'являється конкретна мета. Окремі дії можуть розпадатися на дрібніші, або, як їх називає С. Л. Рубінштейн, "часткові дії (операції).

У кримінальному законі (див., наприклад, ст. 14 КК) вживається такий специфічний термін, як "діяння". З точки зору науки кримінального права діяння - це поведінка, вчинок людини у формі дії або бездіяльності". У кримінальному законі (див., наприклад, ст. 14 КК) вживається такий специфічний термін, як "діяння". З точки зору науки кримінального права діяння - це поведінка, вчинок людини у формі дії або бездіяльності". В залежності від того, як людина керує своїми діями, наскільки контролює їх, можна виділити наступні види дій: а) інстинктивні дії. Вони ініціюються органічними імпульсами і здійснюються поза свідомого контролю. Зазвичай такі дії спостерігаються в ранньому дитячому віці; б) рефлекторні дії (дії-реакції). Ці дії здійснюються рефлекторно і не піддаються свідомій регуляції. Типовим прикладом подібних дій може служити мимовільне відсмикування руки від джерела струму, гарячого предмета і т. д.;

в) імпульсивні дії. Даний вид дій спостерігається у осіб, які перебувають у стані сильного, частіше афективного, збудження, тому їх ще називають імпульсивно-афективними діями. Подібне афективна дія-розрядка "визначається не метою, а лише причинами, які його породжують, і приводом, його зухвалим"1. Тому цілеспрямований, вольовий контроль над імпульсивними діями, їх регуляція в момент афективної спалаху, під час їх здійснення можуть виявитися для суб'єкта непосильними. Імпульсивні дії легше передбачити і не допустити, ніж керувати ними під час їх здійснення, особливо в тих випадках, коли суб'єкт знаходиться у стані афекту в стадії кульмінації. в) імпульсивні дії. Даний вид дій спостерігається у осіб, які перебувають у стані сильного, частіше афективного, збудження, тому їх ще називають імпульсивно-афективними діями. Подібне афективна дія-розрядка "визначається не метою, а лише причинами, які його породжують, і приводом, його зухвалим"1. Тому цілеспрямований, вольовий контроль над імпульсивними діями, їх регуляція в момент афективної спалаху, під час їх здійснення можуть виявитися для суб'єкта непосильними. Імпульсивні дії легше передбачити і не допустити, ніж керувати ними під час їх здійснення, особливо в тих випадках, коли суб'єкт знаходиться у стані афекту в стадії кульмінації.

Можливість вчинення злочинів проти життя і здоров'я громадян з використанням імпульсивно-афективних дій врахована законодавцем при конструюванні деяких кримінально-правових норм (ст. 107, З КК); Можливість вчинення злочинів проти життя і здоров'я громадян з використанням імпульсивно-афективних дій врахована законодавцем при конструюванні деяких кримінально-правових норм (ст. 107, З КК); г) вольові дії. На відміну від імпульсивно-афективних дій, вольові дії чітко усвідомлюються, регулюються суб'єктом, вони цілеспрямовані. Їх вчиненню передують вибір цілі, процеси мотивації, прийняття рішення; прогнозуються (передбачаються) результати, які повинні або можуть настати після їх виконання. По ходу їх вчинення суб'єкт може вносити певні корективи у свою поведінку.

Дії людини складаються із сукупності окремих рухів, кожне з яких являє собою одиницю аналізу психики2. Руху, як і дії, що відбуваються в часі і просторі, тому вони піддаються вимірам, мають різні динамічні характеристики швидкості, сили, темпу, ритму, координації, точності, пластичності і т. д. Дії людини складаються із сукупності окремих рухів, кожне з яких являє собою одиницю аналізу психики2. Руху, як і дії, що відбуваються в часі і просторі, тому вони піддаються вимірам, мають різні динамічні характеристики швидкості, сили, темпу, ритму, координації, точності, пластичності і т. д. У психології розрізняють рухи мимовільні і довільні. З допомогою довільних дій здійснюються вольові дії з прямим або непрямим умислом. Деякі дії під впливом вправ набувають автоматизований характер у вигляді динамічного стереотипу (В. П. Павлову), стають стійким навиком. Такі найбільш загальні складові будь-якої діяльності людини, які можна побачити і при аналізі протиправної діяльності злочинного поведінки, злочинних дій при різних формах провини.

Скутар Інесса. 404 група